Богдана Плотиця розповіла про власні здивування і переживання під час подорожі. А також назвала 5 обов'язкових речей, які потрібно зробити у Ванкувері.
– Розкажи про програму вивчення англійської мови. Чому саме у Ванкувері?
– Я навчаюся у медичному університеті і тому шукала курси, де можу підтягнути англійську саме у цьому напрямі. Про школу у Ванкувері мені розказали викладачі. Звичайно, є багато інших курсів і у Європі, але, як виявилося, вузькопрофільних не так багато.
– Організацією подорожі і пошуком житла ти займалася самостійно?
– Школа пропонує житло. На час проходження курсів студенти живуть у приймаючій сім'ї.
– Як розпочалась твоя підготовка до подорожі?
– Я знала, що поїду до Канади задовго до подорожі, тому що збір документів – це справа не швидка. До речі, мені дуже пощастило, бо візу відкрили на 10 років. У той час, коли моїй подрузі дозволили в'їзд всього на 1 рік.
Крім того, у мене не було багато часу читати про Канаду і Ванкувер. Тому розбиралася вже на місці.
Ванкувер – місто-солянка, бо складається з різних культур світу. Там чужим себе не відчуваєш, тому що по факту всі чужі. Корінного населення майже немає.
Перед поїздкою я знайшла якісь найпопулярніші факти, подивилась куди можна сходити, щоб хоча б трохи орієнтуватися на місцевості. Прочитала, що Ванкувер вважається найкращим містом для проживання у світі і це дійсно так.
Нано-місто, де все у склі і поміж ним дуже багато дерев. Жителі міста їх не вирубують, як у нас, а навпаки стараються максимально засадити. Навіть на дахах теж висаджують дерева просто, щоб було чистіше повітря. Вони можуть спокійно пити воду з крану. Для нас це, особливо для Вінниці, проблемно. Я спочатку дивувалася тому як люди можуть піклуватися про навколишнє середовище. Родина, в якій я жила дуже серйозно ставиться до проблем екології. Вони все сортують, все на переробку.
– Перші враження від міста – які вони були?
– Взагалі перше «вау» було не від архітектури та будинків. Це сталося трохи пізніше. Мене спочатку здивували люди. Абсолютно всі намагаються допомогти, всі посміхаються і мають домашніх улюбленців.
Ще дивним було побачити велику кількість безхатченків і наявність у них тварин. Вони так само їх вигулюють. Наприклад, беруть із собою матрац, скручують його, несуть на собі, а поряд ведуть собаку. І взагалі у них там є свій окремий квартал. Ми з подругою якось вирішили пройтись і випадково натрапили туди.
Держава виділила для безхатьок цілий квартал, який знаходиться у старому місті. Там для кожного безпритульного держава виділили квартиру. За житло вони не платять жодних податків. Крім того, їх там годують тричі на день і навіть, за великої необхідності, виділяють наркотичні засоби. А ще безхатьки мають доступ до безкоштовної медицини, там це як куш зірвати. Медицина дуже дорога. Якщо, наприклад, ти зломав пальця, то за лікування можеш заплатити до 5 тисяч доларів.
А повертаючись, до дивного кварталу нещасних людей, то додам, що їм виділяють біля 1 тисячі доларів на місяць.
Те відчуття коли безхатьки у Ванкувері живуть краще, ніж українці, які працюють зранку і до ночі.
У старій частині міста, звичайно, є ще що подивитися, але через цей квартал туди ходити було трохи страшно.
– Жити у Ванкувері дорого?
– Якщо ти працюєш, то у будь-якому випадку живеш краще. Звісно дорожче жити, ніж у нас. Кава «Starbucks» коштує $3-4. Я, наприклад, каву п'ю тричі на день, тому у Ванкувері доводилось скорочувати свою добову дозу.
Що стосується заробітних плат, то на секунду, медсестри отримують до $15 тис. на місяць. За житло потрібно заплатити $3 тис., але все одно на щоденні витрати вистачає. У Ванкувері навіть немає тенденції жити у кредит. Багато хто має своє житло.
– Скільки потрібно коштів, щоб прожити один день у Ванкувері?
– Якщо не враховувати житло і витрачати кошти лише на їжу, то в $30 на день можна вкластись. У Ванкувері дуже багато закладів із китайської кухнею і там великі порції. Тому можеш один раз замовити і потім весь день їсти.
Крім того, у молах постійно діють якісь знижки, тому одяг та необхідні речі можна придбати дешевше.
Щодо витрат на транспорт, то я брала проїзний на місяць. Якщо не купувати квиток, то можна витратити близько $300 за 30 днів лише на транспорт. Мені проїзний на метро і автобус, наприклад, обійшовся приблизно до $100.
– Мовні курси, на які ти поїхала, зазвичай збирають людей із різних куточків світу. Чи не відчувала ти якогось стереотипного ставлення до себе?
– За останні 7 років на цих курсах були лише 2 українки – я і моя подруга. Колись давно була ще одна дівчина. Тому ніхто навіть не знав що таке Україна і де вона знаходиться. У них своє життя, свій континент. Вони знають найпопулярніші країни, але про Україну не чули. А якщо чули, то тільки через ситуацію на Сході. Більше асоціацій жодних немає.
– Чи є у Ванкувері особливі традиції, які справили на тебе враження?
– Традицій як таких немає, тому що там живе багато різних національностей і кожна підтримує свої традиції. У кожного є щось своє. Тут навіть не можна побачити чисто канадські речі. Єдине, що дійсно запам'ятовується як візитна картка Ванкувера – ставлення до життя його жителів. Вони щасливі. У них немає закладеної позиції жертви, і вони не думають про погане.
– Як ти проводила вільний час у Ванкувері?
– Ми з подругою ходили на екскурсії. Їздили на гору, звідки відкривається неймовірний вид на Ванкувер. Також відвідали підвісний міст.
В принципі, там багато басейнів, щоб відпочити. І звичайно, океан, але як правило вода там холодна. Нам вдалося покупатися лише один раз. А місцеві жителі розповідали, що взагалі не ходять до океану, тому що страховка не покриває нещасні випадки, які можуть там статися.
Вночі місто ніколи не спить. У нас в групі було дуже багато бразильців і вони щовівторка організовували свої танцювальні вечори. Щоправда я не виходила на такі нічні прогулянки бо квартал із людьми без постійного місця проживання трохи наганяв страху. Крім того, нам вдалося попасти на фестиваль феєрверків. Там часто проходять подібні речі.
– Назви, будь ласка, 5 речей, які потрібно обов'язково зробити у Ванкувері:
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер