Підшипниковий завод закрили.

>
«Це дике рішення…»
- Я з перших днів пуску заводу працював у цих цехах, - каже ветеран заточувальник Петро Пилипенко. – Ще у 1967 мене направили до Москви. Там вчився на заводі імені Ліхачова. Хоч мав уже диплом про закінчення технікуму, але все одно пройшов ще одну науку, як виробляти підшипники. Пуск заводу був дуже великою подією для Вінниці. Наші підшипники розходилися не тільки по Союзу, їх відправляли за кордон. Це дике рішення – закрити завод. Без підшипника, як без хліба, не можна обійтися жодного дня. Він потрібен і для тачки, і для машини…»
- Цирк якийсь! – каже ще один ветеран заводу пан Анатолій. – Прийшли на похорон, а тішаться, плещуть в долоні. Борг власника перед фрезерувальником паном Анатолієм – дві тисячі гривень. А ось електрику Петру Івановичу не заплатили 15 тисяч гривень. «Ми робили на бугая, - каже чоловік. – Нам платили по 200-300 гривень на місяць. Це що гроші?» Співрозмовник каже, що працює на заводі з 1970 року. «Ніколи тут не було такого бардака, як зараз».  Інженер-програміст Любов Іванівна чекає не дочекається заборгованих 14 тисяч гривень зарплати.
- От скільки грошей нам усім винні, але, повірте, якби сказали, що завод не закриють і буде працювати далі, ми б погодилися на те, щоб ті всі гроші залишилися на заводі. Заробити можна тоді, коли є де заробити, а як почеплять на воротах замок, куди підеш? – каже ще один ветеран підшипникового.

Повертають зарплату і до зарплати
- У мене теж двоякі відчуття від того, що відбувається, - каже голова обкому профспілки працівників машинобудування Микола Ніколов. – Звичайно, сумно, що спорожніли цехи такого потрібного державі підприємства. Але що ми зробимо? Вісім доручень було від Прем’єр-міністра і її першого заступника по Вінницькому підшипниковому заводу. Всі вони стосувалися того, щоб зберегти виробництво. Працювала урядова комісія. Її члени визнали і зафіксували у звіті, що підприємство є стратегічним для держави. Як бачите, нічого це не дало. Власник уперся на своєму, каже, виробляти підшипники для нього збитково – і все тут.
За словами співрозмовника, робітники могли залишитися взагалі без зарплати. З січня 2008-го року, відколи завод не працює, профспілки добилися того, щоб людям платили 2/3 посадового окладу. Та навіть ці мізерні кошти не всі отримували.
- Тепер виплачують всю зарплату плюс по 3,5 тисячі гривень вихідної допомоги, - каже Микола Ніколов. – Як такому не радіти? Саме цей факт трудівники називають своєю перемогою.

Голова ради федерації профспілок області Володимир Паращук назвав безпрецедентним випадок виплати зарплати разом з допомогою. Каже, що не знає такого прикладу не тільки в області, а й у державі загалом.
- Тут треба плакати, а не тішитися, - каже одна з робітниць. – Бо втрачено головне – сам завод. Можна кіно знімати про те, як помер підшипниковий завод. Тут стояло таке обладнання, якого нема навіть на Харківському підшипниковому. Вони купили унас деякі верстати. То самі дивувалися, яке у нас хороше обладнання. Турки теж купили верстати. Ви б бачили, як вони їх розбирали! Кожну гаєчку, кожен гвинтик окремо складали, змащували, перемотували. Не на металолом повезуть. Дома зберуть – і будуть далі працювати. А нам залишається кулаки гризти.

- На сьогодні питання щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати працівникам ТОВ „Вінницька підшипникова компанія” вирішене принципово. Заборгованість власники компанії ліквідують за рахунок коштів з продажу нерухомого майна підприємства. Керівництво підприємства запевнило, що спочатку погасять 70% загальної суми заборгованості, а на перше серпня – повністю виплатять заборговану заробітну плату, - повідомив перший заступник голови Вінницької облдержадміністрації Валерій Коровій.
Він зазначив, що лише завдяки співпраці обласної, міської влади та профспілок досягнутий позитивний результат у вирішенні конфліктної ситуації, що склалася на підприємстві.

Коментар

Олександр Домбровський, голова облдержадміністрації:
- Держава втратила підприємство, яке при нормальній державній політиці, могло б бути потужним каталізатором промислового розвитку країни. – Пошуком непростих рішень нам вдалося добитися компромісу. Інколи напруга пристрастей з власником доходила до ситуації, коли треба було викликати «Беркут». Важливо, що вдалося знайти інвестора. Він розрахувався з власником заводу за придбання частини території. За ці кошти повернули людям борги. Виплачують ще й вихідну допомогу. У середньому на одного працюючого виходить 10 тисяч гривень.
Оптимізм вселяє ще й той факт, що інвестор планує розвивати на території заводу  кілька нових виробництв. На початковій стадії проект розраховано на створення нових 250 робочих місць. У перспективі їх кількість планують довести до однієї тисячі.

Довідка

Невелику частину території у Вінницької підшипникової компанії придбало російсько-англійське ТОВ «Бастіон-2009». За попередньою інформацією, тут планують виготовляти віконні металопластикові профілі та сайдінг. Своє виробництво продовжує ТОВ «Вінницька підшипникова компанія» (вона утворена у 2004 році двома засновниками – юридичними особами: ТОВ „Щит” (м. Донецьк) та ТОВ „Централізовано-резервна компанія” (м. Донецьк). Їхня продукція – окремі види інструментів. Крім того, тут надають послуги з токарних та фрезерувальних робіт іншим організаціям. На  виробництві зайнята незначна кількість робітників.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.