Один із знімків Віктора Ковальова: вінничани на будівництві дороги, по якій доставляли бетон для укриття зруйнованого реактора

-Насправді фотоплівок було більше, - розповів журналісту «20 хвилин/RIA» Валерій Проценко. – Можливо, вони ще в когось залишилися. Якщо так, я б просив повідомити про це. Ми б роздрукували, виготовили фотографії, перевели їх у електронний режим. У мене збереглося 28 фотоплівок. На кожній – по 36 кадрів. Загалом виходить понад тисячу знімків. Але я точно знаю, що це ще не всі фотографії Віктора Ковальова, зроблені ним у Чорнобилі.

Валерій Проценко колишній головний інженер тресту «Вінницяшляхбуд». У 1986-1987 роках брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС. Вахтовим методом у Чорнобилі працювали 300 людей з їхнього колективу. Нині Проценко очолює громадську організацію «Інваліди Чорнобиля».

Світлини у двох варіантах – паперовому й електронному

-Віктор Ковальов  був кадровим військовим, - розповідає Валерій Проценко. – За фахом хімік. Службу закінчив у званні полковника. Після звільнення у запас працював у нашому тресті «Вінницяшляхбуд» у відділі кадрів. Він одним з перших виїхав у Чорнобиль. Такі відповідальні люди, як полковник Ковальов, ризикуючи здоров’ям, а інколи і життям, рятували інших від поширення чорнобильської біди.

Пан Валерій показує збережені фотографії. На жаль, не всі вони доброї якості.

-Хіба у ті хвилини думалося про знімки, - говорить він. – Фотографував Ковальов, як кажуть, між іншим: натиснув на кнопку – і забув. Треба було виконувати головну роботу. До того ж, він не був професійним фотографом. Такими камерами,  як нині, звісно, все було б зроблено набагато краще. Тому не дивуйтеся, що і якість не та, і сюжети подекуди невдалі. Зате обличчя упізнавані. Переважна більшість на фото  – працівники тресту «Вінницяшляхбуд».

Частину знімків Валерій Проценко уже перевів у цифровий формат.

Блок знімків – з блоку атомної

Валерій Проценко поділився думками про те, що хотів би видати альбом зі світлинами Віктора Ковальова. Якщо вдасться знайти спонсорів, то здійснить задумане.

-Альбом був би гарним спогадом про нашого колегу, - розповідає Валерій Проценко. – На жаль, Ковальова уже нема з нами.

Одночасно Проценко цікавиться у знайомих, чи не зберігає ще хтось фотографії  Віктора Ковальова, зроблені під час ліквідації аварії на атомній станції.

-Мені добре відомо про два блоки фотографій, - розповідає пан Валерій. – Один з них стосувався роботи на будівництві дороги Зелений Мис-Чорнобиль. Дорога потрібна була для того, щоб доставляти по ній бетон для будівництва накриття над четвертим реактором станції. Над тим реактором, де стався вибух. Будувати її доводилося у непростих умовах. Але то тема іншої розмови. Я про те, що полковник Ковальов зробив з цього об’єкту цілий блок знімків.

На ще одній серії фотографій зафіксована робота ліквідаторів безпосередньо біля третього і четвертого блоків станції.

-Ми знімали старий асфальт на території, вивозили його для захоронення у могильнику, натомість стелили нове покриття, - згадує Валерій Проценко. – Саме там нам дісталося найбільше. Це те місце, де дозиметри фіксували найвищий радіаційний фон.

За словами співрозмовника,  фонило звідусіль. Зокрема, й з підземних люків. Звідти йшов посилений радіаційний фон. Під час гасіння пожежі на реактор з повітря вилили тонни води. Вона зібралася в підземних люках. Частину з них залили бетоном. Потім воду відкачували пожежники. Перед тим люки треба було відкрити, у бетоні пробурювали місця доступу для шлангів…

Деякі з цих робіт можна побачити на знімках Віктора Ковальова.

-Згадуємо свого колегу щирими словами, - говорить Валерій Проценко. – Даниною пам’яті стане альбом з його фотографіями. Сподіваюся, знайдуться ті, хто захоче і зможе підтримати  таке видання.