Як живуть діти в інтернаті, вихованець якого згвалтував дитину

Новина про те, що у Ситківцях 14-річний хлопець згвалтував 9-річну дівчинку швидко облетіла весь інтернет. Журналісти RIA поставили перед собою мету дослідити коріння цього злочину і відправились у інтернат, де виховували малолітнього гвалтівнкика

 - Дивишся на них, нібито звичайні діти, але якими вони стануть через п’ять хвилин, ніхто не може передбачити: одне впадає в істерику, чи кидатися почне. Навіть на вчителів, - так відгукуються про дітей Ситковецької школи-інтернату ті, хто працює з ними, - вчителі і вихователі.
- Надзвичайно складна категорія дітей, - погоджується з їхньою думкою керівник відділу Обласного управління освіти Тетяна Лісогорська. – Ці діти абсолютно непередбачувані у своїх діях.
Підтвердженням сказаного став вчинок 14-літнього вихованця інтернату. Він зґвалтував 9-річну сільську дівчинку, яку випадково зустрів на вулиці. Можливо, до такого вчинку його підштовхнули умови інтернатського життя? Умови в інтернаті дуже хороші. У цьому журналіст RIA переконався під час ознайомлення з роботою закладу. Причина прояву агресії в іншому.

У кожного з них – відхилення у психіці
Нині у школі-інтернаті, що знаходиться в селі Ситківці Немирівського району, за 90 кілометрів від Вінниці, виховується 86 дітей.
Усі вони мають вади розумового розвитку, - каже директор закладу Михайло Гуцаленко. – Відхилення спричинені захворюваннями психічного характеру. Звідси й непередбачувана поведінка.
Такі хвороби більшість дітей набула від батьків-алкоголіків. Щоправда, є дітки, у яких благополучна родина. В однієї дівчинки старший брат закінчив школу із золотою медаллю, нині навчається в Києві в одному з вузів, ще один брат відмінник у загальноосвітній школі, а ось у сестрички очевидна розумова відсталість. Це відчувається одразу, під час спілкування з дитиною.
Як пояснили фахівці, які працюють в школі-інтернаті, такі захворювання не можна вилікувати. Завдання колективу в тому, щоб постійно здійснювати корекцію таких розладів, відповідно корегувати поведінку. А ще дітей тут навчають, як треба поводитися у суспільстві, у стосунках з іншими людьми, а також дають певний багаж знань.
- Наші предмети суттєво відрізняються від тих, що є у програмі загальноосвітніх шкіл, - каже завуч школи-інтернату Олеся Рябошапко. – У нас діти не вивчають такі предмети як алгебра, геометрія, фізика. Замість них маємо один предмет під загальною назвою - математика. Для декого з вихованців вивчення фізики може обмежуватися включенням електроприладу в розетку. Вірш напам’ять дехто вчить протягом усього дня. Це ще недовго. Бо декому й цього часу обмаль. Є діти, які бояться людей. Дві дівчинки, прийшовши в інтернат, на новорічному святі панічно жахалися Діда Мороза і Снігуроньки. Але пройшов час – і нині вони дивуються тому, більше того, самі виходять на сцену співати і танцювати, почуваються, як професійні артисти. Тут є навіть кабінет з незвичною назвою – суспільно-побутового орієнтування. У ньому навчають користуватися електричними і газовими приладами, готувати їжу, іншим побутовим речам, звичним для нас, але не для таких дітей.
Шкільна наука таким дітям дається непросто. Зате вони із задоволенням виконують різні види робіт. Їх навчають швейної справи, у нинішньому році випускники вперше отримають посвідчення швачок другого розряду. Опановують роботи столяра, маляра, штукатура, застосовують деякі інші види трудової терапії. У приміщенні можна побачити багато вишивок, аплікацій, малюнків. Все це зроблене руками вихованців інтернату. Один з колишніх випускників подарував директору вишиту ікону. Святий образ Георгія Побєдоносця нині прикрашає кабінет керівника інтернату.
Є в інтернаті сучасний стоматологічний кабінет і ванне відділення, директор планує обладнати соляну печеру і встановити гідромасаж. Михайло Дмитрович за 21 рік роботи на посаді керівника надзвичайно багато зробив насамперед для створення належних умов для колективу вчителів і вихователів, а також самих вихованців. Однак очевидно, що діти з такими вадами психіки більше потребують нагляду і лікування профільних лікарів. А це вже державна проблема. Директору її не вирішити. До речі, саме таке лікування нині проходить неповнолітній ґвалтівник. Після скоєного, його помістили у лікарню імені Ющенка. В інтернаті шоковані його вчинком ще й тому, що він був одним з кращих учнів.

