Знайшлася 9-класниця з Ладижина - за півтисячі кілометрів від дому

Коли журналіст «20 хвилин» зателефонував сьогодні, 22 квітня, батькові 14-річної Анастасії Сімоненкової, яка зникла 13.04, щоб дізнатися про результати розшуку, він знаходився у дорозі.

-Я за кермом, тому не маю можливості розмовляти, але скажу вам головне – Анастасія знайшлася, - повідомив Василь Сімоненков. – Разом з дружиною їдемо в Ужгород. Саме там знайшлася дитина.

Пан Василь ще сказав, що разом з ними їде представник поліції. Уточнив, що Настя і хлопець, з яким вона була, знаходяться в Ужгороді у відділку поліції. Очевидно, саме поліції вдалося розшукати втікачів.

Друг сім’ї Сімоненкових пан Артур каже, що йому також уже відома ця гарна новина. За його словами, повідомила її по телефону пані Наталія, мати дівчини.

-Я ще перепитав її, ви точно упевнилися, що це ваша Настя? – розповідає пан Артур. – Мені відповіли: так, це вона. Спілкувалися по телефону. Ви навіть не уявляти, якими тривожними були для Василя й Наталії ці дев’ять днів. Настя у них єдина донька, у всьому позитивна дитина, завжди була поруч з ними, гарно навчалася в школі, додатково вивчала англійську й німецьку, і раптом…

Перші свідчення дали однокласники

У четвер 13 квітня батько, як завжди, підвіз Анастасію на автомобілі до будинку, в якому мешкає репетитор з іноземних мов. Заняття починалися о 17-й годині. Після їх звершення донька телефонувала батькові і той заїжджав за нею. У той день пан Василь дзвінка від дочки не дочекався і сам поїхав до будинку. Трохи зачекавши, набрав номер телефону Насті. Але телефон був вимкнений. Він подзвонив репетитору.

-А Настя сьогодні не приходила на заняття, - відповів той.

Скільки б разів не набирали номер мобільного доньки – все марно.

Відтоді батьки задіяли до пошуків всіх, кого могли. Першими надали свідчення однокласники. Одні з них повідомили, що бачили у той день Олександра у школі. Це хлопець, з яким незадовго перед тим познайомилася Настя. Він підходив до дівчини. Інші доповнили інформацію: їх Настю й Олександра бачили разом також біля будинку, де мешкає репетитор.

Батьки звернулися до поліції. Незадовго перед своїм зникненням вона познайомилася з хлопцем. Звати його Олександр Паламарчук. Він з сусіднього Бершадського району. Раніше працював на підприємстві «Наша ряба» у Ладижині. Звільнився. За словами однієї з однокласниць, Настя познайомилася з ним у соцмережах. Хлопець був у неї дома. Його бачили батьки. 

-У Насті з батьками склалися дуже довірливі стосунки, - зазначає друг сім’ї згаданий пан Артур. – Тому не дивно, що вона не приховувала дружби з цим хлопцем. Василь і Наталія одразу звернули увагу, що після цього знайомства донька змінилася.

З батьком змагалися на лижах

Батько Насті захоплюється катанням на лижах. Кожен рік вони їздять у Карпати. Це захоплення мимоволі передалося доньці. Пан Василь навчив її азам лижного спуску з карпатських гір. Через деякий час батько й донька  вже влаштовували між собою своєрідні змагання, демонстрували кожен свої навики – хто з’їде з крутішої гори і т.д. Це не тільки додавало позитивного настрою. Така традиція зміцнювала стосунки донечки з татом. Мама раділа з того, що у їхній сім’ї все гаразд.

У нинішньому році вони теж їздили в Карпати на закриття сезону. Втім, батькові було складно упізнати свою Настю. На лижі вона ставала без особливого ентузіазму. Ходила чимось засмучена. Пізніше з’ясувалося, що на той час вона вже була знайома з хлопцем, з яким втекла з дому.

Мріяла навчатися за кордоном

У школі про дівчину можна почути гарні відгуки – як від вчителів, так і від однокласників. Найпершими її друзями були батьки. Настя у них єдина дитина. Старалися, щоб виросла освічена, всесторонньо розвинута. Наприклад, ще в три роки батько навчив дівчинку кататися на роликах. Вона займалася танцями. Вчилася малювати. До речі, дівчина по-особливому передає у картинах свої відчуття - зорові і внутрішні. Тому роботи у неї незвичні. Батьки брали з собою дитину, коли виїжджали на природу. Вона охоче спілкувалася. Їй було цікаво у компанії дорослих.

Якось дівчина сказала батькам, що хотіла б здобути вищу освіту за кордоном. Відпустити єдину дитину з дому непросто. Але мама й тато підтримали її в цьому, бо розуміли, що це її майбутнє.

У день зникнення Настя була такою, як завжди. Ні мати, ні батько не запідозрили нічого незвичного. І раптом…

-Дякувати долі, що дитина знайшлася, - каже пан Артур. – Все інше у них наладиться. Бо добре знаю, які у неї з батьками гарні стосунки. У вихованих батьків така само дитина. Вірю, що це випробування вони пройдуть разом і все в них буде, як раніше.