Збір макулатури у школах: відлуння радянщини чи європейська практика?

Працівники “Подільської Січі” розвантажують фуру, набиту відходами, які сортуватимуть на картон та “архів”. У “архіві” найчастіше лежить все те, що школярі тягнуть з дому на “макулатуру”

Як і 20 років тому, старі папірці кілограмами курсують від батьківського дому до шкільного подвір’я, а звідти — до підприємств, які «обзивають» паперове сміття вторинною сировиною та дають йому друге життя. Пані Марія ж, мати однієї із учениць школи № 6, називає збір макулатури радянським надбанням і вимагає його «декомунізувати».

— Нащо це взагалі потрібно? Чи є якісь норми збору макулатури? Моя мала вчиться у школі №6. А від подруги чула, що в 10 школі, якщо не несеш макулатуру, треба тоді здавати 10 гривень, — каже жінка.Слова подруги пані Марії не підтвердилися: за словами директора школи Світлани Куцої, макулатуру у школі №10 збирають два рази на рік, а то й рідше. Примусу теж нема, каже Світлана Куца. Натомість жінка розповіла, навіщо дітям збирати вдома непотрібні папірці і тягнути їх до школи.— Усі суспільні справи об’єднують, і ми не можемо від них просто так відійти. Вони і колектив організовують, і дітей між собою передружать. А дух змагання дає поштовх для формування колективу. Якщо ми будемо тільки споживачами, то це призведе до катастрофічних наслідків. А якщо діти цей папірець не викинули у смітник, а принесли її і здали, то цим самим вони зробили багато гарних справ: згуртували клас, врятували природу, — розповіла директор.

Інші батьки тільки за…

У вінничанки Марії Лисецької син вчиться у першому класі. Жінка каже: у школі малечу до збирання паперового сміття мотивують наліпками. Останній раз макулатуру для сина батьки шукали у листопаді.

— Встановленої норми немає, але чим більше паперу, тим більше наліпок (смайликів або діамантів). Типу ти крутий, якщо є наклейки у щоденнику. Тому син змушує, щоб шукали вдома макулатуру.

Ірина Фадеєва під опитуванням у групі «Новини 20minut» зробила такий допис:

«Ми збираємо макулатуру та пластик, здаємо, а на виручені кошти купуємо їжу та медикаменти для притулку тваринок. На школу і так регулярно здаються кошти. А це мотивує дітей жити екологічно, виховує людяність».

У коментарі журналісту RIA/20minut вона уточнила, куди з дітьми витрачають гроші від зібраної макулатури.

— Збираю з дітьми. Зараз проживаю в Житомирі, там притулок на утриманні мешканки сусіднього будинку: котики і собачки. За домовленістю із сусідами збираємо, в основному діти. А вже вони долучають до збору однокласників.Та Вінниця — моє рідне місто, і я уважно слідкую за подіями тут.

Куди школи витрачають гроші?

Володимир Рубан, заступник директора з виховної роботи школи № 12, розповідає: від «радянщини», за його словами, школа давно відійшла: примусу — немає, акція — благодійна.

— Гроші, виручені від збору макулатури, зберігаються у батьківському комітеті, звідти школі виділяють необхідні суми. До того ж, кошти витрачаються і на благодійність, різноманітні призи діткам за художню самодіяльність, — розповів завуч.

На «макулатурні» гроші кілька років тому відремонтували стареньку музичну апаратуру, якій вже 14 років. Ще витрачають на призи дітям.

— Наша школа 10 років підряд займає перші місця у місті. У винагороду школярам замовляють солодкий стіл — торти, солодку воду — або екскурсії. А коли почалася війна на сході, ми з цих коштів видали грошовий сертифікат двом нашим вчителькам: у однієї син поїхав на війну, а у іншої чоловік був в АТО.

Зараз макулатуру здають не дуже активно, каже Володимир Рубан, бо паперових відходів поменшало: діти все активніше гаджетами користуються, багато людей самі здають макулатуру.

Світлана Куца, директор школи № 10, розповіла: з виручених за папір грошей школа може поповнювати бібліотечний фонд, а може і канцтовари купувати.

— На ці кошти періодично випускаємо стінгазету. Збір макулатури у нас відбувається 1-2 рази на рік. На наступний навчальний рік класу-переможцю ми даруємо подарунки — зошити, наприклад. Колись раніше норми для збору, може, і були. А тепер здали 100 кілограмів макулатури —  і слава Богу, — розповіла вона.

Екологічне виховання

Олександр Клемешов — власник фірми, яка займається сортуванням вторинної сировини: пластику, макулатури і т. д. Реакція пані Марії на збір макулатури його здивувала.

— Збір макулатури — це європейська практика. Причому у Європі за сировину сортувальні підприємства платити не будуть. У європейців розвинута культура сортування, на відміну від України.

Олександр каже: його підприємство співпрацює із 15 школами. Об’єм макулатури, який воно отримує від шкіл, порівняно незначний.

— Це сезонна справа: кожна школа здає її два рази на рік, у кращому випадку. Це десь 5% від річного об’єму сировини. Купляємо папір за 2,90 грн/кіло зараз, але ціни на сировину постійно змінюються.

З тим, що дітей потрібно привчати збирати макулатуру, погоджується і Володимир Воловодюк, власник підприємства «Подільська Січ».

— Моя думка така: у нас повинна розвиватися культура поводження зі сміттям. Адже стоси непотрібного паперу, так чи інакше, утворюються у кожного: і вдома, і в офісі. Тому розумніше буде не викидати його, а нести на переробку у спеціалізоване підприємство. Що стосується збору макулатури у школах, то найкращий шлях покращити стан екології— почати з просвіти дітей. Працівники підприємства «Подільська Січ», до прикладу, проводять такі  екологічні лекції у школах перед кожним збором макулатури.  

Підприємство закуповує у шкіл сировину кожного сезону по різній ціні, - каже він. Сьогоднішня — 3 грн/кіло. А частка макулатури, яку «Подільська Січ» отримує від вінницьких шкіл, як і у підприємства Клемешова, становить не більше 5% від річного об’єму.

Нащо дітям збір макулатури?

Оксана Яценко, директор департаменту освіти Вінницької міської ради

– Ніякого примусу щодо збору макулатури у школах не існує. До того ж, збір непотрібного паперу — власна ініціатива кожної школи, щоб навчити дітей розділяти відходи. Також це є профілактикою егоїзму, вчить їх приносити користь суспільству. До речі, невеличкий «макулатурний» грошовий фонд дуже допомагає школам заохочувати призами тих дітей, які виграють олімпіади або конкурси художньої самодіяльності. На одному із тренінгів мені розповідали про німецький досвід сортування сміття: у один сміттєвий бак викидається вміст чайного пакетика, у інший – сам пакетик для чаю, у третій – залізні скоби, у четвертий – нитки. Німці навчилися сортуванню і живуть по-європейськи. Нам теж потрібно привчатися до таких практик і екологічно виховувати дітей змалечку.