Чоловікові сказала, що дитина померла
Після того, як вихованець інтернату згвалтував сільську дівчинку, там упродовж чотирьох днів працювала комісія. Фахівці вивчали рівень прихованої агресії у вихованців. Як пояснив директор, є така методика Ілліна-Ковальова. Рівень агресії за згаданою методикою визначається за 20-бальною шкалою. У вихованців інтернату він становить дев'ять балів. Це середній показник. Найнижчий він у тих, кого провідують батьки, кого на вихідний чи на канікули забирають додому. Серед таких є маленький хлопчик на ім’я Віталик.
В інтернаті детально вивчають батьків своїх вихованців. Роблять це для того, щоб використати всі можливі способи забезпечити дітей фінансово. На 64 дитини відкрито у банках рахунки і на них перераховують кошти, які знадобляться після виходу з інтернату. Навіть позбавлення батьківських прав не є підставною не сплачувати аліменти на дитину. 13 дітей отримують аліменти, 35 - пенсію по втраті годувальника, 16 вихованців мають групу інвалідності і їм виплачують соціальну допомогу. Є діти, одна навчається у восьмому, а друга у дев’ятому класі, в яких на рахунках накопичилося по 50 тисяч гривень. На жаль, 36 дітей не отримують жодних грошових виплат. Їхні батьки живі, але аліменти не мають з чого платити, бо шукають не роботу, а випивку.
- Коли ми вивчали особову справу Віталика, то звернули увагу, що в нього батько на заробітках, - каже директор інтернату. – Маму хлопчика позбавили батьківських прав. З чоловіком вона розлучилася. Звернулися до батька з пропозицією підтримати матеріально сина. Ми й гадки не мали, що чоловік не знає, що в нього є син.
Про це пізніше він розповів директору і вихователям. Перед тим вони стали свідками хвилюючої сцени. - Бачили б ви, як він, дізнавшись, хто саме його син, схопив дитину на руки, міцно притис до грудей і довго плакав, не відпускаючи його, - каже Михайло Гуцаленко. Виявляється, колишня дружина його обманула. Сказала, що дитина померла. Тільки від нас він дізнався правду. В інтернат чоловік приїхав не сам. Разом з ним була дружина, він створив нову сім’ю, привезли ще дитину і навіть тещу. Спершу мали намір забрати хлопчика. Однак він не може навчатися у загальноосвітній школі. До того ж, його мають оперувати. Домовилися, що на вихідні будуть забирати дитину до себе. І канікули він провів з батьком. Тато пообіцяв, що буде супроводжувати хлопчика в Київ на операцію. Каже, що і дружина поїде, будуть доглядати малого в лікарні.

Не хочу до такої мами
Мамі однієї з інтернатівських дівчат нарахували кругленьку суму аліментів. Щоб не сплачувати їх, жінка вирішила поновити стосунки з дочкою. Дівчинка вже доросла, десятикласниця, гарна з себе і навчається гарно. Та ще й рукодільниця, гарно вишиває і вміє шити одяг. Мама всіляко переконувала доньку, що її пиятика й безпутній спосіб життя залишилися в минулому. Дитина й повірила. Серце ж не камінь. Як-не-як, а це мама говорить. Дівчинка розуміла, що мамі потрібна підтримка і вона готова була повернутися до неньки. Суд поновив у правах жінку. Одразу після того жінка вирішила відсвяткувати таку подію. Тим самим жорстоко обманула дитину. З’ясувалося, що вона не може без горілки.
- Дівчина приїхала до нас із сльозами на очах, – каже директор. – Розповіла все. Повідомила, що не зможе і не хоче жити в таких умовах, які їй нав’язує мама. Як не заспокоювали дитину, а вона слізно просила повернути її в колектив. Їй уже виповнилося 16 років, тому має право звертатися до суду. Суд задовольнив її заяву про відмову від мами. А ми забрали її до себе. В цьому році вона закінчує навчання. Має намір йти далі навчатися в училище, хоче працювати швачкою.
Це ще не всі історії, які довелося почути в інтернаті. Один з недавніх випускників на ім’я Артем нині служить паламарем в церкві в Гайсинському районі. Райдержадміністрація придбала йому хату. На обійсті є гарний сад. Хлопець пригощає яблуками нинішніх вихованців. Кожному з минулорічних випускників подарував іконки. А ще він їздив в обласне управління освіти і просив чиновників нагородити директора інтернату Михайла Гуцаленка. За те, що він уважний до дітей і переймається їхньою долею. Казав, якщо не маєте грошей на премію, дайте хоча б грамоту. Хлопця не лякають кабінети чиновників. Під час навчання в училищі, куди він прийшов після інтернату, одного разу напередодні свята поїхав на кондитерську фабрику. Достукався до керівництва. Каже, там, в училищі, діти можуть залишитися без подарунків, допоможіть їм. До його пропозиції дослухалися. Одна з дівчат, випускниць училища, коли виходила заміж, запросила на весілля всіх вчителів і вихователів інтернату разом з директором. А до двох з працівників інтернату звернулася з особливим проханням: «Ви ж знаєте, що у мене нема ні мами, ні тата, - казала дівчина, - будьте мені за них, хоча б на весіллі».

