Про свято та будні музею в ексклюзивному інтерв’ю "20 хвилин" розповів генеральний директор Петро Гунько.
Які заходи заплановані з нагоди 200-річчя з дня народження Миколи Пирогова?
- Цікаво, що першим документом, який з’явився з приводу святкування 200-річчя з дня народження Миколи Пирогова був Указ Президента Росії Дмитра Мєдвєдєва. Його видали ще на початку року. Наші Укази «спізнилися». І вже після того, як Москва провела «Пироговські читання», розпочалася інтенсивна підготовка до проведення ІV Міжнародного конгресу «Пироговські читання» у Вінниці на базі Вінницького Національного медичного університету ім.Пирогова. До нас з’їхалися науковці з-понад 20 країн світу. Широко була представлена Європа, Росія, країни Прибалтики. І лише 11 вересня Верховна Рада України ухвалила рішення, в якому зобов’язала Кабмін розробити план заходів. Мені було соромно це читати. У свою чергу, не чекаючи цієї постанови, ми провели попередню підготовку до святкування - намітили декілька заходів. Зокрема, покладання квітів до пам’ятників Миколі Пирогову у Вінниці. І плануємо у церкві біля склепу 25 листопада провести богослужіння. Водночас мене запросили у Санкт-Петербург до медичної академії імені Кірова, де є оригінальний музей Пирогова на кафедрі хірургії. Там пройдуть святкування 25-27 листопада.
Скільки років зберігається набальзамоване тіло вченого?
- У наступному році виповнюється 130 років великому науковому експерименту по зберіганню набальзамованого тіла Пирогова. Ребальзамацію провели лише у 1944 році. До того часу тіло знаходилось у некрополі 66 років. Бальзамуванням займається лабораторія Леніна, яка кожні п’ять років проводить ребальзамацію. До речі, українські вчені у розробці методик бальзамування брали найактивнішу участь. Зокрема, наш земляк, подолянин, великий вчений-біохімік Борис Збарський, який народився у Кам’янець-Подільському - автор «бальзамічної рідини», якою оброблене тіло Леніна. Досвід бальзамування Пирогова був запроваджений і у Мавзолеї Леніна. Це справжній науковий експеримент.
Чи є перспективний план розвитку музею-садиби?
- Звичайно є, проте бюджету немає. Навіть така маленька деталь. В Україні випущена 2-гривнева монета, а у Росії 5-рубльова з нагоди 200-річчя з дня народження Пирогова. Ми б хотіли для музею їх придбати, проте фінансування немає і доведеться купити лише 10 штук і до того ж за спонсорські кошти.
Яка головна ваша проблема на сьогодні?
- Ребальзамація тіла, яку слід провести вже наступного року і на яку знову в державі немає коштів. В Міністерстві охорони здоров’я сказали, що необхідних 200 тисяч вони не знайдуть. Вказали на урізаний бюджет 2011 року. Я звернувся до народного депутата Валерія Бевза, щоб він допоміг пролобіювати це питання у Кабміні. Я дуже сподіваюся на патріотизм нашого уряду, інакше доведеться йти з простягнутою рукою. Минулого разу спонсора знайшли аж у Тюменській області. До речі, за національністю татарина. А наші українські меценати не відгукнулися - вважають, що це для них великі гроші. У крайньому випадку доведеться звернутися до вінницької небайдужої інтелігенції – вчителів, лікарів і зібрати «по нитці» цих 200 тисяч.
Звідки така сума?
- Це кошторис лабораторії Леніна. Вони прислали калькуляцію з розрахунками, де все розписано, що і скільки коштує.
А яке річне фінансування з бюджету для музею?
- Це мізер. У нас фактично фінансується лише заробітна плата. Річ у тім, що нам дозволили «заробляти» кошти на проведенні платних екскурсій. Вартість екскурсії по трьох «точках» 30 гривень. І можемо на рік гіпотетично заробити до півмільйона гривень. Але із цих коштів майже 400 тисяч маємо віддати за охорону та комунальні послуги - так поставлене державою питання. Замість того, щоб розвиватися - можливо і благоустрій території зробити, і розширити експозицію - вимушені платити за «комуналку». Проблема у тому, що Мінздрав нас фінансує за остаточним принципом, як науково-культурний заклад по статті «культура», яка майже не фінансується. Такий музей, як у нас – єдиний у світі, ми одне із семи чудес області. Думаю, з боку держави не використовувати наш потенціал, як туристичного об’єкту – це марнотратство. Адже слід лише вкласти кошти у розвиток. На нашому музеї держава може заробити не лише авторитет, а й прибуток. Упевнений, якщо б у Європі був подібний музей, він би розвивався і приваблював туристів з усіх країн світу. А для цього державницький підхід мав би бути, хоча б на рівні міністра культури.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 22 від 31 травня 2023
Читати номер
Anonymous