Місяць тому Леонід Доценко був звичайним студентом, а зараз став священиком. Журналіст RIA побував на парафіях у молодого батюшки, дізнався, що роблять священики у будні дні, чи довіряють люди недосвідченому отцю, та що говорить дружина Леоніда.
Зараз Леонід має дві будівлі для молитви. Одна в селі Леляки Жмеринського району, а інша у самій Жмеринці. Та, що в селі, за формую нагадує звичайний магазин. На даху будівлі знаходиться хрест. Саме тут молодий священик хоче збудувати гарну церкву. У Жмеринці храм нормальний, навіть купол є. І людей трохи більше, десь до 15. Священик, який був тут до Леоніда, перевівся у іншу єпархії у Волинську область. А новий батюшка вивчає місцеві.
"Я міг би стати будівельником чи лікарем. Мені подобались ці професії. Однак після першого візиту в храм, я одразу вирішив стати батюшкою"
blockquote>Відео дняЛеонід, коли ти вирішив стати священиком?
- Ціль стати священиком я поставив собі в 11 років. Почалося все зі школи. Там у мене був предмет "Християнська етика". Вчителька запропонувала мені поїхати в церкву на службу. Постоявши в храмі та побачивши священиків, я зрозумів, що хочу бути одним із них. Повертаючись додому, я сказав про це педагогу. Вона познайомила мене з вінницьким єпископом і я став йому допомагати. З цього все й почалось.
Чи задумувався коли-небудь про іншу спеціальність?
- Так, я міг би стати будівельником чи лікарем. Мені подобались ці професії. Однак після першого візиту в храм, я одразу вирішив стати батюшкою. Над цим працював: вчив молитви та читав Біблію. Я був впевнений, що вступлю в семінарію і Бог мені в цьому допоможе. Так і сталося.
Із освіти у тебе тільки школа та семінарія. Чи будеш ти здобувати звичайну освіту?
- Я задумувався про це. Поки що у мене немає такої можливості. Якщо вона з'явиться піду навчатися на будівельника. Для священика - це гарна допоміжна професія. Зараз я планую будувати церкву. Тому б практичні навички не були б зайвими.
Чи справляєшся на парафії?
- У мене дві парафії. І обидві - це не повноцінні храми, а звичайні приміщення. Людей ходить небагато, тому трохи важко. Але потрохи справляюся. Зараз планую відкривати недільну школу для дітей, далі будуть ще ідеї. Головне - це віра та бажання.
Ти служиш тільки по вихідних, чим займаєшся у будні дні?
- У будні я молюся і шукаю людей, які допомогли б мені збудувати храм. Зараз шукаю дружині якусь роботу. Ми приїхали у незнайоме місто, потрібен час, щоб облаштуватися, завести нові знайомства, краще зрозуміти місто.
Гроші. Чи вистачає тобі на життя? Чи є додатковий заробіток?
- Грошей не вистачає навіть на квартиру. Молоко, хліб, яйця та деякі овочі нам приносять віруючі. Картоплю нам передають наші батьки. Вони також допомагають нам фінансово. Додаткових заробітків у мене немає.
За тиждень до того, як стати священиком, Леонід Доценко одружився на 20-річній Ірині. Зустрічалися вони майже рік. Дівчина навчається на вихователя в Луцьку. Заради Леоніда Ірина переїхала у Вінницьку область.
Як це все кинути і поїхати у іншу область?
- Кохання витерпить усе, навіть переїзд з однієї області в іншу. Зараз нам важко, але підтримуючи один одного, ми справимось з усіма труднощами.
Як ти віднеслася до того, що твій чоловік буде священиком?
- Я його люблю, тому з розумінням сприйняла його рішення. Для мене головне, що ми разом.
Як тобі у ролі матушки?
- З'являється більше відповідальності і перед людьмиі перед Богом. Приходиться обмежувати себе багато в чому. Матушка має бути прикладом для людей.
Журналіст RIA поспілкувався також із віруючим, які ходять до Леоніда на службу. Прихожанка Ольга Глизова новим священиком задоволена.
- Мені дуже подобається, - каже Ольга. - Під час служби душа відпочиває. А вік, то не головне. Молодим потрібно давати дорогу. Буде служити і набиратися досвіду.
Як батюшки йдуть на пенсію?
- Пенсія священику нараховується державою на загальних підставах, якщо громада, у якій він служить, відраховує внески у пенсійний фонд, - розповідає секретар Вінницької єпархії УПЦ (МП), протодиякон Владислав Демченко. - Якщо священик хворіє, то громада бере на себе піклування про нього, а єпархія забезпечує йому тимчасову заміну. Якщо хвороба серйозна і священик далі не може служити, то крім пенсії по інвалідності від держави, такий священик отримує матеріальну допомогу від єпархії. Його колега з УПЦ КП, ієрей Ігор Сіранчук каже, що священику, який хворіє чи не зможе служити за віком, на допомогу направляють молодшого батюшку.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер