Вперше міжнародний фестиваль "Подільська лялька" відбувається в новому театрі

Генріх Дік, письменник, драматург, видавець, юрист за фахом, задоволений виставою. Зовні це не можна було зрозуміти – німецька стриманість проявлялася навіть у залі театру.

Сказав про це після спектаклю в розмові з режисером вистави Олександром Свіньїним та автором перекладу п’єси на українську письменником Михайлом Каменюком.

– Вистава така, що й дорослим сподобалася, - говорить Михайло Каменюк. – Принаймні мене вразило побачене. Цікавіше сприймається форма подачі матеріалу. Ми звикли бачити ляльки на руках в акторів. Самі актори в цей час не з'являлися на сцені. А тут все навпаки – актори і ляльки перед глядачем. Щоправда, зроблено цікаво – на передньому плані все-таки лялька, а не актор.

За словами гостя з Німеччини, театри-маріонеток нині популярні у Європі.

Чим ще запам’яталася вистава за п’єсою Генріха Діка «Річкова фея Агая? 

Актори на сцені разом з ляльками

В новому приміщенні театру ляльок у приміщенні «Книжки» триває Міжнародний фестиваль лялькових театрів «Подільська лялька-2019». Почесним членом журі є німецький письменник Генріх Дік. Саме його виставою відкрили фестиваль.

В основі твору одвічні теми добра і зла. Битва між ними розгорається не на жарт. На щастя, Добро перемагає зло. Від цього маленькі глядачі у захваті.

-Мені сподобалися костюми на ляльках, - каже одна з дівчаток, яку привела на виставу мама. – Вони дуже яскраві. Ляльки великі. З такими хочеться гне тільки гратися. Я б не проти поговорити з дівчинкою Агаєю. Вона мені дуже-дуже сподобалася.

Костюми справді розкішні. Наприклад, Вовк одягнений у сучасний фрак. Справжній денді. За сценарієм, Вовк прагнув верховодити в лісі. У нього був принцип: хто не працює, той повинен гарно жити. Щоб простіше ловити зайців, запровадив обов’язків для них одяг. Пухнасті вухані мали обов’язково носити червоні штанці.

-Але ж тоді нас легко вистежити, а значить, можна швидко упіймати, - протестували зайці.

Та що вовкові до їхніх протестів? Він вовк, він пан. Йому просто знайти тих, хто швидко змусив би робити все, що скаже. Одна з героїнь володіла магією оживляти старі трухляві дерева. Їх передвоювали на роботів-монстрів. Ті виконували будь-яку команду вовка. «Як наші ті тушки», - сказав хтось у залі.

Лісових звірів і птахів треба було рятувати від нечисті. Але кому таке під силу?

Тут згадали про дівчинку Агаю, яка живе у місті. Відправили ворону, аби розшукала її.

-Як же я її знайду? – каркала ворона.

-У неї голубі очі і добре серце, - пояснили вороні. - А ще вона має чарівну флейту.

Дудочку Агаї подарувала матуся на 10-річний ювілей дівчинки. Мама навіть не підозрювала, що звуки у флейти не прості, а чарівні. Каркання ворони Агая одразу зрозуміла. Та настільки здивувалася, що мало не  захлинулася від безперервного каркання.

Людяне дівчатко на ім’я Агая відновило в лісі спокій для лісових мешканців. Однак перед тим на сцені точилися такі баталії, від яких дух перехоплювало. Зло ніяк не хотіло здаватися. Втім, перед добрим серцем Агаї, звуками її чарівної флейти воно змушене було відступити, здатися, як це зробили, наприклад,  роботозовані монстри.

Від почутих звуків роботи «поплили», ніби морозиво на сонці. Вони знову стали трухлявими деревами. Втім, на цьому метаморфози не припинилися. На них несподівано стали проростати зелені листочки. А далі заврунилося нове життя. Молоді пагінці потягнулися до сонця.

У виставі -19 ляльок

Загалом у виставі задіяли 19 ляльок. Як пояснив Олександр Свіньїн, це незвична кількість для театру маріонеток. Максимально у виставах беруть участь не більше десяти ляльок.

Приємно здивували декорації. Їх змінювали під час вистави 20 разів. Причому, робили це максимально непомітно для глядача. В цей час із залом спілкувалися Ельфи, тим само відвертаючи увагу присутніх від того, що відбувається в глибині сцени.

-Зала у новому театрі велика, незвична у порівнянні зі старим приміщенням, - говорить Михайло Каменюк. – Але дуже гарна техніка для звуку. Голоси акторів прекрасно чути, як у першому, так і останньому ряду.

Сюрприз для гостя

-З Генріхом Діком познайомилися випадково, - розповідає Михайло Каменюк. – Через Інтернет. Він автор міжнародного проекту «Казки для дітей». Разом з нашим видавничим домом «Моя Вінниччина» організовували конкурс на кращу казку на українській мові. 500 авторів надіслали на конкурс свої роботи. Один з них відгукнувся навіть з африканської Нігерії.

За словами співрозмовника, брали участь у конкурсі і вінничани.

Генріх Дік нагородив дипломами переможців Галину Рибачук-Прач, Ірину Федорчук, Олену Добровольську.

За співпрацю з міжнародним проектом «Сучасна казка» відзначено також Михайла Каменюка і керівника видавничого дому «Моя Вінниччина», голову обласної письменницької організації Вадима Вітковського.

Гість з Німеччини вручив відзнаки під час зустрічі з авторами, які пишуть для дітей. Вона відбулася у ляльковому театрі одразу після прем’єри вистави.

За сприяння Генріха Діка у перекладі на німецьку мову видано дві книги наших земляків  - Галини Рибачук-Прач та Михайла Каменюка.

Михайло Каменюк переклав на українську уже три книги Генріха Діка. Одна з них – «Таємниці чорного замку»  - вийшла у світ напередодні приїзду гостя до нашого міста. Приємною несподіванкою стала книга для німецького письменника.

-У Франкурті створюється Літературний музей, - говорить Генріх Дік. – Ми вже отримали приміщення. У ньому буде розділ для книг-переможців проекту «Сучасна казка».  Знайдуть там своє місце і книги вінничан.

Генріх Дік також поділився планами про створення літературного Товариства Німеччина-Україна. Йдеться про письменників, які пишуть для дітей.

«Подільська лялька-2019»: вистави щодня до 5 жовтня

Фестиваль «Подільська лялька» триватиме до 5 жовтня ц.р. У ньому беруть участь 13 творчих колективів з низки обласних центрів нашої держави, а також з Литви, Молдови, Румунії та Польщі.