Згвалтував дитину і відібрав сім гривень
В особовій справі підлітка, що скоїв вчинок, якого не знали в інтернаті за всю історію його існування, низка грамот і дипломів.
- Ми всі шоковані ще й тому, що до цього вихованця не було претензій, - каже директор. – Він зачаровував своїми танцями. В інтернаті діє студія бальних танців, в якій займаються, крім наших вихованців, також діти жителів села. Цей хлопчина у студії один з кращих. Ось його диплом за перше місце у відкритому чемпіонаті з бальних танців серед дітей і підлітків Черкаської області. Переміг він у парі з дівчинкою із загальноосвітньої школи нашого села. Було це торік. Так само минулого року виборов друге місце в Умані. Теж танцював у парі. Вже з іншою партнеркою, вона теж з нашого села, учениця загальноосвітньої школи. Він ще й спортсмен хороший. Брав участь у змаганнях з футболу, волейболу. Має грамоту за супер-бій, яку йому вручили у таборі відпочинку минулого літа. Там же нагороджений грамотою за активну участь у житті табору.
У той день хлопець виступав у змаганнях на турнірі Малі Олімпійській ігри, що проходили у спортзалі в інтернаті. Виступив одним з перших. Приблизно о 17.30 підійшов до вихователя, попросив відпустити у магазин. Сказав, що має дві гривні і хоче купити на них жуйку. Інтернат не є закладом закритого типу. Дітей відпускають з дозволу вихователів. Назад повернувся знервованим. Вихователь це помітила. З’ясовувати причину стала тоді, коли хлопець похвалився, що в нього є ще сім гривень. Ці гроші, як стало відомо пізніше, він відібрав у зґвалтованої дівчини. Вона, як і він, у той час поверталася з магазину. Тільки з іншого. Їх шляхи зійшлися. Далі йшли разом, бо до будинку дівчинки й до інтернату одна дорога. Директор каже, що вони так і не дізналися, що саме стало причиною прояву агресії у хлопця. Він невисокий на зріст, худорлявої статури, але все одно сильніший за молодшу тендітну дівчинку, над якою познущався прямо на вулиці, застосувавши силу. У скоєному зізнався ще до того, як в інтернат прийшли батько й мати скривдженої дитини, а тоді приїхала міліція.
У Ситковецький інтернат хлопчина прийшов три роки тому з іншого інтернату. Сталося це після того, як помер його батько. Маму позбавили батьківських прав. В інтернаті кажуть, що за всі три роки вона не тільки не була жодного разу у сина, а навіть по телефону не цікавилася ним. Рішення щодо подальшої долі правопорушника правоохоронці прийматимуть після того, як свої висновки зроблять лікарі лікарні імені Ющенка.

Коментар експерта:
Лариса Петрова (45)
практичний психолог
- Хлопець виріс у проблемній сім’ї, тому і опинився і інтернаті. Цей величезний дефіцит батьківської любові нічим не замінити. Ніхто йому не розповідав про те, що з ним відбувається, як він дорослішає, чому в нього такі перепади настрою, чому важко керувати своїми емоціями. Не бачив він і доброго прикладу стосунків між чоловіком та жінкою. Не вміє проявляти свою симпатію до дівчат, не знає, хто така сестра, як можна її захищати, оберігати. Ніхто не привив йому здорових моральних цінностей. Хоча говорити про це з дитиною можна багато, це сприймається на рівні знань, а от поводитися дитина буде згідно зі своїм життєвим досвідом. І ніякі виховні заходи, бесіди не вилікують дитячі рани. Напевно не було в нього батька, щоб зміг скерувати у певному напрямку поведінку хлопця. Я не виключаю, що в родині могло мати місце насилля. Можливо щодо хлопця насилля було нормою життя і він сам не раз був жертвою насилля? Чого ж тоді від нього ще очікувати? Інших сімейних стосунків він просто не бачив. В чому його вина??? Можливо варто поставити питання інакше: чому, наприклад в США, немає дитячих будинків? Чому в розвинутих країнах - черги на усиновлення? А, можливо, після прочитання такої страшної історії, хтось просто наважиться зігріти своїм родинним теплом ще одну скалічену дитячу душу...

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.