Який шлях проходить сміття: від вашого дому до Стадницького сміттєзвалища

Ви викидаєте сміття(бажано - вже сортоване) у контейнер і йдете собі додому. А тим часом до вашого контейнерного майданчика під'їжджають по черзі два сміттєвози. Один забирає вологе сміття, інший — сухе. Далі сміттєвози їдуть до Стадницького полігону, який розташований за сім кілометрів від Вінниці.

Журналіст  RIA/20minut.ua поїхала на сміттєсортувальну станцію Стадницького полігону, щоб подивитися, що відбувається зі сміттям там.

Сама станція доволі невеличка і займає, за словами її начальника Ярослава Барановського, усього лише два із 16 гектарів полігону. Повітря там відносно свіже, і смородом із сміттєзвалища не несе. Чути чайок, що в пошуках поживи літають над сміттєвими пагорбами.                                Спеціальний прес стискає сміття у такі брикети. Потім вони складуються надворі

- Машина із вологими відходами їде на спеціальний майданчик для захоронення, а сміттєвоз із сухими відходами їде сюди, на станцію. Тут вміст машини з сухими відходами завантажують на конвеєрну стрічку, де його сортують робітники.

Їх, як правило, 12 – по шість людей з кожного боку. Після сортування відходи, що підлягають переробці, везуть на прес - чавити у тюки вагою по 200 кг. Звідти їх везуть до областей, де працюють сміттєпереробні заводи.  Найближчі - у Тернопільській та Черкаській областях.            Сергій, працівник сортувальної станції, розповідає про схему роботи, не відриваючись від виробництва.

- Сортуємо сині пляшки окремо від коричневих та білих, - каже чоловік, мимохідь кидаючи білу пляшку у спеціальну шахту ліворуч. – Папір, скло, метал сортуємо окремо, пляшки за кольорами — окремо, вологі відходи, коли трапляються — йдуть у спеціальний бункер.

Ярослав показує брикет спресованої ПЕТ-пляшки на вулиці — кожен з таких, за його словами, важить до двохсот кілограмів. Один такий кубик спресованого пластику вміщує в себе п'ять-шість тисяч пластикових пляшок.

- Завдяки сортуванню сміття обсяги відходів на полігоні значно зменшилися, - жестом Ярослав показує на Стадницький полігон. - Головна проблема у тому, що полігон може розростатися не тільки уверх, а й у сторони. Сортування дозволяє нам суттєво зменшити навантаження на сміттєзвалище.

Неякісне сортування відходів призводить до того, що разом із органічними відходами, які мали б перетворитися на компост через якийсь час, на полігон потрапляють синтетичні матеріали, що розкладаються сотні років або й взагалі не розкладаються. Тож, кидаючи до контейнеру ПЕТ-пляшки разом із картопляним лушпинням, ви власноруч збільшуєте об’єм звалища.Стадницький полігон працює із 1982 року. За цей час його площа розрослася до 16 гектарів, за розмірами це у 2,5 рази менше Центрального парку у Вінниці (40 га). На звалищі зараз знаходиться близько 15 мільйонів кубометрів сміття. Для порівняння - об’єм одного олімпійського басейну складає 2,500 кубічних метрів. Таким чином, зараз відходи, що на полігоні, за об’ємами можна порівняти із шістьома тисячами олімпійських басейнів.

Є ще один аргумент сортувати відходи - більш практичний. - Усі ми відчуваємо, якими темпами зростають тарифи на комунальні послуги в Україні. А завдяки мешканцям, які долучилися до сортування відходів, є можливість утримувати тариф на послугу з вивезення відходів на рівні 2014 року - за рахунок вилучення вторинної сировини та її подальшої реалізації, - каже Володимир Чорновол.

Іноземний досвід сортування відходів

Тетяна Калугаряну, побувавши у Німеччині та Польщі по освітній програмі, винесла звідти досвід ефективного використання відходів:  

- Нас, українців, у приватному домі там було багато. И в обов'язковому порядку у нас було роздільне сортування сміття. Було дуже багато усіляких відер для сміття: жовті - для пластикових або металевих упаковок, сині - для паперу, зелені - для скла, сірі - для решти відходів. Сортуючи сміття, німці менше сплачують за його вивезення. Якщо скидати все у загальні контейнери, це коштує набагато дорожче. Нам, українцям, було дуже тяжко в психологічному плані привчитися сортувати відходи. Але потім я усвідомила, що це також і неабияка економія. Наприклад, коли я з друзями була у Польщі, ми жили там у одного знайомого. Він має два готелі та власний магазин, але збирає використані пляшки та здає у пункт прийому. Я зараз намагаюся робити так само, адже реально зрозуміла - викидаючи сміття, ми викидаємо гроші.Німецький досвід сортування сміття вражає. Але найкрутіший - звісно, швейцарський. Швейцарія лідирує в світі за кількістю здавання пляшок - понад 90% тари повертається на заводи по вторинній переробці скла. Майже третина друкованої продукції, виробленої в країні, повертається в пункти прийому вторсировини.

Існує навіть перебільшений приклад про те, як правильно викинути використаний чайний пакетик: етикетку - до картону, сам пакетик - до старого паперу, заварку - в компост, скріпку - до використаного металу, а ниточку - в маркований сміттєвий кульок. Можна було б сказати, що це жарт... але не в Швейцарії. Такі ж суворі правила сортування сміття і у Швеції, Японії, Нідерландах тощо.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.