Вінничани працювали в Росії задарма, бо бригадир втік з грошима
- Сніг, вітер, дощ – без різниці, працювали до пізнього вечора, а іноді й до першої години ночі, - розповідає про останню свою роботу в Росії Василь Цимбалюк.
За час однієї поїздки вони із приятелем змінили три місця роботи. Третя з них - будівництво котеджного містечка біля села Павлівська Слобода Московської області. Втім, там вони теж зарплати не дочекалися, бо бригадир утік із грошима. Добре, що залишилися домашні заощадження, щоб повернутися додому.
Про третю поїздку в Росію
- Оголошення про послуги з працевлаштування знайшов у газеті, - розповідає Василь Цимбалюк. – А ще спілкувався із знайомим, який їздив через Нагірняка до Польщі і залишився задоволеним. Я вирішив спробувати. 28-го жовтня я та мій приятель Микола підписали з Нагірняком договір про надання послуг з працевлаштування в Росії. Додавалась також копія договору з працедавцем холдингу «Новое строительство». Згідно з документом, холдинг зобов’язувався платити не менше 30 тисяч рублів на місяць в проміжок від 15 до 20-го числа щомісяця. Заплатили посереднику по 800 гривень і четвертого листопада поїхали працювати в Росію. Пункт призначення - Московська область, Красногорський район, село Петрово-Дальнєє.
Бригадир втік з грошима
Василь Цимбалюк каже, що обіцяні умови праці та проживання були дотримані. А от стосовно зарплати була невизначеність.
- Я та Микола працювали на будівництві котеджного містечка слюсарями-сантехніками, - розповідає Василь. - Жили в гуртожитку, триразове харчування нам забезпечували. Робота, як і було обумовлено в контракті, з восьмої ранку до сьомої вечора. Але щодо зарплати виникли питання. Один бригадир говорив, що буде 28 тисяч рублів. Інший натякав, що може бути в районі 20 тисяч. Зненацька з’ясувалось, що перша зарплата буде аж через два місяці. Працівники весь час звільняються. Ми почали підозрювати, що тут щось не чисто. А тому через тиждень, за пропозицією одного з колег, поїхали на іншу роботу. Зовсім поруч, за кілька кілометрів від першої.
За словами заробітчанина, він з приятелем за час останньої поїздки попрацювали на трьох різних роботах. І кругом обман.
- На другій роботі почав повторюватися той самий сценарій, що й на першій. Знову поїхали звідти. Але справжнє пекло почалося на черговому, третьому місці роботи, в селі Павловська Слобода Істринського району Московської області. Працювали до виснаження, без вихідних – коли до десятої вечора, коли до першої години ночі. Був кінець осені – спочатку дощі, потім морози і сніг. Зарплати так і не отримали, бо бригадир втік із нашими грошима. Дякувати Богу, залишились якісь домашні заощадження, їх якраз вистачило, щоб повернутись додому. Четвертого грудня були вже в Україні.
Відмовлялись укладати договір
У вівторок, 14 грудня, журналіст RIA зустрівся з колегою Василя Миколою та приватним підприємцем Федором Нагірняком в офісі останнього. Микола каже, що на місці роботи їм відмовляли в підписанні договору.
- Перед цим я їздив на заробітки в Краснодарський край, - розповідає заробітчанин. – Там одразу пройшли медкомісію та підписали трудовий договір з працедавцем. Жодних проблем із зарплатою не було. А в товаристві «Новое строительство» нас постійно годували обіцянками підписати договір пізніше, хоча ми одразу вийшли на роботу та підтвердили свою профпридатність. Наші паспорти тримали в себе, хоч навряд чи це законно. Зарплату обіцяли виплатити аж через два місяці і натякали, що там навряд чи буде обіцяних 30 тисяч. З нами працював один чоловік, який три місяці проробив неоформленим, а потім виявив, що його взагалі немає в зарплатній відомості. Офіційно оформляли лише водіїв, бо їх могли спіймати правоохоронці під час рейсу. Тож ми з Цимбалюком вирішили не спокушати долю і поїхали звідти.
Посередник повертає гроші
Підприємець-посередник Федір Нагірняк каже, що для нього такий розвиток подій є несподіваним, адже російський партнер завжди був надійним і перевірений часом.
- Я співпрацюю із товариством «Новое строительство» уже сім років, - розповідає Федір Нагірняк. – Якби там раніше не платили зарплати – я б переглянув доцільність співпраці. Лише у 2012 році від мене туди поїхали працювати 28 людей. 20 із них протягом першого півріччя, вісім – в другому. Кількість вакансій, завантаженість роботою та розмір зарплати може залежати ще й від сезону та коливання попиту на котеджі. Але такого, щоб зовсім не платили – не було. Можливо, це пов’язано зі змінами керівного складу: десь в середині літа там призначили нового керуючого. Можливо, «аукнулось» інтеграційне протистояння Росії з Україною та торговельні блокади. В будь-якому випадку, я буду вирішувати це питання і вимагати від партнера пояснень.
У присутності журналіста RIA Федір Нагірняк повертає Миколі 800 гривень за послуги з працевлаштування. Радить повідомити Василю Цимбалюку, щоб той теж приїхав забрав гроші. На щастя, це саме той рідкий випадок, коли для посередника важлива його ділова репутація та стосунки з клієнтами.
Посередник не дає гарантій дотримання умов праці та оплати
Керуючий партнер адвокатської групи «Ваше право» Олег Руденко акцентує увагу на формулюванні «інформаційно–консультаційні послуги» в договорі між чоловіками та посередником.
- Фірми - посередники з працевлаштування за кордоном формально ніякої відповідальності перед клієнтом не несуть, - каже Олег Руденко. - Вони не беруть на себе гарантії дотримання всіх заявлених умов праці та оплати. Завдання посередника, відповідно до договору – лише проінформувати шукача роботи щодо умов праці та дати контакти працедавця. Якщо потім у працівника щось не склалось із працедавцем – посередник, зазвичай, «вмиває руки». Це вже не його клопіт. У такому випадку виключно від порядності посередника залежить, чи будуть повернуті клієнту кошти за послуги з працевлаштування.
Заробітчан експлуатують та передають «із рук в руки»
Голова Вінницької обласної правозахисної організації «Джерело надії» Алла Студілко каже, що найбільше ризикують потрапити в трудову експлуатацію саме заробітчани, які їдуть до Росії.
- Працюють схеми, за якими людей виманюють на територію Росії, а далі працедавці просто передають їх із рук в руки, змушуючи працювати за «спасибі», - розповідає Алла Студілко. - Причому потрапити в цей ланцюг ризикують не лише нелегали. Людина може приїхати працювати легально з усіма супутніми документами, а її заганяють в ситуацію невизначеності туманними обіцянками щодо розмірів зарплати та строків виплати. Далі «доброзичливці» пропонують їм іншу роботу, а люди від безвиході погоджуються. Зрозуміло, що на наступному місці роботи цей сценарій повторюється. Загалом, під визначення трудового рабства підпадають будь-які ситуації, де людей експлуатують, користуючись їхнім уразливим станом. Є ряд ознак, які свідчать, що людина стала жертвою торгівлі людьми, а її кривдники вчинили злочин, який карається Законом України. Це обмеження свободи пересування, відсутність вибору та можливості припинити роботу, погрози чи застосування сили, вилучення паспорта та інших документів, залякування депортацією, погрози повідомити правоохоронним органам про нелегальний статус перебування в країні.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Найчастіше
Ваші відгуки про послуги у Вінниці
