Віталій Межибовський і Богдан Вашутін врятували з Південного Бугу жінку, яка пізнього вечора впала чи стрибнула зі Староміського мосту Фото Олега Ходакова

Пізно увечері 26 квітня , у річці Південний Буг опинилася жінка середніх років. За однією з версій, вона стрибнула у воду зі Староміського мосту. Охочих врятувати  у той момент не виявилося. Віталій Межибовський розповів, як він дізнався про пригоду і як рятував жінку з нічної річки. Розповідь хлопця доповнила його дівчина Валерія, студентка аграрного університету.

«Тільки з мосту не стрибай!..»

-Ми поверталися з Валерією додому, вона проживає на Старому місті,  - розповідає хлопець. – Було вже після 22-ї. Спустилися від міськвиконкому по Оводова до Староміського моста. Перейшли перехрестя і почули крик. На мосту галасував чоловік. Він стояв на тротуарі по лівій стороні. Намагався зупинити проїжджаючі автомобілі, але ніхто не гальмував. Тоді чоловік перестрибнув загорожу і став скраю проїжджої частини. Однією рукою продовжував махати водіям, в іншій тримав телефон. Комусь кричав у слухавку, що у річці топиться жінка.

Порівнявшись з ним, Віталій глянув донизу. На поверхні води побачив тіло. Хлопець одразу зняв куртку. Передав її Валерії.

-Я побачила, що Віталій намірився рятувати жінку, - каже вона. – Благала його не стрибати з мосту.

Валерія каже, якби добре плавала, допомогла б у ті хвилини Віталію 

Хлопець швидко спустився донизу, перебіг вулицю і опинився на березі. Валерія поспішала слідом. Віталій зняв джинси, футболку, кросівки і зайшов у воду. Вечір п’ятниці ще був прохолодний. Це в суботу й неділю у Вінницю заглянуло літо, а тоді…

У воді під ногами відчув каміння. Пізніше, коли повернувся додому, побачив рани. У трьох місцях поранив ноги.

Згадав, як мене рятували

Віталій родом з Шаргородського району. У їхньому селі Деребчин є великий ставок. Саме на ньому хлопець навчався плавати. Робив це на літніх канікулах.

-Брав у руки м’яч, притискаючи до себе, вчився триматися на воді, - згадує він. – Одного разу мій урок мало не закінчився бідою. М’яч вислизнув з рук…

Друг побачив, як молодший від нього хлопець топиться.

-На все життя запам’ятав, як товариш рятував мене, - говорить Віталій. – Він підплив, перевернув на спину, свою руку поклав під мою під пахву і так дотягнув до берегу. В цей час іншою рукою гріб воду.

Цей епізод Віталій згадав, коли підплив до жінки на Бугу. Вона знаходилася майже на середині річки. Схоже, вміла триматися на воді. Інакше б уже пішла на дно.

-Жінка  лежала  на боку, нижня частина тіла була під водою, однією рукою гребла, - продовжує Віталій. – Я перевернув її на спину, як зі мною колись зробили. Правою рукою взяв за плече, потім під руку, лівою гріб по воді.

Віталій говорить, що робити це було нелегко. Відчував, що вона важка. Каже, якби жінка занурилася під воду і топилася, навряд чи зумів би її врятувати.

Протягнув її кілька метрів, як до них підплив ще один хлопець.

Пізніше Віталій дізнався, що це був Богдан Вашутін. Він теж взяв жінку під іншу руку і так допливли до берега.

Сказала два слова  - «Спасибі» і «Вмирати»

-Жінка була надзвичайно спокійна, - говорить Віталій. – Складалося враження, що їй все байдуже. Вона не пручалася у воді, не панікувала, не кричала, не кликала на допомогу.

Як стверджує співрозмовник, уже на березі від неї почули два слова. Спочатку вони кволим голосом мовила «Спасибі», а друге слово було -«Вмирати».

-Яке вмирати, вас уже врятували, - відповіла їй Валерія.

