Похід у Музей лісу: зубрячі опудала, вовча підступність та лісове насіння

На 5 поверсі Вінницького обласного управління  лісового та мисливського господарства гамірно. То штовхаються, сміються та фотографуються учні 4-Д класу із школи № 25. Взагалі новорічні екскурсії до Музею лісу почнуться із 6 грудня. Але чотирикласники приходять до управління 4 грудня - на такий собі передпоказ.

Музей лісу знаходиться на найвищому поверсі управління. З однієї сторони мансарди тут - вхід в аудиторію із величезними скляними вікнами, з яких видно гарний і цілком зимовий краєвид (не дивлячись на +2 на стовпчику термометра). Саме тут і розсілися чотирикласники в очікуванні того моменту, коли їх вже пустять до музею. З іншої сторони - власне, його найцікавіша частина То опудала представників фауни Вінницької області: тут і погруддя зубра із оксамитово-м’яким носом та блискучими чорними очима, і застиглі в битві хижий птах та лісовий кіт. А ще два вовки, один із яких так старанно шкіриться на відвідувачів, що його очі злегка вилазять з орбіт.

Діти із нетерпінням слухають лектора, який проводить напутню бесіду.

— Гарно потягайте опудала за хутро, дітки, - жартома каже дітям Станіслав Вовк. Ті напоказ голосно сміються - мовляв, не маленькі вже, не будемо. А лектор із усмішкою продовжує:

—  Так-так, а потім обов’язково пальці до рота тягніть — звісно, якщо хочете потім чухатись увесь час. А чухатися будете, бо ми ті опудала обробляли спеціальними хімічними розчинами, аби вони гарно збереглися.

Вже у музеї він розповів, що для опудал беруть тварин, які вмерли в лісі своєю смертю. Їх тіла потім потраплять до таксидерміста, а він зробить із них експонати для музею.

Хто головний у стаді зубрів?

Опинившись у музеї, діти тут же гуртуються навпроти найбільш видовищного опудала - зубра. Станіслав Вовк починає розповідати, що зубрів на Вінничину завезли ще у 1979 році. Тоді їх було 6, зараз - близько 100. Потім діти дістають питання для роздумів від лектора:

— Як ви думаєте, хто повинен бути головнішим у стаді: самка чи самець?

“Самець” - це очікувано вигукують хлопці. “Самка”, - чується від декількох дівчат.

— Чому самці? - питає Станіслав Вовк у хлопців. Бо самці сильніші і вони охороняють стадо, кажуть ті.

— Хто казав, що самка?

Тут Даша, одна із дівчат, каже, що самка - хазяйка дома, доглядає дитину. 

— Головна, коротше, - лаконічно завершує вона свою думку.

І виявляється, дівчинка має рацію: зубряче стадо дійсно водить самка, а не самець. Бо розумніша, витриваліша, і має обов’язок - вигодувати своє дитя, каже Станіслав Вовк.  

— От уявіть, який випадок був: 30 серпня наші люди знайшли в лісі поранену самку зубра. Браконьєри 2 вистрілами в шию смертельно її поранили. І ми були здивовані: як браноньєри самку могли застрелити? Це дуже розумні і обережні тварини, до них неможливо підібратися непоміченим. А потім виявилось, що вона відволікла увагу браконьєрів від свого маленького зубреняти, що цілий та неушкоджений ховався в кущах. На жаль, його вигодувати не змогли: він був занадто маленький для того, аби годуватися будь-яким молоком, окрім зубрячого.

Відстріл скажених лисиць та “війни” з вовками

— Нумо скажіть мені, на яку хворобу найчастіше хворіють лисиці? - питає лектор у дітей.

“Бєшенство!” - викрикують діти.

— Товаріщі рускіє, какоє бєшенство? Сказ! - сміється Вовк.  — В організмі лисиці ця хвороба найбільше тримається. Для людини хвороба дуже небезпечна, адже сироватка, яка є, не завжди допомагає. Тим паче, вона ще й надзвичайно рідкісна. Тому єдине, що я вам можу сказати - бажано, у лісі ви не повинні чіпати ні живої тварини, ні мертвої.

