Знести не можна залишити — чому влада вимагає зрівняти із землею табір «Веселка» у Високому?
- На Тульчинщині за рішенням суду мають знести будівлі дитячого табору «Веселка», де роками безкоштовно оздоровлювалися тисячі дітей.
- Чому вирішили демонтувати оздоровчий заклад саме зараз і кому знадобилися ті кілька соток на краю лісу?
- Чи спіткає «Веселку» доля інших знищених таборів Вінниччини, які вже стали руїнами? Ми дізналися.
Наприкінці лютого Господарський суд Вінницької області поставив крапку в суперечці між державою та аграріями. Згідно з наказом у справі № 902/1060/25, Приватне сільськогосподарське підприємство «Перемога», яке розташовується у селі Високе Тульчинського району, зобов’язали за власний рахунок знести споруди табору відпочинку.
Під демонтаж потрапили:
- адмінбудівля площею 0,0037 га;
- три будинки відпочинку та вбиральня загальною площею понад 0,023 га;
- їдальня площею 0,0183 га.
Ці споруди розташовані в кварталі 36 Томашпільського лісництва. Суд визнав їх самовільним будівництвом, що перешкоджає Вінницькій ОВА та ДП «Ліси України» розпоряджатися лісовими землями. Тепер власник ПСП «Перемога» має звільнити ділянку площею понад 0,05 га.
«Зайнятий посівною»: що каже керівник закладу?
Журналістка «20 хвилин» звернулася за роз’ясненнями до керівника ПСП «Перемога» Івана Спориша. Він — не просто аграрій, а діючий депутат Вінницької обласної ради від партії «Європейська Солідарність». Ба більше, Іван Спориш є членом постійної комісії з питань агропромислового розвитку та земельних відносин.
«Зараз іде посівна, у мене взагалі немає часу на розмови», — коротко відповів він.
Очільник підприємства не захотів пояснювати причини конфлікту з лісівниками, не озвучив свою думку щодо демонтажу будівель і залишив без відповіді питання про те, чи буде ПСП «Перемога» оскаржувати наказ суду. Натомість він порадив звернути увагу на свій допис у Фейсбуці, де й описав всю ситуацію.
Запахло приватизацією, тому й хочуть знести табір?
Оскільки в телефонній розмові з журналісткою Іван Спориш не був багатослівним, вся гострота конфлікту перемістилась у соцмережі. Чоловік у своєму дописі називає рішення суду «знищенням дитячих мрій»:
«Жодній владі за 20 років табір відпочинку не заважав. Майже 20 років тут відпочивали дітки-сироти, діти малозабезпечених сімей та учасників бойових дій, дітки римо-католицьких громад з Шаргородщини, Томашпільщини, Крижопільщини, Чечельника та тисячі інших дітей», — йдеться у публікації.
Іван Спориш наголошує, що ПСП «Перемога» повністю утримувало об’єкт власним коштом, організовуючи патріотичні збори та дозвілля для спортсменів. Втім, зараз замість вдячності підприємство отримує від виконавчої служби штрафи на десятки тисяч гривень за відмову демонтувати споруди.
«Запахло приватизацією лісів, і дитячі будиночки влада через суд вирішила розвалити. Запрошуємо народних депутатів Вінниччини приєднатися до знищення дитячих мрій, бо у нас рука не піднімається за якихось двох соток на краю лісу забрати веселе дозвілля наших дітей», — додає очільник табору.
Реакція громади
Під дописом розгорілася справжня дискусія. Мешканці Тульчинщини та батьки дітей, що відпочивали у «Веселці», не стримують емоцій. Більшість коментарів — на підтримку табору:
Надія Подкопаєва:
«Як?!!! Що ж це вже робиться?!!! У Високому відпочивали діти з усього колишнього Томашпільського району та з-поза його меж, і при цьому батьки не платили жодної копійки, а діти повертались додому з відпочинку не лише оздоровлені, а й з морем вражень! В кого це вже такі довгі руки, що дотягнулись до того клаптика землі, який слугував місцем дитячого щастя і мрій?! Це жах».
