«П’ять днів село було в руках повстанців». 100 років тому на Вінниччині селяни піднялися проти більшовиків

Скульптор Микола Крижанівський автор памятного знака повстанцям у селі Довжок Ямпільського району

Про сумну дату в історії краю розповів кандидат історичних наук Богдан Галайко. Він представляє в нашій області Український інститут національної пам’яті. Під час «круглого столу», присвяченого подіям перебування у Вінниці уряду УНР, Богдан Галайко згадав про селянське повстання.

Повстання вирувало у 27 населених пунктах 

—Третього лютого  ще одна важлива дата в історії краю —100 років Бабчинецько-Ямпільського повстання, — сказав він. — Маємо пам’ятати тих, хто не побоявся виступити проти більшовиків навіть тоді, коли їхня влада утвердилася в селі. Виступ повстанців з Бабчинець підхопили у   Ямполі, а також багатьох селах над Дністром. Повстанці розуміли, що їхні сили не можна порівняти з силами більшовицьких загонів, все одно піднялися на боротьбу.

У розповіді про повстання, яку Богдан Галайко розмістив у Фейсбуці, є перелік сіл, де воно відбувалося. Загалом нараховується 27 населених пункти, в яких місцеві жителі відкрито протестували проти більшовицької влади.

10 лютого повстання придушили. Понад триста його учасників стратили.

Події 100-річної давнини детально вивчив місцевий активіст Леонід Козачун. Понад 30 років чоловік працював директором Будинку культури у Бабчинцях Чернівецького району. Зібрав спогади родичів повстанців. Дослідив архівні матеріали.  Частину з них надрукував у книзі «Мої дивовижні Бабчинці». Нові дослідження буде опублікована у другій частин книги, над якою нині працює.  

Про деякі з віднайдених фактів Козачун розповів для 20minut.ua.

Приїхали комсомольці зерно забирати

Не одразу більшовики зуміли встановити свою владу у Бабчинцях. Тільки з другої спроби їм це вдалося зробити. «Територію мого села та Ямпільщини червоноармійці взяли з боєм, сюди найдовше не могли зайти більшовики», — згадує одна з місцевих жителів.

Більшовицька влада установилася у Бабчинцях у липні 1920 року. Запрацював революційний комітет більшовиків. Не всі сприймали нову владу. Це стало зрозуміло, коли в село приїхав загін комсомольців зерно відбирати.

За словами пана Козачуна, сталося це у січні 1921 року. Озброєний продзагін у складі 22-х комсомольців заїхав у село з Томашполя. Розділилися на дві групи і пішли по хатах. Забирали зерно силоміць. Погрожували зброєю. Вночі у село прибув загін козаків під орудою Ворошенюка та Чорногуза. Вони не залишили в живих жодного з тих, хто відбирав зерно.

Як стверджує співрозмовник, у селі збереглися розповіді про жахливий факт розправи: вбитим розпороли животи і насипали зерна.

—Наше село дуже свободолюбиве,  — каже Козачун. — Тут не терплять несправедливості, не звикли критися тим, хто йде проти волі людей. Тут не терпіли радянської влади, яка заганяла місцевих в артілі, відбирала зерно. Тому таємно готували повстання.

Підпільний штаб повстанців знаходився у Ямполі. Це не так далеко від Бабчинець. Штаб очолював Федір Лозан, Георгіївський кавалер царської армії. Встановили контакти з ямпільцями.

Гроші дійсні всі, крім совєцьких

Повстання у Бабчинцях розпочалося 3 лютого 1921 року. У книзі «Мої дивовижні Бабчинці» надруковано спогади окремих його учасників.

—Першого дня ми зібралися біля церкви, і там зустріли одну з червоноармійських частин, яку направили у наступ проти людей, — згадував повстанець на прізвище Іван Шевчук, 1901 року народження. — Разом зі мною були Ілля Триндовський Герасим Коваленко, Семен Пержинський і багато інших людей, налаштованих проти більшовиків. Одну групу червоноармійців, розстріляли, це сталося біля будинку Федора Мельника. Далі пішли в наступ на село Моївку. Біля Барабашевого ставу захопили у полон п’ятеро більшовицьких солдатів російського походження.Далі пішли на Сокіл і хутір Вазлуївку. За цей час знищили  понад 30 червоноармійців.