Станіслав Вовк розповів, що на  2 тисячі гектарів повинна жити одна лисиця, але на Вінничині трапляються випадки, коли на 1000 га приходиться і 4, і 5, а то й 8 лисиць.

— Ми змушені їх відстрілювати і спалювати, аби вберегти людей від страшної хвороби.

Те ж саме і з вовками: один вовк з’їсть 2 кг м’яса, а розірвати може тварину, яка важить 300 кіло, сказав Вовк дітям.

— П’ять років тому у Бершадському районі невелика зграя вовків оточила стадо кабанів - зо 30 особин -  і погнала їх на кригу Південного Бугу. Крига була тонка, всі кабани дикі провалилися на кризі і втопились. А десь із 2-3 роки тому п’ятеро вовків забігли до вівцеферми у Піщанському районі і розірвали з 80 овець, а потім втекли. Тому ми збираємо мисливців - так, сонечко, не кривись, - звертається лектор до однієї із дівчаток,- і мусимо робити облави. У природі має бути чіткий баланс між різними видами звірів. Якщо буде дуже багато вовків та лисиць, вони з’їдять інших тварин. Тому є встановлена кількість кожного виду на одиницю площі - аби тримати баланс. Бо якщо ми у лісах Хмільницького району виростимо 300-400 зубрів - вони ж “з’їдять” нас усіх разом. Якби у нас була зовсім дика природа - без шосе, доріг, міст, то тварини самі б облаштували баланс. А так це робити мусять люди: і підгодовувати, і ставити солонці(брикети солі для тварин - авт.), і відстрілювати, коли треба.

Насіння лісу

Із розповіді Вовка вийшло, що ліс розростається теж не сам по собі.

— У Гайсині є 38 гектарів лісового розсадника. Там сіємо лісове насіння, з нього отримуємо спочатку сіянці, а потім - саджанці, їх же вивозимо у ліс і саджаємо. На один рік нам треба назбирати 120 тонн насіння. А щоб це насіння перевезти, треба 40 машин.

Саджають ліс спеціальною лісопосадковою машиною. Але це на рівнинах, а раптом який пагорб - тут вже доводиться вручну висаджувати, із допомогою чудернацької на вигляд лопати. Називається вона "саджальний меч Колесова!.

— Навесні хлопцям дамо в руки на цілий день по мечу Колесова, а дівчата візьмуть  маленькі саджанці і будуть висаджувати дерева. Якщо витримаєте, видамо вам зарплату за день, - чи то серйозно, чи то жартома каже голова “лісної” прес-служби дітям.

Втім, ті сприймають пропозицію всерйоз і навіть намагаються дізнатися, скільки підзароблять за день.

— От весною зарплати підвищать, тоді і підрахуємо, - каже Станіслав Вовк

Штучна чи жива ялинка?

— Я вам скажу, що ми нічого поганого не робимо, коли зрізаємо для проведення Нового року ялинку. Дивіться, у лісі без дозволу вирубувати ялинки не можна. А є такі місця, де земля “гуляє”. От, наприклад, ви бачили високовольтні лінії електропередач? Під ними не можна садити високі дерева заввишки 20 метрів.А от ялинки можна: вони ростуть там 6-7 років, тоді ми її зрізаємо, ви з нею проводите Новий рік. Тільки не викидайте на смітник - це ж блюзнірство! Чому б цю ялинку не спалити чи віддати на їжу тваринам із зоопарку, чи зібрати хвою, зробити з неї відвар і прийняти чудову ванну. Єдине, що я можу вам порадити: не користуйтеся дешевими штучними ялинками. Дорогі - ще можуть бути зроблені із якісних хімічних матеріалів. Але штучні дешеві ялинки зроблені із дешевого пластику. Коли ви в хату заносите одну таку, вона нагрівається від кімнатної температури і випаровує отруйні речовини, - розповів дітям Станіслав Вовк. 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.