У Могилеві буде сквер Лесі Українки, відновлять пам'ять про її маму. Результати одного пошуку

Лісівники звернулися до міської влади Могилева-Подільського з проханням визначити ділянку для створення скверу Лесі Українки

Місто Могилів-Подільський, вулиця Виноградна, 11. За цією адресою знаходився будинок, в якому у 1920-1924 роках проживала Олена Пчілка. З часом назву вулиці змінили на Піонерську, а в 1996-му — на Олени Пчілки.

Меморіальну дошку встановили ще у 1972-му. На ній був напис: «У цьому будинку у 1920-1924 роках проживала письменниця Олена Петрівна Косач (Олена Пчілка), мати видатної поетеси Лесі Українки».

Член-кореспондент Академії наук України, фольклористка, етнограф, активна громадська діячка — це теж про маму Лесі Українки.

Будинок, в якому вона мешкала, розвалили. Сталося це у 1992 році. Пам’ятна меморіальна дошка десь мала б зберегтися?..

Перед тим як будинок розхвалили, з нього зняли «копію»

—Де дошка? Зникла!— розповідає голова Могилів-Подільського краєзнавчого товариства Валерій Войтович.

Чоловік згадує, що у той час, коли розвалювали будинок, його не було у місті. Про це дізнався після повернення. Сталося це у 1992 році.

—Ще раніше було зрозуміло, що будинок ніхто не врятує, він ветхий, — продовжує співрозмовник. — Запропонував міській владі запросити фахівців, які б зняли «копію» будівлі. Хоча б креслення зберегти. І нам це вдалося. Міськрада оплатила роботу, яку виконали фахівців  спеціалізованого науково-реставраційного інституту «Укрзахідпроектреставрація».

Підготовлені ними документи з кресленнями, розмірами, розташуванням кімнат тощо Валерій  Войтович дотепер зберігає в себе. Надрукував їх в одній зі своїх книг. Крім того, у нього є декілька черепиць і цеглин з розваленого будинку. Каже, знайшов їх на горищі ще тоді, коли будівля стояла. На фотографіях видно, що покрівля була жерстяна, але на горищі лежало трохи черепиці.

Співрозмовник уточнив, що Косачі проживали у Могилеві-Подільському у декількох місцях. Про це дізнаємося з їхніх листів. В одному з них значиться провулок Романівський, нині Кармалюка. Однак там не збереглися старі будівлі.

—Ми все-таки вшанували пам'ять матері Лесі Українки, — каже Валерій Войтович. — Меморіальну дошку на її честь встановили на фасаді Будинку школярів. У той час, коли Олена Пчілка проживала у нашому місті, у цьому приміщенні був театр. Тут ставили деякі її п’єси.

На жовтень нинішнього року у Могилеві-Подільському запланована Всеукраїнська конференція краєзнавців. «Драгоманови і Косачі на Поділлі» — така назва одного з тематичних розділів планованого зібрання.

Останніми господарями розваленого будинку була районна організація «Держлісгоспу».  Деякий час у ньому знаходилася їхня контора. Нині керівником організації є Віктор Іщук. Що йому відомо про будинок, який стерли з лиця землі?

Просили передати літературній студії

Віктор Іщук пам’ятає той будинок. Каже, він дійсно знаходився на території їхньої організації. Навряд чи підлягав відновленню.

—Керівником лісгоспу тоді працював інший чоловік, на жаль, його уже нема серед нас, — розповідає Іщук. — Де саме меморіальна дошка, не можу сказати. Мабуть, про це міг знати ще один з наших колишніх працівників —Степан Романи шин. Він любив історію, цікавився минулим, досліджував деякі факти про нашу організацію. Нема вже його на світі.

Нове приміщення «Держлісгоспу» збудували поруч з будинком з меморіальною дошкою. Так стверджує Віктор Іщук. Стару будівлю змушені були розвалити.

Пан Іщук висловив думку про можливість відновлення історичної справедливості. Сказав, що буде радитися про можливість виготовлення нової меморіальної дошки.  

Поетеса, фольклористка, майстер витинанок Марія Гоцуляк, згадує, як ще у радянські часи зверталися до міської влади з листами з проханням зберегти будинок.

—Планували створити в ньому літературну студію, — каже пані Марія. — На прийом до місцевих керівників ходили відомі на той час літератори Олекса Гринчук, Іван Глинський, Микола Горобець. Нам не відмовляли, але й не допомогли.  

Оксана Городинська, керівник Могилів-Подільського Будинку народної творчості, розповіла по телефону, що добре пам’ятає той будинок ще зі шкільних років.

—Моя дорога до міської школи №1 пролягала по тій само вулиці, тоді Піонерській, нині Олени Пчілки, — каже пані Оксана. — Пригадую, моє дитяче серце сповнювалося гордістю від того, що цією вулицею ходила мама Лесі Українки. З шкільних років знала, що Леся приїжджала до нашого міста.

Пані Оксані нічого не відомо, де могла подітися меморіальна дошка.

Відновимо меморіальну дошку

«Слідами» зниклої меморіальної дошки цікавився також у керівника прес-служби обласного управління лісового і мисливського господарства Станіслав Вовка. Він повідомив, що має фотографію будинку з меморіальною дошкою. Коли готували книгу до 100-річчя з часу створення управління лісового господарства області, фото разом з іншими матеріалами передали з Могилів-Подільського  «Держлісгоспу».

—Де дошка, мені не відомо, знімок можу надати для газети, — повідомив Станіслав Вовк. — Мені розповідали, що його зберіг Степан Романишин, колишній інженер з лісових культур з Могилева-Подільського. 

«Керівник обласного управління Анатолій Бондар розпорядився відновити меморіальну дошку, — каже співрозмовник. — На його думку, у такий спосіб відновимо історичну справедливість і збережемо пам'ять про родину видатної Лесі. Символічно, що це буде зроблено у її ювілейний рік —150-ліття з дня народження».

Крім того, лісівники планують закласти сквер Лесі Українки у місті над Дністром. За словами Станіслава Вовка, з цією метою проведуть перемовини з міською владою про визначення місця висадки дерев. Там також залишать письмову згадку про те, на честь кого ростимуть саджанці. Дерева посадять під час всеукраїнської акції «Створюємо ліси разом», що розпочнеться 21 березня нинішнього року.

Косачі і Поділля: першою приїхала у місто над Дністром сестра

У Могилеві над Дністром разом з Оленою Пчілкою проживали дві її доньки — Ісидора й Ольга зі своїми чоловіками, а також дружина сина Михайла, який передчасно помер. Звали дружину  Олександра Судовщикова, вона теж була письменниця, твори підписувала псевдонімом Грицько Григоренко.

Леся Українка приїжджала до Могилева разом з мамою ще у дитинстві. Нашому краю вона присвятила вірш «Красо України, Подолля!».

У 1924 році до Києва перебралася Олена Пчілка, потім діти з сім’ями, а також  Судовщикова. На жаль, родину патріотів-Косачів не обминули сталінські репресії. Навіть стареньку уже на той час Олену Пчілку.

«Родина Косачів і Поділля» — це назва літературно-краєзнавчого дослідження, авторського колективу вінницьких істориків. Вони детально дослідили, чим займалися Косачі у місті над Дністром. Книга є в обласній бібліотеці імені Тімірязєва.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.