Володимир Кіраковський з Козятина зібрав незвичну колекцію ґудзиків

Альона ЧЕРНІЮК

Володимир Кіраковський, колекціонер із Козятина, презентував свою колекцію ґудзиків на виставці «Ґудзикові історії» в Музеї історії міста. У колекції він зібрав понад дві тисячі ґудзиків, виготовлених з різних матеріалів, зокрема з мушель.

Наші колеги з «РІА-Козятин» розповіли про Володимира Кіраковського, який має цікаве захоплення — колекціонування ґудзиків.

Володимир Кіраковський виріс у Козятині в родині залізничників і з дитинства проявляв велику цікавість до колекціонування. Ще в шкільні роки він збирав поштові марки, що допомогло йому дізнатися багато цікавих фактів про різні країни світу.

Після закінчення школи №1 він переїхав до Білої Церкви, де навчався в училищі та здобув професію автослюсаря. Згодом його шлях привів до Києва, де він проходив практику та захопився історією, відвідуючи музеї.

Відео дня

Закінчивши строкову службу в армії, Володимир повернувся до Козятина і почав працювати в локомотивному депо, де пропрацював понад 40 років, займаючи різні посади, включаючи автослюсаря та водія. Зараз він на пенсії.

Минулого року чоловік почав колекціонувати різного виду ґудзики. Про нове захоплення Володимира дізналися друзі та сусіди, які залюбки взялися допомогти і приносили ґудзики з власних речей, які вже не носять. Чоловік зібрав чималу колекцію, яка вже налічує понад дві тисячі предметів. Здебільшого це ґудзики, виготовлені у різні періоди ХХ століття. Металеві, обшиті тканиною, а також інші, більш рідкісні екземпляри.

— Ґудзики робили не лише із металу, такого як золото, срібло, бронза, а також із рогу та інших матеріалів. Ось дерев’яні гудзики, інкрустовані соломкою, — показує чоловік. — Це ґудзики моєї мами Клавдії. Вони приїхали до Козятина із Закарпаття. Робили також ґудзики з мушлі, як річкової, так і морської.

Найбільшою гордістю своєї колекції Володимир вважає саме ґудзики з мушель. Чоловік не лише колекціонує предмети фурнітури, а й знає чимало про історії ґудзиків.

— Раніше ґудзики були показником добробуту, — розповідає Володимир Кіраковський. — Вважалося, що чим більше ґудзиків на одязі, тим більший статус має людина. Наприклад, король франції Франциск І на своєму парадному одязі мав 13 600 ґудзиків.

Ґудзики з забобонами

— На Галичині вважалося поганою прикметою піднімати з землі ґудзик, — зауважує Володимир.

Нещодавно Володимир Кіраковський почав збирати як давні, так і сучасні монети періоду широкомасштабного вторгнення Росії. Також він представив свою колекцію ґудзиків у Музеї історії міста. 28 лютого В 28 лютого відкрилася виставка «Ґудзикові історії», де директорка музею Лілія Макаревич поділилася цікавими фактами з історії ґудзиків.

— Ще шістсот-сімсот років тому в українців не було ґудзиків, — каже Макаревич. — Наші предки раніше використовували мотузки і зав’язували деталі одягу. На території України ґудзики з’явилися в XIV столітті. Ґудзики також використовувалися як обереги. Багаті люди пришпилювали їх на одяг, щоб зберегтися від пристріту. Особливо це стосується ґудзиків блискучих.

В експозиції представили не лише колекцію Володимира Кіроковського. Продемонстрували і найдавніші ґудзики, що зберігаються у фондах музею історії міста.

— Перед вами ґудзики у вигляді сонечка, шестикінечної квітки, ґудзики з дзелентачами, які робили не тільки для людей, а й для кінської збруї, — показує Лілія Макаревич. — Також в давнину були прищепи. Ними користувалися римські легіонери на нашій території. Ці прищепи називалися фібулами. Вони за принципом подібні до сучасних англійських булавок, якими ми користуємося сьогодні.

На виставці були представлені також ґудзики з родинних колекцій працівників музею. Великі чорні ґудзики, що належали бабусі Оксани Луценко, часто використовувалися в 50-х роках на пальто, як чоловічих, так і жіночих. Поруч знаходились ґудзики з родинної колекції Олени Колодій, що мають зв'язок з історією Козятина, адже вони належали її дідусеві, який служив у місті.