Порошенко у Вінниці: «Клас!», «Чіз!» і «Постовий «Валєра»

"Усі знімаємо рукавички!" - такою була команда для 255 поліцейських, які вишикувалися на площі в очікуванні президента. Це було об 11 годині… Петро Порошенко мав з’явитися перед «Книжкою» за годину. Не з’явився. Близько 12.30 підійшли спікер Володимир Гройсман з керівником Національної поліції Хатією Деканоїдзе, голова облдержадміністрації Валерій Коровій, мер Сергій Моргунов.  

Всі чекали на президента…

Чому без рукавиць? Бо всім не видали, у кого - які, а так негарно, - пояснювали люди з поліції. Дівчата помітно мерзли, ховали у кулачки свій святковий манікюр. А ще й дощило, хоч і 22 лютого.

Оркестр репетирував. Недалеко від пам’ятника Стуса. Музиканти сумно грали, а ще вінки під пам’ятником і небо плакало…

Журналісти з нудьги один одного фотографували. Згадували, як чекали президентів. Віктор Ющенко міг запізнитися на кілька годин, на кілька днів. Його візити не раз переносили. І що з прес-служби просили фотографувати з одного боку: «У Виктора Андреевича рабочая правая сторона»…  Віктор Янукович практично не запізнювався – максимум 15 хвилин, зате людей збирали за кілька годин. Але все було чітко за графіком. Мабуть, його боялися.

Петра Порошенка теж чекали тиждень. Планували запустити патрульну поліцію 15 лютого, однак не знали, що 16 лютого Кабмін у відставку не піде, і що Арсен Аваков залишиться міністром МВС.

«Клас!» і «Чіз!»

Приїхав! Порошенко був у святковому настрої. Принаймні, зовні. Вітав Вінницю із патрульною поліцією. Яскраво жестикулював за трибуною. Настільки театрально, що слідкувати хотілося не за його словами, а за руками. Помітно, що цьому його навчили - раніше він так не робив.   

Говорив про третій Майдан, про здобутки… І що «не треба «посипати голову попелом».

Володимир Гройсман так руками не махав. Виступав скромніше. Потім усі VIPи спустилися в народ – «для селфі». Петро Олексійович сам запропонував показати «Клас!» і зробити «Чіз»». Відпрацьовані жести: Вінниця – 13 місто (?) з патрульною поліцією. Десь далі за світлофорами на Хмельницькому шосе виднілися плакати від прихильників Хорта.

Усе було досить швидко. Поліцейські раділи, що нарешті присягнули, фотографувалися. А за їх новенькими машинами чекав на президента митрополит Вінницький і Барський Симеон (Московський патріархат). Цікаво, що поруч з ним був і голова облради Анатолій Олійник. Чомусь на сцену він не пішов…

З Симеоном Порошенко обнялись, поцілувались. Перемовилися кількома словами. А далі митрополита залишили на Володимира Гройсмана. Говорили вони довгенько… Поки президент їхав на ТТУ - дивитися на вінницький трамвай…

Фото 1 з 4

Previous Next

1. 
2. 
3. 
4. 

Previous Next

На паркеті з Президентом

Наступною зупинкою був «БарлінекІнвес» - спільне польсько-українське підприємство. Не вперше сюди возять поважних гостей. Цього разу там хвалилися інвестиціями - нову чергу будівництва підприємства з виготовлення паркету. Вартість інвестицій – 20 мільйонів євро, додаткових 300 робочих місць в області.

- Керівники підприємства повідомили, що підняли вам зарплату на 10%, - каже Порошенко. - Я сказав, що це дуже добре, але кажу, що це мало. Бо якщо ми знизили податки на 27%, то є можливість подальшого зростання заробітної плати...

