Пенсіонер таксує, щоб зібрати гроші на дрони: чи підтримають його таксисти з Вінниці?

Таксисти могли б суттєво підтримати наших захисників, вважає пенсіонер Григорій Западнюк, який спробував таксувати, щоб заробити гроші на виготовлення дронів/Фото Анатолія Савченка.

• Волонтер з Тростянецької громади пропонує таксистам з Вінниці й області допомогти військовим на фронті.
• На власному автомобілі чоловік підвозить пасажирів, а отримані кошти передає на дрони.
• Оплату за проїзд пасажири опускають в опечатану скриньку.
• Як виник такий задум і як реагують на ці пасажири, волонтер розповів журналісту «20 хвилин».

Ринок таксі найбільш розвинутий у Вінниці, саме тут є можливість суттєво допомогти нашим захисникам на фронті. Такої думки дотримується Григорій Западнюк, 64-річний пенсіонер з Тростянецької громади. Це він звернувся з  пропозицією до перевізників зібрати кошти для тих, хто боронить країну.

Каже, якби таксисти поділилися частиною зароблених грошей з військовими —це була б суттєва підтримка.

Наприклад, відпрацював зміну — передай на армію кошти за перевезення одного, чи двох пасажирів. Втім, варіанти можуть бути різні. Тільки робити пожертви треба не одноразово, а системно. Тоді допомога стане відчутною.

Щоб перевірити, наскільки така ініціатива має право на життя, пан Григорій вирішив деякий час попрацювати таксистом.

Про ініціативу Григорія Западнюка дізналися з допису у Фейсбуці. Його зробив журналіст з Тростянця Анатолій Савченко.

«Що з того вийшло?» — запитав журналіст «20 хвилин» в Григорія Западнюка.

У перший день було восьмеро пасажирів

На початку розмови Григорій Западнюк уточнює, що ніколи раніше не таксував. Не має ніякого досвіду у цій справі. Вигнав з гаража свій автомобіль. Перед тим виготовив скриньку, яку поклав у салон. На ній видно напис: «На ЗСУ».

У нього такий задум: кошти за поїздку пасажири опускатимуть у скриньку. Для себе він братиме тільки вартість бензину. Решту грошей передасть земляку, який виготовляє дрони. Особисто знайомий з цим чоловіком, він проживає у Києві. Довіряє тим, кого знає.

Тростянець, де вирішив таксувати пан Григорій, селище невелике. Тут небагато людей користуються таксі. За словами пана Григорія, у перший день він підвозив восьмеро пасажирів.

Найбільше запам’яталася жінка-переселенка. Під час розмови з пасажиркою дізнався, що це вже четверте місце їхнього проживання за час великої війни. Жінка говорила, що у них з чоловіком четверо дітей. Чоловік теж переселенець.

«Коли дійшла справа до розрахунку, жінка подала купюру у 500 гривень, — розповідає пан Григорій. — Я розповів їй про акцію, показав скриньку. Її поїздка коштувала дешевше,  ніж 500 гривень. Кажу їй, вважайте, що проїхалися безкоштовно. Вона пошукала і знайшла 20 гривень, які опустила у скриньку».

Григорій Западнюк говорить, що його завдання не тільки в тому, щоб підвезти пасажира до місця призначення.

«Дуже хочеться, щоб люди змінювалися, — говорить він. — Щоб ставали добріші, щоб виховували дітей патріотами».

Під час поїздки, буває, розповідає історію краю. Називає історичні постаті, які у різні періоди нашої історії відстоювали незалежність України.

«Совок це стан душі, — говорить він. — Людина з переконаннями совка — це той само рашист».

«Ти неправильно робиш»

На другий день таксування у пана Григорія відбулися дві розмови на стоянці таксі. Спершу підійшов один з таксистів і опустив у скриньку 50 гривень. Пан Григорій каже, що це так розчулило його, що мало не заплакав.

Слова іншого таксиста неприємно здивували. «Ти неправильно робиш, — процідив крізь зуби. — Ти відбираєш наш хліб».

Западнюк пояснив, що гроші не бере для себе, що хоче допомогти військовим на фронті.

«Я неодноразово був на передовій, — ділиться думками співрозмовник. — Бачив очі хлопців. Хто не їздив на фронт, той не зрозуміє, наскільки важливою є допомога нашим захисникам. Вони дуже сподіваються на нас, вірять, що підтримаємо, бо від цього часто залежить їхнє життя».

Мій співрозмовник дуже комунікабельна людина. Поділився думками, що має намір поговорити з таксистами у Тростянці. Розповісти, чому вдався до такого кроку. Насправді, чоловік міг би сидіти вдома і не заморочуватися такими клопотами. Не та він людина. Моя хата скраю — це не його принцип. Каже, якщо я вперся, то мене вже ніхто не спинить.

Під дулом автомата все віддасиш, навіть заначку 

Що спонукало пенсіонера розпочати акцію з таксуванням? Пан Григорій каже, що до цього підштовхнула розмова з підприємцем з Донецька. Познайомився з ним у Києві. Григорій їздив у гості до своїх знайомих, а в них по сусідству проживає нині донеччанин. Покликали його за стіл. Тоді й відбулася розмова.

«Мене вразила до глибини душі фраза цього чоловіка з Донецька, — говорить Григорій Западнюк. — На все життя її запам’ятаю. Він сказав такі слова: «Якщо прийде русский мір, своїх дітей не побачите. Пощади не буде нікому. Хлопців заберуть до війська, а з дівчатами зроблять те, що робили у нас у Донецьку». Чоловік навів жахливі приклади, коли «асавабадітєлі» пропонували батькам викупити тіло мертвої дівчинки. Трагедія з викраденням дитини, її утримуванням і пропозицією викупити тіло сталася у його будинку, тому знає про це не з чужих слів».

Щоб зупинити окупантів, треба допомагати армії.

«Маю намір виступити по радіо, — ділиться думками Григорій Западнюк. — Буду звертатися до керівників господарств, які утримують землю і мають від того дохід. Їм є з чого допомогти військовим. При окупантах не зможуть господарювати так, як це роблять нині».

Співрозмовник згадує ще одну фразу донецького бізнесмена, який нині у Києві. Запам’ятав її під час зустрічі з ним. Той говорив: «Коли окупант заганяє патрон у патронник — віддасиш все, що маєш, і навіть заначку дістанеш».  

Пан Григорій повернувся з Києва і після того вирішив спробувати допомогти армії коштами від перевезення пасажирів. Ще один задум у нього —виготовляти окопні свічки.

Іконку передав доньці полеглого односельця

Коли почалася війна, Григорій Западнюк пішов у військкомат. