«Свою частину танго станцювала на рівні дорослої ліги». Історія лікарки, яка працювала в окупації
- Працювати без необхідних ліків, приймати складні рішення та щодня боротися за життя пацієнтів — таким стало її професійне випробування під час війни.
- Сьогодні сімейна лікарка Серафима Спектор продовжує допомагати людям уже у Вінниці.
- Жінка переконана, що найцінніше в медицині — це люди.
Лікарі рідко розповідають про себе. Зазвичай вони говорять про пацієнтів, лікування та боротьбу за життя. Проте за білими халатами стоять люди зі своїми мріями, втратами й непростими рішеннями. Саме таку історію сімейної лікарки Серафими Спектор оприлюднили у Департаменті охорони здоров'я та реабілітації Вінницької ОДА.
Вона народилася у Вінниці, хоча в дитинстві мріяла зовсім не про медицину. Хотіла стати ветеринаркою, вивчала службове собаківництво, але народження молодшого брата змінило все. Книжки про собак поступилися місцем підручникам із догляду за дітьми, а згодом було навчання у Дніпропетровській медичній академії та перші кроки у професії.
Інтернатура навчила головного — лікар не може чекати, поки перестане боятися. Перші самостійні чергування, підтримка старших колег, відповідальність за кожне рішення стали школою професійного дорослішання.
Головним випробуванням стала війна
Працюючи на території, яка згодом опинилася під тимчасовою окупацією, вона приходила на чергування, маючи в кишені лише кілька останніх ампул ліків. Кожен виклик означав невідомість, а кожне рішення доводилося приймати в умовах, коли медикаментів катастрофічно бракувало.
Особливо запам'ятався день, коли до лікарні надійшла перша гуманітарна допомога.
«Я відійшла, щоб дати волю сльозам, а потім повернулася розбирати інструкції англійською мовою. Інтернет майже не працював, але люди чекали на допомогу», — пригадує лікарка.
Після повернення до рідної Вінниці у жовтні 2022 року вона продовжила працювати сімейною лікаркою. Війна змінила не лише її пацієнтів, а й сам підхід до професії. Сьогодні вона постійно навчається психології, роботі з травмою війни та кризовими станами, адже сучасний сімейний лікар часто стає першою людиною, яка допомагає не лише лікувати тіло, а й витримати пережите.
Одну зі своїх найважливіших історій Серафима згадує щоразу, коли стає особливо важко. У 2023 році вона особисто везла пацієнта на реабілітацію за десятки кілометрів від Вінниці. Це була ніч, постійне хвилювання, десятки дзвінків і пошук рішення, яке могло визначити його подальшу долю. Через три роки цей чоловік отримав житловий сертифікат як особа з інвалідністю внаслідок війни та внутрішньо переміщена особа. Для лікарки це стало підтвердженням, що боротьба була недаремною.
Але навіть у таких історіях вона не ідеалізує свою роботу.
«Є історії, де я не впоралась, і в чомусь усе одно звинувачуватиму себе. Але танго завжди танцюють двоє. І я знаю, що свою частину танго станцювала на рівні дорослої ліги», — говорить Серафима Спектор.
Попри втому, професійне вигорання й думки все залишити, її щоразу повертають прості речі: дитячі обійми після прийому, довіра літніх пацієнтів, підтримка колег, медичної сестри та наставника, який свого часу навчав її професії.
Бо саме з цього і складається справжня медицина — із людяності, відповідальності й небайдужості.
«Наш найбільший скарб — це люди. Жоден сучасний ремонт чи новітнє обладнання не замінять лікаря, медичну сестру чи іншого фахівця, який щодня залишається поруч із пацієнтом, попри війну, втому та емоційне виснаження», — наголошують у департаменті.
Саме медики сьогодні є головною опорою системи охорони здоров'я Вінниччини. Їхню працю вимірюють не лише кількістю врятованих життів, а й готовністю підтримувати людей у найскладніші моменти, коли сили вже майже вичерпані.
Вас може зацікавити:
Стрілянина в Буші. Конфлікт між військовим і ветераном закінчився пораненням у ногу
«Липові» сертифікати за гроші: судитимуть п’ятьох інспекторів Держпродспоживслужби
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google
