Радянської площі не буде, але «радянські» вулиці залишаються

Козицького не зачеплять. У місті знову задумалися над перейменування деяких площ та вулиць, названих в честь доволі спірних історичних персон. Проте, аби поміняти ту ж Козицького, наприклад, на Оводова, потрібні не лише бажання, а й гроші

Вулиця Архітектора Артинова, зупинки - Зої Ткаченко та Олександра Музики, вулиця Зодчих – на Поділлі. Останніми роками в місті все частіше з’являються вулиці, названі в честь людей, які дійсно зробили чимало корисного для Вінниці й вінничан.
А віднедавна і вулиця Бортняка, також на Поділлі, проте поруч з новими назвами в місті залишаються старі. Вони мозолять очі добрій частині городян, нагадуючи про події, які б хтось, можливо, хотів забути.

Нова вулиця
Взимку сесія міськради прийняла рішення про найменування  вулиці  Анатолія Бортняка. Таке ім'я дали одній із вулиць в мікрорайоні Поділля.
У свій час цей поет був керівником Вінницької письменницької організації. Він же член правління Спілки письменників України, перший голова обласного Товариства української мови ім. Тараса Шевченка («Просвіта») та лауреат декількох літературних премій.
Новостворена вулиця в мікрорайоні Поділля - між вулицями Академіка Ющенка та Свердлова.
- Рішення про присвоєння назви вулиці приймається на сесії міськради, але це кількаступенева процедура, - каже директор департаменту архітектури містобудування Максим Мартинюк. – Спочатку приймаються пропозиції від громадських організацій, обласної ради, інших органів та організацій. Усі вони акумулюються і потім розглядаються в профільній депутатській комісії. Фактично тут і приймається остаточне рішення. Потім лише готується проект рішення на сесію.

Привиди комунізму
Та якщо ім’я вінницького поета на поштовій скриньці навряд чи когось сильно дратує, то з прізвищами Свердлова, Козицького, Фрунзе та решти подібних - окрема історія. Наприклад, той же Микола Козицький, окрім того, що в 1920 очолював Подільський губернський ревком, відзначився як один з організаторів Червоної гвардії і учасник Жовтневого збройного повстання в Петрограді, внаслідок якого остаточно установилася влада Рад.
Якова Свердлова навіть вважали неофіційним головою Російської Федеративної Радянської Республіки. Сучасні ж історики сходяться на тому, що саме з його спільній подачі з Леніним був санкціонований розстріл Миколи Другого. Також вважається, що він був серед організаторів Установчих зборів та розкозачування.
Сергій Кіров – у свій час вважався правою рукою Сталіна, а Михайло Фрунзе керував боротьбою проти повстанського руху в Україні.
Як виявилося, перегорнути ці сторінки історії не так вже й просто. В мерії кажуть – процес зміни назви вулиць, навіть при усьому бажанні – доволі проблемне питання.

Прощай, Радянська!
- Куди простіше перейменувати окремі площі, до яких не прив’язані адреси конкретних будинків, - каже Максим Мартинюк. – Наприклад, зараз розглядається питання по перейменуванні площі Радянської (перетин вулиць Першотравнева та Театральна). Серед варіантів нових назв – площа князів Коріятовичів – на честь перших князів Вінниці, або площа Козацька, оскільки поруч проходить вулиця Івана Богуна. Остаточне рішення визначатиметься в профільній комісії та на сесії міськради. Думаю, в квітні-травні рішення про перейменування цієї площі може бути прийняте. Також розглядається питання по площі Жовтневій, але варіантів нової назви поки немає.

Козицького
У 2009 році вулицю Козицького уже... перейменували у вулицю Симона Петлюри. Правда, неофіційно. Невідомі зробили відповідні надписи на будинках під трафарет. Вуличних художників тоді так і не знайшли (а може, й не шукали). Але питання про перейменування вулиці Козицького на вулицю Симона Петлюри справді піднімалося, зокрема її частини: від Бугу до Соборної.
Зараз питання про появу у Вінниці вулиці Петлюри не стоїть.
- Вулицю Козицького пропонується перейменувати на честь Миколи Оводова* – очільника міста на початку ХХ століття, при якому Вінниця розбудовувалася за проектами архітектора Артинова.
Власне Артинов приїхав у Вінницю і став головним архітектором міста саме на запрошення Оводова.

Фінансове питання
Проте говорити, що перейменування вулиці Козицького в Оводова - справа уже вирішена - зарано.
- З 2009 року питання перейменування вулиць міста фактично було спущене на гальма. Зараз ми знову займаємося цією темою, але тут одного бажання замало, - каже директор профільного департаменту. - Тут більше фінансова проблема. Козицького - це житлова вулиця. Також тут розміщений ряд комерційних об'єктів. А перейменування вулиці - це не просто зміна табличок, це внесення змін до реєстрів і перереєстрація прав власності на нерухоме майно. Відтак, при зміні назви вулиці власники нерухомості, аби вчинити які-небудь дії з нею, повинні будуть внести зміни до документів на право власності. Якщо вулиця буде змінювати назву - вони мають звернутися в бюро техінвентаризації і внести зміни у свої документи. А це все витрати. Тому, як вирішиться це питання - на сьогодні сказати важко. Ми колись підраховували – мова йшла про близько тисячу гривень з кожного власника нерухомості.
Проте, як кажуть у Вінницькому бюро технічної інвентаризації, зараз норми закону, яка зобов’язує вносити відповідні зміни у паперове свідоцтво на право власності, немає.
- Якщо назва вулиці змінюється – вносяться зміни в електронний реєстр, а людина, яка має на руках документ на право власності зі старою назвою вулиці – може продати чи в інший спосіб розпорядитися своєю нерухомістю без внесення змін у паперовий документ, - каже директор Вінницького бюро технічної інвентаризації Діна Нагірняк. – Звісно, є люди, які хочуть, щоб у них все було дуже правильно, і при бажанні – людина може поміняти свідоцтво на право власності. Це коштує близько 350 гривень. Але робити це не обов’язково.

 

Довідка
*Микола Оводов – лікар за професією. За боротьбу з холерою в 1894 році він нагороджений орденом святої Анни ІІІ ступеня. Міським головою Вінниці він став в 1899 році і займав цю посаду до 1917 року. Під час головування Оводова відбувся великий прогрес у розвитку Вінниці. Споруджується Народний дім на Замості (1902), міський театр (1910). Запускаються електростанції та перші електричні ліхтарі (1910), перша черга водогону (1910 - 1911), будується міська дума на Поштовій вулиці (1911), готель «Савой». Останній був найсучаснішою будовою того часу, обладнаний центральним водяним опаленням та електричним ліфтом (1912). Крім того налагоджується трамвайне сполучення між центром та Замостям (1912, закладається міський парк і починає працювати телефонна станція.

 

 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.