Студент Вінницького музучилища розбився, випавши з третього поверху

Віталій Котвіцький випав з вікна гуртожитку музичного училища. Чотири години намагалися реанімувати юнака медики, але зарадити нічим не змогли. Віталій помер від важкої черепно-мозкової травми, бо вдарився об бетон каналізаційного люку.

З важкою травмою голови в реанімацію доставили 18-річного хлопця, який випав з вікна третього поверху на Грушевського, 3. Таке повідомлення отримала вночі минулої п’ятниці міліція. Попередньо правоохоронці визначили, що у гуртожитку Вінницького училища культури та мистецтв стався нещасний випадок. Але ще проводять перевірку за фактом смерті. Директор училища на сто відсотків упевнений – юнак загинув через нещасливий збіг обставин та власну необережність.

- У кімнаті були три дівчинки і він, - розповідає директор Вінницького училища культури та мистецтв ім. Леонтовича Станіслав Городинський. – Сиділи, розмовляли. Дівчата на ліжках, він на вікні. Кажуть, обернулися, а його вже нема...
З третього поверху до землі, як каже директор, метрів чотири. Будинок хрущовських часів. Але хлопцеві не пощастило - приземлився на бетонне укріплення каналізаційного люку. Він отримав, як сказали потім лікарі, забій головного мозку.
- Якби на травичку впав чи об дерево гепнувся, то був би живий, - каже директор училища. – А він упав коло каналізаційного люку і вдарився головою об бетон.

Падіння Віталіка зафіксували кілька камер відеоспостереження. Таких у закладі адміністрація встановила 16. Записи директор показав батькам загиблого студента, бо ті зопалу почали звинувачувати у смерті сина інших студентів. Мовляв, штовхнув хтось із хлопців. Але тепер претензій, як говорить директор навчального закладу, родичі ні до кого не мають:
- У них таке перше враження було, що хтось із хлопців його вбив. Але я їм прокрутив записи з відеокамер. Показав усі записи з ранку і до самого моменту падіння. Вони побачили, що, крім дівчат, ніхто в кімнату не заходив. І дівчатка то такі, що їсти дай їм - і на вулицю не підуть. «Посидушки». Зараз вони дуже важко переживають те, що сталося. У них травма психологічна. Для дівчат це щось страшне. І батьків я розумію. У них просто шоковий стан був. Життя здорового хлопця в один момент обірвалися. На рівному місці.
Зайшов Віталій у дівчачу кімнату розпитати, як складали у той день іспит. У нього мав бути екзамен о 10.00 наступного ранку. Молодь розговорилася. Вікно було відчинене. В кімнатах спекотно, тому вікна відчиняють усі.
- Чи святкували вони щось тоді? Ні. Таких доказів немає, - каже директор. – Однокурсник Віталія, що жив з ним в одній кімнаті, говорить, що у нього була звичка шуткувати. На вікні повиснути чи на балкон перелізти. От так сталося, що він, видно, і тоді пожартував, хилитнувся і... Отака глупа смерть. Це трагедія для нас усіх. Ми всі у шоці.

Швидка забрала травмованого юнака в реанімацію близько другої ночі з п’ятниці на суботу.
- Я в реанімації просидів дві години, потім лікар вийшов і каже: „Чого ви тут?”, - розповідає Станіслав Городинський. - „Може, щось треба?” - питаюся. А він: „Нічого не треба, ми надаємо допомогу”. І все. А о шостій ранку подзвонили сказати, що все – констатували смерть.
- Віталік дуже добрий був хлопець, - каже директор училища. - Порядний. Закінчував третій курс. На баяні грав. Прийшов до нас одразу на другий курс, після 11 класу мав більшу підготовку. Повинен був ще рік учитися. Йому, здається, четвертого липня мало бути 19. Спокійний. Він дівчат любив і до нього дівчата небайдужі були. Абсолютно безневинний, бо є зараз різні студенти... У батьків є ще двоє дітей. Але він наймолодший у сім’ї і був, як кажуть, любимчиком. Він і тут, у нас, був любимчиком. Вихователька з комендантом у жорстких рамках тримають студентів, а до нього ніколи ніяких претензій не було. Коли ми вранці скликали на збори студентів після цього випадку, вони всі сиділи і плакали.

Поховали Віталія Котвіцького у неділю в Оратові, звідки він їздив у Вінницю на навчання. На похорон їздили викладачі, працівники гуртожитку, студенти. Проводжав музиканта в останню путь оркестр училища.
- Організували допомогу на похованні. Чим ми ще можемо допомогти? Батьки хочуть пам’ятник поставити на тому місці. Але на це треба дозволу в міській раді питатися. Не знаю, чи варто його ставити там, під гуртожитком, - говорить Станіслав Городинський. - На тому місці зараз квіти лежить, щодня дівчата свіжі кладуть. А восени ми збираємося зробити в Оратові концерт пам’яті Віталія.
Читайте також:
Мати Віталіка не вірить у нещасний випадок

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google