На березі зібралися люди. Богдан Вашутін у той вечір також повертався додому. Йшов з друзями. Вони чекали його. Чоловік, який на мосту привернув увагу до жінки у воді, передав врятованій свою куртку. Ще один – зняв з себе кофту. Спочатку жінка лежала. Після того, як їй перевдягли в сухе вбрання, підняли на ноги. Вона й надалі залишалася спокійна.

Богдан Вашутін і його друзі

Рятувальники ДСНС на руках винесли її з берега. Там, недалеко від мосту, чекали на «швидку» допомогу.

-Можливо, з жінкою щось сталося і через те вона впала в річку, - говорить Віталій. – Вона мені здалася адекватна. Навряд чи така вдалася б до суїциду.

Коли хлопець повертався додому, позаду йшов той само чоловік, який зупиняв машини і кликав на допомогу.

-Я запитав його, що насправді сталося, - каже Віталій. – Він відповів фразою: «Та, капець, що я побачив». Більше нічого не додав.

«Ну що, сину, героєм став», - мовила мама і заплакала

Ніхто не розходився по домівках до того часу, поки не прибула «швидка» . Рятувальників ДСНС просили дати врятованій якісь теплі речі.Ті відповіли, що такого з собою не возять.

Дома Віталій відчув,  як печуть ступні ніг. Зняв носки і побачив у трьох місцях рани. Валерія допомогла обробити їх. Вона ж відшукала ліки для зігрівання.

-Не думайте про те, про що, можливо, уже подумали, - каже пан Віталій. – Спиртного взагалі не вживаю. До речі, цигарок не палю також. Плавати вдається не часто. Минулого літа два або три рази купався дома на ставку. Плавання, як їзда на велосипеді, один раз навчився – і на все життя. Або вмієш – або ні.

На Великдень Віталій їздив у гості до мами. Нині вона проживає у тому ж Шаргородському районі тільки в іншому селі – Пеньківка. Після нічної пригоди не розповідав мамі про це по телефону.

-Ну, що сину, пишуть, що героєм став, - такими словами зустріла його мама на порозі хати  і… заплакала.

-Чого ти, мамо, - пригорнувся до неї  Віталій. – Все ж закінчилося добре.

Як мама дізналася? Їхня сусідка прочитала в Інтернеті.

 «Швидка» їхала не менше 15 хвилин. І це до Староміського мосту

Очевидцем порятунку жінки став також вінничанин Олег Ходаков. Це він першим розмістив повідомлення про пригоду на своїй сторінці у Фейсбуці. До повідомлення додав фотографію двох сміливців.

Разом з тим чоловік висловив здивування, як у цій ситуації діяли працівники «швидкої». До речі, її викликав не тільки чоловік на мосту. Телефонувала також пані Валерія, дівчина Віталія  Межибовського.

-Працівники «швидкої» «убили» своїми питаннями, - написав Олег Ходаков. – Звучали вони так: «А з води витягнули? А жива? А скільки років? Ага, ну, чекайте машину».

За словами Віталія Межибовського і його дівчини Валерії, бригаду довелося чекати приблизно 15 хвилин.

-Я запитав лікаря, чому так довго їхали, з якої лікарні прибули? - говорить пан Віталій. – У відповідь мені буркнули щось невдоволено. Від такого спілкування враження залишилося не з приємних.

Сміливці не знайомі, а номери телефонів у них майже однакові

Віталій  Межибовський каже, що не встиг навіть обмінятися номером телефону з Богданом Вашутіним.

-Богдан ще й на березі допомагав жінці, - говорить Віталій. – Зняв з себе куртку і передав жінці, аби могла зігрітися.

Хлопці не були знайомі між собою. Та й тоді не познайомилися. Не та ситуація.

Зате на березі річки їх сфотографував згаданий вище Олег Ходаков.

Коли журналіст телефонував хлопцям,  здивували номери телефонів Богдана і Віталія. Вони частково схожі. Обидва починаються - 068-526… І далі цифри теж схожі, тільки їхній порядок інший.

Дивна випадковість…Ні?