«Я воюю за них — родину і Україну»: історія вінницького бійця «Ксьондза»

Альона ЧЕРНІЮК

Вінничанин Ігор, відомий під псевдо «Ксьондз», проходить службу у 120-й окремій бригаді Сил ТрО.
Для нього фронт починається вдома, де сім’я дає силу тримати оборону і передавати досвід новим пілотам.

Війна триває не лише на передовій, а й у нічних тривогах, у кожному очікуванні дзвінка. Саме там, у родинах, народжується сила, яка тримає фронт. Про це розповідає вінничанин Ігор, відомий під псевдо «Ксьондз», військовий 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Його історію опублікували на Facebook-сторінці Регіонального управління Сил ТрО «Південь».

Родина, яка підтримує

Йому важко розділити фронт і сім’ю. Дружина та син спочатку поїхали до Німеччини, але вже через два місяці повернулися додому.

«Моя дружина — патріотка. Вона каже: «Я їду додому». Я запитав — і що ти там будеш робити? А вона відповіла — не знаю, але їду», — згадує Ігор.

До ЗСУ «Ксьондз» потрапив у 2023 році — прийшла повістка. За словами чоловіка, з сім'єю у нього була домовленість, що він не ховатиметься. Ігор потрапив до 120 окремої бригади у роту ударних безпілотних авіаційних комплексів (РУБпАК). Після навчання його прикомандирували під Красногорівку, що на Донеччині.

— Ми були прикомандировані до 109 бригади ТрО. Їхній 105 батальйон тоді перебував у підпорядкуванні 59 бригади — нашої, гайсинської. Там я відвоював місяць і отримав поранення. У мене був розрив сухожилля на нозі. Лікування було довгим і болісним. А влітку 2025 ми рубаківськими екіпажами поїхали під Бурлук на Харківщині. Там воювали ще два місяці, — розповів «Ксьондз».

Вчить нових пілотів і тримає фронт разом із родиною

Нині військовий займається навчанням особового складу: передає бойовий досвід новоприбулим пілотам, навчає їх керувати літальними апаратами різних типів.

— Я постійно заводжу на позиції нових людей. Заїжджаю, дивлюся, що і як у них. Можливо, десь позиція неправильно облаштована, можливо, треба щось підналаштувати — і так далі.

За словами Ігоря, він завжди відчуває підтримку родини.

— Слава Богу, ми сильна сім’я. Підтримуємо зв’язок. Дружина сумує, звісно, але є розуміння: ми воюємо заради них. Тільки заради них. Я хочу, щоб мій син був українцем. І ніяк по-іншому, — сказав Ігор.

— Потрібні сітки — вітчим плете. Сестра збирає кошти. Зараз хочемо відремонтувати машину. У мене велика сім’я, і всі мене підтримують. Ніхто жодного разу не сказав, що щось не так. Родина — це одне з головного, що тримає! Там, де чекають, війна не припиняється ні на день.

Синові Андрієві 10 січня виповниться 8 років. Для нього батько — приклад для наслідування, розповів Ігор. У школі на уроці хлопчик сказав, що пишається своїм татом, бо той зараз захищає Україну.

Читайте також:

У футболці та шортах — усю зиму: вінничанин узяв аскезу заради одужання доньки

Зґвалтував 13-річну падчерку, поки дружина була в пологовому: чоловіка взяли під варту

Зарплати в мерії: хто і скільки зароблятиме в новому році

Подякуй журналісту гривнею