Місяць тому Леонід Доценко був звичайним студентом, а зараз став священиком. Журналіст RIA побував на парафіях у молодого батюшки, дізнався, що роблять священики у будні дні, чи довіряють люди недосвідченому отцю, та що говорить дружина Леоніда.

Зараз Леонід має дві будівлі для молитви. Одна в селі Леляки Жмеринського району, а інша у самій Жмеринці. Та, що в селі, за формую нагадує звичайний магазин. На даху будівлі знаходиться хрест. Саме тут молодий священик хоче збудувати гарну церкву. У Жмеринці храм нормальний, навіть купол є.  І людей трохи більше, десь до 15. Священик, який був тут до Леоніда, перевівся у іншу єпархії у Волинську область. А новий батюшка вивчає місцеві.

"Я міг би стати будівельником чи лікарем. Мені подобались ці професії. Однак після першого візиту в храм, я одразу вирішив стати батюшкою"

Леонід, коли ти вирішив стати священиком?

- Ціль стати священиком я поставив собі в 11 років.  Почалося все зі школи. Там у мене був предмет "Християнська етика". Вчителька  запропонувала мені поїхати в церкву на службу. Постоявши в храмі та побачивши священиків, я зрозумів, що хочу бути одним із них. Повертаючись додому, я сказав про це педагогу. Вона познайомила мене з вінницьким єпископом і я став йому допомагати. З цього все й почалось.  

Чи задумувався коли-небудь про іншу спеціальність?

- Так, я міг би стати будівельником чи лікарем. Мені подобались ці професії. Однак після першого візиту в храм, я одразу вирішив стати батюшкою. Над цим працював: вчив молитви та читав Біблію. Я був впевнений, що вступлю в семінарію і Бог мені в цьому допоможе. Так і сталося.

Із освіти у тебе тільки школа та  семінарія. Чи будеш ти здобувати звичайну освіту?

- Я задумувався про це. Поки що у мене немає такої можливості. Якщо вона з'явиться піду навчатися на будівельника. Для священика - це гарна допоміжна професія. Зараз я планую будувати церкву. Тому б практичні навички не були б зайвими.

Чи справляєшся на парафії?

- У мене дві парафії. І обидві - це не повноцінні храми, а звичайні приміщення. Людей ходить небагато, тому трохи важко. Але потрохи справляюся. Зараз планую відкривати недільну школу для дітей, далі будуть ще ідеї. Головне - це віра та бажання.

Ти служиш тільки по вихідних, чим займаєшся у будні дні?

- У будні я молюся і шукаю людей, які допомогли б мені збудувати храм. Зараз шукаю дружині якусь роботу. Ми приїхали у незнайоме місто, потрібен час, щоб облаштуватися, завести нові знайомства, краще зрозуміти місто.

Гроші. Чи вистачає тобі на життя? Чи є додатковий заробіток?

- Грошей не вистачає навіть на квартиру. Молоко, хліб, яйця та деякі овочі нам приносять віруючі. Картоплю нам передають наші батьки. Вони також допомагають нам фінансово. Додаткових заробітків у мене немає.

За тиждень до того, як стати священиком, Леонід Доценко одружився на 20-річній Ірині. Зустрічалися вони майже рік. Дівчина навчається на вихователя в Луцьку. Заради Леоніда Ірина  переїхала у Вінницьку область.

Як це все кинути і поїхати у іншу область?

- Кохання витерпить усе, навіть переїзд з однієї області в іншу. Зараз нам важко, але підтримуючи один одного, ми справимось з усіма труднощами.

Як ти віднеслася до того, що твій чоловік буде священиком?

- Я його люблю, тому з розумінням сприйняла його рішення. Для мене головне, що ми разом.

Як тобі у ролі матушки?

- З'являється більше відповідальності і перед людьмиі перед Богом. Приходиться обмежувати себе багато в чому. Матушка має бути прикладом для людей.

Журналіст RIA поспілкувався також із віруючим, які ходять до Леоніда на службу. Прихожанка Ольга Глизова новим священиком задоволена.

- Мені дуже подобається, - каже Ольга. - Під час служби душа відпочиває. А вік, то не головне. Молодим потрібно давати дорогу. Буде служити і набиратися досвіду.