Вітя Рудий:
«А ліс вирізають суцільними площами — то це нормально. Лісничі Тульчинського лісгоспу і вінницькі судді, вам усе мало, ніяк не наїстеся. Пару соток на окраїні лісу — це для вас порушення, а знищення масивів, коли дерева лишають тільки від дороги, щоб в очі не кидалося — це норма. Лісничим Тульчина, вінницьким прокурорам і суддям ганьба. Я бачу, що сюди треба підключати телебачення, людей і військових, чиї діти відпочивали, щоб поставити вас на місце. Ви ще дізнаєтеся, що таке людська лють».
Ганна Заєць:
«Не можна дозволити це зробити! Люди, треба об’єднуватися, щоб відстояти табір, у якому виросло не одне покоління дітей. Це місце, де по-справжньому проживалося дитинство і з яким пов’язано безліч щасливих спогадів. Я мрію, щоб мої діти побували в ньому, як і всі інші діти. Що ці урядовці пропонують натомість? Табори, у яких діти за три тижні худнуть на 7 кілограмів? Коли забираєш дитину з такого «оздоровлення», а її потім ще місяць треба лікувати? Що ви робите, нелюди?»
Наталя Слободян:
«Табір «Веселка» роками був улюбленим місцем відпочинку, де ПСП «Перемога» повністю фінансувало цікаве дозвілля та харчування для всіх дітей. Колектив місцевої школи та активісти села докладали максимум зусиль, щоб зміни були насиченими, патріотичними та безкоштовними.
Колектив Височанської школи та найняті працівники робили усе можливе, щоб кожен день табірної зміни був насиченим і цікавим. Проводилися заходи розважального, патріотичного, спортивного напрямку, організовувалися екскурсії, готувалися смачні обіди. Різні завідуючі Височанським Будинком культури в роки своєї роботи на цій посаді тісно співпрацювали із колективом табору та долучалися до організації дозвілля дітей. Це були чудові дні, сповнені енергії та гарних емоцій».
Катерина Колісецька:
«Я вже мама трьох дітей, мені за тридцять, але досі пам’ятаю ті роки, коли відпочивала у таборі. З ним пов’язано багато приємних моментів. Ми з гордістю розповідаємо нинішньому поколінню, що мали можливість там оздоровлюватись, знайомитися з дітьми з інших сіл та міст. Кому заважає таке гарне місце? Для наших батьків це був спокій: діти поруч, у надійних руках вожатих. Зараз більшість дітей «відпочивають» у смартфонах. Вони навіть не знають, що таке остання ніч у таборі біля вогнища».
Аби розібратися, чому за стільки років існування «Веселки» влада не знайшла способу узаконити споруди, а обрала шлях демонтажу, редакція «20 хвилин» надіслала запити до Вінницької ОВА та ДП «Ліси України». Поки ми чекаємо на роз’яснення щодо юридичних підстав такого радикального рішення та чи розглядався варіант передачі об’єкта громаді, пропонуємо згадати інші знакові місця відпочинку Вінниччини.
Золота ера дитячого відпочинку
На жаль, історія багатьох таборів області, що виростили не одне покоління, сьогодні виглядає доволі сумно. Згадаємо найбільші заклади, які колись збирали сотні дітей і були гордістю регіону, а зараз — закриті, знищені, реформовані або забудовані котеджами.
- «Колос» (м. Вінниця)
Розташований у мальовничому районі Старого міста на березі Бугу, цей табір був базою для юних спортсменів. Працював ще з 1967 року і щороку приймав понад 1 280 дітей на відпочинок.
Останнім часом закинутий дитячий табір мав назву — Вінницька дитячо-юнацька спортивно-оздоровча база «Колос».