П’ять днів Бабчинці перебували в руках повстанців.

Це був вияв народного гніву проти більшовицьких окупантів.

Люди піднімалися на боротьбу то в одному, то в іншому селі. Селяни розганяли окупаційні адміністрації, роззброювали або знищували підрозділи ЧК.

Розстріляли понад 300 людей

Протягом 5 лютого повстанці вибили більшовиків з міста Ямпіль. На п’ять днів взяли контроль над населеним пунктом. Сформували новий орган влади. Видали низку наказів. Серед них — про вільний обіг грошей, усіх, крім совєцьких, про вільну торгівлю, прийняли відозви до місцевого населення про необхідність підтримки нової влади.

Однак сили їх були мало чисельні у порівнянні з тими, що їх спрямувала на придушення повстання більшовицька влада. Чотири полки — 66-й, 208, 209, 2010-й та одна бригада 12-ї дивізії Російської червоної армії були задіяні на придушенні повстання у 27 населених пунктах на півдні Вінниччини.

10 лютого повстання придушили. З повсталими жорсткого розправилися.

За інформацією Богдана Галайка, загалом було розстріляно понад 300 учасників повстання.

—Наступного тижня у Ямполі проведемо засідання «круглого столу», присвяченого тим далеким подіям, — каже Богдан Галайко. — Участь у ньому візьмуть також активісти з сусіднього Могилів-Подільського району. Адже у багатьох селах Придністров’я селяни піднялися тоді на боротьбу з більшовицькими окупантами. Цей факт у нашій історії потребує подальшого дослідження і вивчення.

Одні схвалюють, інші засуджують

Голова Бабчинецької ОТГ Ніна Зварич на запитання, чи відомо про повстання їхніх дідів і прадідів, каже, що відомо. Однак люди по-різному оцінюють те, що відбувалося. Одних з учасників тих подій називають бандитами.

Саме тому у селі не вдається встановити пам’ятний знак на честь повстанців.

До речі, радянська влада також називала бандитами і петлюрівцями тих, хто виступав проти більшовиків.

Створення пам’ятника ініціював згаданий Леонід Козачун. Чоловік каже, що дав на пам’ятник власн кошти, більшу частину грошей заплатив один з депутатів облради.

—Ми обговорювали питання встановлення памятника повстанцям на виконкомі, — розповідає Ніна Зварич. — Рішення не прийняли, бо серед згадуваних прізвищ були так. Кого в селі дотепер називають бандитами. Потрібно буде винести питання на громадське обговорення. Добре знаю своїх людей: як колись, так і тепер, вони не терпітимуть несправедливості. 

Пам’ятник бабчинянам, а стоїть у Букатинці

Виготовляло  пам’ятник подружжя відомих скульпторів — Олексія та Людмили  Альошкіних. Використали камінь-пісковик, якого багато у цих місцях. Щоб не темнів, таку властивість має камінь під дією навколишнього середовища, його покрили фарбою.

За словами пана Олексія, робота складається з двох скульптурних композицій. На одній зображено козака з написом «Бабчинянам-повстанцям — борцям за волю» Інша присвячена матері, яка з сумом на обличчі чекає повернення сина.  .

На запитання, де нині пам’ятник, пан Олексій каже стоїть край дороги. Тієї, що веде з Букатинки до Бабчинець.

—Памятник на честь сусідів-бабчинян а стоїть у нашому селі Букатинка, — розповідає Олексй Альошкін. —У Бабчинцях поки що не можуть визначитися зі своїми героями. До нас доходить інформація, якщо його встановити у Бабчинцях, можуть розбити, пошкодити, облити... Але ж це наша праця. Поки сусіди не дійдуть згади на його встановлення, доти не віддамо їм роботу.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.