За що гинули українці в Афганістані

Якщо спитати молодого вінничанина, що це була за війна та кому вона була потрібна, мабуть, що відповіді він не знатиме. А причини були, і на той час для керівництва СРСР вони були вагомішими за життя радянських солдатів.

В Афганістані загинули 2 378 українців, доля іще 60 і досі не відома. Тому не зайве буде згадати про причини війни, що тривала довгі десять років.

Афганістан роздирали революції. У квітні 1978 року в Афганістані відбулася «Квітнева революція». Вона припинила диктатуру народного лідера, який до цього, у 1973 році здійснив державний переворот, поваливши падишаха і монархію. До влади прийшли представники лівої Народно-Демократичної партії, яка підтримувала контакти з СРСР.

У березні 1979 року в провінції Герат спалахнуло велике антиурядове повстання, яке придушили силою зброї. Після цього повстання, конфлікт з ісламською опозицією переріс у громадянську війну. Тоді афганське керівництво звернулося до Радянського Союзу з проханням про військову допомогу. Але радянське керівництво відмовилося вводити війська. Хоча за усним розпорядженням тодішнього міністра оборони Устинова у Середньоазіатському військовому окрузі почалися напружені навчання, а до кордону Афганістану висунули угрупування з трьох мотострілкових полків.

Але уже в грудні того ж 1979 року Радянський Союз ввів війська в Афганістан під приводом надання інтернаціональної допомоги. За основною версією, це було необхідно для того, щоб випередити Сполучені Штати, які, ввівши свої війська, мали б можливість розмістити військові бази просто на кордоні з СРСР.

Існує також версія, що радянські геологи розвідали на території Афганістану корисні копалини, і саме тому Союз був не проти зробити з Афганістану іще одну радянську республіку. Неспокійно в Афганістані і досі, але, як показує практика, втручання в Афганські революції «миротворчих» сил інших країн не можуть припинити боротьбу за владу.

Анатолій Гончар (71)
полковник, заслужений журналіст України, письменник
- Керівництво СРСР вело подвійну гру. З одного боку, воно співпрацювало з тодішнім президентом Афганістану Аміном, а з іншого - з його опонентом Таракі. Вчорашній друг Амін став ворогом, зрадником та американським шпигуном. По-перше, які цілі переслідувало Радянське керівництво в Афганістані? На мій погляд, продемонструвати усьому світу та у першу чергу Сполученим Штатам, на що здатна Країна рад. По-друге, зміцнити південні кордони СРСР. По-третє, продемонструвати, як СРСР допомагає іншим країнам ставати на путь демократичного та соціалістичного розвитку. Четверта причина, це корисні копалини, що розвідали наші геологи та не доповіли про них афганському керівництву. П’яте і останнє, як мені було відомо, за двадцять років обмежений контингент радянських військ у Афганістані мав перетворитися у групу військ, таку, як у Польщі чи Чехословаччині, з усією інфраструктурою, необхідною для військової та громадянської життєдіяльності. Тим більше, що в афганських навчальних закладах, у тому числі і у військових, викладали радянські спеціалісти, а у Кабулі на повну міць працювала школа для місцевих дітей.

Сергій Добровольський (63)
полковник авіації
- Будь-яка країна повинна захищати свою територіальну цілісність. А якщо згадати ті часи, коли гонитва озброєнь та холодна війна були у самому розпалі, то можна зрозуміти, що радянське керівництво не могло допустити, щоб свої військові бази на кордоні з СРСР розмістили американці чи об’єднанні сили НАТО. А так би і було, якби Радянській Союз першим не увійшов з миротворчою місією у Афганістан. Можна багато говорити про те, що загублено безліч життів у цій війні, але потрібно чітко розуміти, що на той час це була стратегічно необхідна місія. Ми не були у Афганістані загарбниками, не розміщувались у містах та не намагалися керувати країною. Наші війська базувалися біля аеродромів та за межами міст, хіба так поводяться окупаційні армії? Звичайно ні. Звичайно, потім на цій війні було багато політичних спекуляцій і багато казали про не доцільність введення військ у Афганістан. Але з точки зору геополітики, це було обґрунтоване рішення. Друге діло, що не тими методами та силами це було зроблено. Адже якби усе було ретельно сплановано, то багатьох жертв та затягування військових дій можна було б уникнути/

Ірина Швець(25)
другий секретар Вінницького осередку компартії України
- Сьогодні, розглядаючи ці події, слід сказати про те, що Афганістан цікавив СРСР виключно з точки зору безпеки. Пильну увагу приділяв території цієї держави стратегічний противник Радянського Союзу - США і поступатися впливом у регіоні було необачно. Зрозуміло, що спільний кордон зобов'язував радянських чиновників пильно стежити за подіями в Афганістані. Після революції, у квітні 1978 року, до влади прийшов комуністичний лідер Мухаммед Таракі, що змусило Союз підтримати становлення соціалістичної держави у відсталій країні. Однак спроби провести реформи зустріли опір консервативної частини суспільства. Громадянська війна почалася ще до введення в Афганістан радянських військ. У вересні 1979 року в Афганістані стався новий переворот - владу захопив Амін. СРСР мав вибір чи допомогти Афганістану, чи втратити авторитет на міжнародній арені і отримати охоплену громадянською війною країну на своєму південному кордоні. СРСР вважав за краще втрутитися у конфлікт. Іншого виходу - просто не було. Або одну із сторін конфлікту підтримало США, з наступним розміщенням системи ракет, націлених у відомому напрямку.

Василь Некупецький(62)
історик-політолог
- Революція та громадянська війна у Афганістані стали для радянських лідерів одним з тих неприємних сюрпризів, що мали великий вплив на геополітичну ситуацію в регіоні. Хоча перемога прокомуністичної партії мала бути сприйнята, як ідеологічна перемога, але СРСР був абсолютно не готовий до такого розвитку подій. Для становлення розвиненого соціалізму в мусульманській країні, де більша частина населення була неписьменною, потрібні величезні витрати. Крім фінансових вливань, Афганістан потребував фахівців, тому що власних у них не було. Афганці перебували на стадії феодалізму. Політики, приймаючи рішення про введення військ, не розуміли, що насправді являє собою ця войовнича країна. Операцію планували провести блискавично, проте в цьому і був головний прорахунок. Спроба продемонструвати міць армії СРСР міжнародному співтовариству виявилася невдалою. Однак гучні звинувачення на адресу радянських чиновників, які прийняли рішення про введення радянських військ на територію гірської держави, не можна назвати обґрунтованими. Сьогодні росіяни при згадці про Афганську війну називають її безглуздою і невдалою, називають події в цій державі нищівною поразкою. Проте такі твердження поверхові й ґрунтуються на обмеженості розуміння, через брак знань у цьому питанні. 

Читайте також:

У Вінниці вшанували пам'ять воїнів-афганців: марш по Соборній супроводжував БТР (фото, відео)

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.