Результати декомунізації. Пропонували зробити 44 провулки Степана Бандери

Щодня ми їздимо в громадському транспорті, чуємо, як оголошують назви нових зупинок, вулиць. Для когось вони стали вже звичними, хтось ще плутається. Рік декомунізації у Вінниці пройшов спокійно порівняно з іншими областями. Звідки виникли нові назви.  Як їх сприйняли городяни. І, взагалі, яка була мета процесу, розповіла на лекції авторка книги «Вулиці Вінниці: з історії декомунізації» доктор історичних наук Вінницького педагогічного університету Тетяна Кароєва та керівник ГО «Спільнота «Історія Вінниці» Олександр Федоришен.

Як каже Тетяна, не було виступів ні крайнє лівих, ні крайнє правих. Громада брала в цьому участь, але дещо пасивно.

Ідея створити книгу частково була спровокована істориками з Києва, які звернулися, щоб перейняти досвід.

—  У киян склалося враження, що найвдаліше відбулося перейменування вулиць у Вінниці, — розказала Кароєва. — Ми не ламали систему. Для нас декомунізувати — це не знищити. Це можливість творити історію. Надати « вінницькій топонімічній системі «вінницькості». Ми скористалися цим випадком для того, щоб змінити культурний ландшафт нашого міста.

Ми не ламали систему. Для нас декомунізувати — це не знищити. Це можливість творити історію.

Імена, не пов'язані з історією і природою нашого краю (загальноукраїнські постаті), а таких 18%, виникали в останню чергу. 82% нових топонімів пов'язані з Вінницею. Робоча група надавала перевагу місцевим іменам, не звертаючи уваги на професійну сферу їхньої діяльності. Якщо згрупувати топоніми, то отримаємо:

• 18 військових

• 14 вчених

• 8 письменників

• 5 державних і 3 релігійних діячі

• 4 актори

• 1 вчитель

• 1 міських голова

• 1 спортсмен тощо. Це приблизна систематизація, оскільки деякі постаті потрапляють у кілька груп одночасно.

«Для деяких вулиця Мури здалася неблагозвучною і було два варіанти найменування: замість Мурів назвати Кафедральна, а замість Соловйова — Гімназійна. Пропозиція робочої групи щодо цих назв не пройшла», — Олександр Федоришен.

Як перейменовували?

Так звідки у нашому місті з’являлися нові назви? Чи правда, що їх брали зі «стелі»? Виявляється ні. Фахівці спиралися на кілька пунктів:

• Історичність. Вулиці повертали історичну назву. Таких випадків було тільки п'ять;

• Комеморація (увічнення пам'яті) та локальність — спеціалісти шукали, що є такого на цій вулиці вічного, що можна закарбувати в назві? Наприклад, швидко можна пригадати нову назву вулиці Червоноармійської — Стрілецька. Додатковим орієнтиром («вічним») слугують військові частини, які там знаходяться.

• Конкретність. Нову назву вулиці прив’язували до конкретних місцевих обставин (географічних, біологічних, індустріальних, культурних, релігійних тощо).

• Актуалізація. Акцент у назві ставили на подіях та особах не національного масштабу.

— Є такі ім'я, не звичні вуху українців, наприклад, Бернард Претвич і Джозеф Конрад, — розповіла Тетяна Кароєва. — На Старому місті Претвича (колишня Куйбишева — авт.) прийняли, а от на Тяжилові з Джозефом Конрадом (вулиця  Фабриціуса — авт.) виникли труднощі. Мешканці скаржилися, що складно вимовляти.

За словами історика, вони відмовлялися від імен типу Ярослав Мудрий, Володимир Великий, Андрій Первозванний, Данило Галицький через звичку в людей скорочувати імена — але в результаті отримали «А.Первозванного» на трафаретах маршрутних таксі.

Відмовилися від вшанування постаті Юрія Немирича через те, що його прізвище нагадує топонім «Немирівське шосе». Це ускладнило б роботу служб та викликало би незручності в гостей міста.

Зулінська була б Деснянською

До того ж, за словами науковців, в них було завдання дати нові топоніми тим кварталам, які віддали учасникам АТО. А вулицю Тарногородського могли назвати Деснянською, бо поряд річка Десна. Проте, група мешканців вулиці під час громадських слухань загітувала зібрання, щоб перейменувати вулицю на честь загиблого військового — Сергія Зулінського.

— Прийшли не тільки побратими по фронту, а сусіди хлопця і кажуть: «Ми його провели з цього під'їзда, сюди він і приїхав в труні. Ви що знущаєтеся, яка Деснянська!», — розказав Олександ Федоришен. — Це треба було бачити, як зала реагувала.

44 провулки Бандери

Показова історія з вулицею Соловйова, в минулому Інтернаціональна. Було кілька пропозицій. Але головними — назвати вулицю на честь художника Натана Альтмана чи вінницького вчителя Олександра Соловйова. Останній понад 40 років був директором школи №17 (тепер фізико-математична гімназія № 17). Випускники школи зі всього світу через соціальні мережі агітували громадськість, щоб Інтернаціональна стала саме Соловйова. За цим погодилися не всі:

— Натан Альтман — світова величина. Я нічого не можу сказати про Соловйова, але в чому логіка? Для мене вона зовсім незрозуміла навіть при наявності якихось звертань. Ви просто узяли керівника підприємства, який добре виконував свої обов’язки. Чому ми не могли узяти прибиральницю зі школи?, — казав один з присутніх в аудиторії.

Про постать Стахурського говорили на засіданнях робочої групи не один раз.

— Стахурського, колишнього секретаря обкому, добре сприймали вінничани. І спочатку ми вирішили не перейменовувати цю вулицю. Але знову і знову повертали прізвище на обговорення, адже формально ця особа підпадає під дію законів про декомунізацію. А ще була пропозиція зробити 44 провулки Степана Бандери. Ми від неї відмовилися, — сказав Федоришен.

В примірнику ви знайдете  першу національно-демократичну хвилю перейменувань у місті 1989–1996 рр., а також подаючи загальний огляд історії перейменувань міських вулиць ХІХ–ХХ століть. Електронний варіант довідника розміщений на сайті міської ради та у спільноті “Історія Вінниці”.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.