Утім, про курс гривні Петро Олексійович не сказав…

«Постовий «Валєра», «Мойша», «Ізя»…»

Заради Віктора Мєзєнєва треба було поїхати на «Барлінек» - цей чоловік тут працює. В АТО його називали «Батею». Сім місяців воював під Дебальцево, і тепер особисто зміг  звернутися до президента:

- Вчора бійці АТО з представниками влади вшановували пам'ять загиблих під Дебальцево. Я хочу до вас звернутись за людей, які повернулись живими звідти, і які стали каліками за два мінометні розрахунки. 7 чоловіків - мінометників, 25 батальйону «Київська Русь», які шість місяців обороняли Дебальцево, шість місяців відбивали ворога, знищували ворожу техніку, в липні були представлені до нагороди замполітом, але вони й сьогоднішні без нагород… Був у нас ще коригувальник Андрій – молодий хлопець 30 років отримав поранення, через те що собою закрив відступ бійців від ворога. Бо постовий «Валера» здав позицію. Отримавши поранення, вибрався з пекла... Командир артилерійські розвідки подав його на присвоєння звання Героя України, але сьогодні йому лише дали подяку від батальйону. За нього забули… Ми подали в прийомну Президента запит: «Де бойові виплати, де нагороди цих бійців?» Дійшло до штабу Сухопутних військ, і ніяких документів, ніхто нічого не надавав. Виходить, ми в штабі не були! Я прошу вас зробити розслідування, щоб усіх бійців вшанували за їх подвиги перед українським народом.

- Знаєте, яка доля могла бути, те що замполіт представив, але не було підтримано комбатом, керівником бригади, сектору? - відповідав Головнокомандуючий України. - Але питання треба вирішувати - зараз доручаю голові облдержадміністрації. Ми знайдемо ці прізвища…

По-перше, я хочу вибачитись за те, що такі прикрі випадки мають місце. Але я хотів би наголосити, що більше 120 тисяч українських воїнів за спрощеною процедурою отримали статус учасника бойових дій. Моїми указами нагороджено більше 11 тисяч захисників. Кожен десятий – державними нагородами, орденами, медалями. При цьому, по кожному нагородженню проводиться ретельне розслідування. Бо у вас був постовий «Валєра», а були і «Мойша» і «Ізя»… Є такі як 25-й, 128-й батальйон, і є такі як 40-й батальйон. Ви знаєте, що там трапилось із здачею в полон. Там пропустили з-за спин наших героїв озброєних до зубів сєпарів. Тому по кожному проводиться розслідування. Але що мають зробити люди? Не мовчіть. Так як і зараз: не будьте байдужими і правда обов’язково переможе. За моїм дорученням, кожен загиблий має бути нагороджений. Ми маємо вшанувати людину, яка віддала життя за волю, свободу, незалежність, суверенітет нашої держави. Кожен поранений у бою, має отримати медаль. Це мої зобов’язання.

«Не повишай голос, заспокойся…»

От тільки із журналістами Петро Олексійович розмовляти не хотів. Лише два питання могли поставити ЗМІ: одне - від київських, одне – від вінницьких. Встигли Інтерефакс і телеканал «ВІТА». Так дозволив його прес-секретар Святослав Цеголко.

Правда, журналісту RIA вдалося через охорону протиснутися до президента на «Барлінеку», щоб почути  відповіді на непідготовлені запитання. Петро Олексійович зізнався, що «на 100% вважає себе вінничанином».

- Вам закидають, що на місце донецької влади прийшла вінницька…

- Я можу сподіватися і тішитися на те, що нарешті в Україну прийшла українська влада. І це найголовніше. Бо я народився в Одесі, моя політична діяльність почалася у Вінниці, значну частину свого часу  я провів у Києві. Сьогодні можу сказати, що знаюся по кожному, без виключення, регіону України.

Коли колега з «33-го каналу» намагався теж запитати, Петро Олексійович його зупинив:

- Не повишай голос, заспокойся… Можна, щоб ми сфотографувалися…

Охорона ніяк не пропускала: «Ви порушуєте громадський порядок»… Але після фотографування президент сам покликав журналіста, якого зупинив. Рома Ковальський запитав про Хорта. За словами Петра Порошенка, «це чутлива тема», буде рішення суду, тому коментувати не захотів.

І поїхав. На вулиці виглянуло сонце. Рукавички уже нікому не було потрібні. У когось в телефонах залишились фото з Президентом, і це вже історія для цілої родини. Будуть згадувати цей день, розказувати і показувати іншим… А хтось чекає вироку, і теж тримав в руках фото Президента. У кожного своє «селфі» - своє «се ля ві».

Фото 1 з 4

Previous Next

1. 
2. 
3. 
4. 

Previous Next

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.