Півні, олені і риба-Христа — як зупинки Поділля зберегли українську душу

Альона ЧЕРНІЮК

Дослідження автобусних зупинок радянського періоду на Вінниччині виявило неочікувані прояви української етнічної культури.
В об’єктах, зведених у 1970–1980-х роках, збереглися елементи народної символіки — мозаїки з вазонами, птахами, деревами роду та навіть християнськими мотивами.
Найбільш вразила зупинка в Браїлові з зображенням риб — одного з найдавніших символів Ісуса Христа.

Викладачі та студенти історичного факультету Вінницького педуніверситету дослідили автобусні зупинки радянського періоду. Під час польової експедиції вони виявили унікальні зразки оформлення зупинок 1970–1980-х років, які несподівано відображають елементи української етнокультури. Найяскравіші приклади зафіксували в селах Чупринівка, Іллівці, Ворошилівка, Крикливець та Леляки.

На зупинках виявили характерні етнічні візерунки та мозаїчні зображення, серед яких:

вазони та родинні дерева — символ продовження роду та затишку;
півники та павичі — традиційні образи вишиванок та настінного розпису;
олені — уособлення сили, краси й зв’язку з природою.

Як розповіли на сторінці видання zhmerynka.online, ці елементи відображають глибинні пласти української культури, що, попри ідеологічний тиск радянської системи, проникали в повсякденну візуальну мову.

Зупинка в селищі Браїлів, відомому своїм жіночим монастирем, особливо зацікавила дослідників. На її мозаїці зображено риб — один із найдавніших християнських символів, що у багатьох культурах асоціюється з Ісусом Христом.

— Цей випадок став для нас справжнім відкриттям. Виникає логічне запитання: як такий сюжет опинився на зупинці в атеїстичній радянській державі? Це було свідоме рішення чи прихований жест місцевих митців? — зазначають учасники дослідження.

Цей факт демонструє тонку межу між офіційною ідеологією та культурною підсвідомістю, яка все одно проривалась навіть у формально аполітичних об’єктах.

Зупинки радянської доби часто сприймаються як утилітарні об’єкти, однак дослідження істориків ВДПУ свідчить про їхню культурну та символічну значущість. Вони відображають не лише моду свого часу, але й етнічну ідентичність, яку навіть тоталітарна система не змогла повністю стерти.