Як відомо, наразі 5,4 гектара рекреаційної землі офіційно перевели під категорію «для будівництва», і тепер там замість футбольних майданчиків зводять елітне котеджне містечко на 78 будинків.
- Табір «Ювілейний» (м. Ладижин)
Колись цей заклад вважався перлиною дитячого відпочинку на березі Південного Бугу і належав Ладижинській ТЕС. Після переходу станції у власність ДТЕК табір став «непрофільним активом», і його фінансування фактично припинилося. Вже понад сім років ворота закладу зачинені для дітей, а капітальні корпуси в лісовому масиві поступово руйнуються під впливом природи. Сьогодні територія офіційно не функціонує, а питання відновлення роботи табору власником навіть не піднімається.
- «Подільська казка» (с. Ободівка)
У 2020 році в Ободівці капітально відремонтували колишній табір імені Котовського, який до того пустував шість років. Оновлений заклад отримав назву «Подільська казка», проте повноцінно запрацювати йому завадила війна. Сьогодні територію здають в оренду. Тут працює реабілітаційний центр для дорослих.
- «Казкова долина» (смт Літин)
Табір у сосновому бору десятиліттями був улюбленим місцем малечі. Пандемія та війна остаточно зупинили його роботу як дитячого закладу через відсутність сучасних укриттів. Щоб вижити, табір змушений був реформуватися. Схожа доля й спіткала дитячий табір, що розташований в Козятинській громаді.
- Табір «Пролісок» (Козятинщина)
Цей заклад у селі Йосипівка завжди був гордістю району, але сьогодні він перебуває у вимушеному режимі очікування. Останню повноцінну табірну зміну «Пролісок» прийняв ще у 2021 році. Далі була пандемія, а згодом — велика війна, яка висунула нові, надскладні вимоги до безпеки дітей.
Директор закладу Олександр Бортник розповідав нашим колегам з koziatyn.info:
«Для того, щоб працювати, є дуже багато вимог. У першу чергу це бомбосховище. Коли лунає сирена, діти мають бути в укритті. А зараз тривоги можуть бути і вдень, і вночі. Це не відпочинок, якщо діти змушені постійно бігати в підвал».
На території закладу є лише звичайний підвал у головному корпусі, який абсолютно не пристосований до сучасних норм ДСНС.
«У сховищі має бути туалет, каналізація, водопостачання, вентиляція. Навіть якби табір працював, об’єкт мала б приймати сувора обласна комісія. Щоб облаштувати таке укриття на 144 дитини (саме стільки оздоровлювалося у нас за зміну), потрібні чималі кошти», — зазначав директор.
Проблеми з фінансуванням стали другою причиною зупинки роботи табору. Олександр Бортник переконаний, що у нинішній ситуації пріоритети громад змінилися.
«Усі розуміють, що в державі війна. Нашим ОТГ зараз не до оздоровлення дітей, ці кошти краще направити на армію та забезпечення військових. Батьки часто телефонують і питають, чи відкриємося, але ми не можемо запустити такий об'ємний механізм заради 50 або 60 осіб. Це велика робота, яка впирається у фінанси Махнівки, Глуховець та Козятина. На жаль, забезпечити роботу на тому рівні, що був раніше, сьогодні неможливо».
Нам важливо дізнатись, якими у вас були літні канікули та чи пам’ятаєте ви ці табори. Можливо, саме у «Колосі», «Проліску» чи «Казковій долині» ви вперше поїхали від батьків на цілу зміну?
Давайте разом згадаємо ті часи, коли літо асоціювалося не з екранами смартфонів, а з тріскотом вечірнього вогнища, першою підлітковою закоханістю, дискотеками до опівночі та справжніми друзями, зв'язок із якими не потребував Wi-Fi. Яким ви пам’ятаєте своє табірне дитинство?
Читайте також:
Нерухомість у Польщі та гектари землі в Яришівці: що задекларувала родина вінницької прокурорки
У Вінниці адвокат вимагав $7000 у військового, чий батько загинув на фронті
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
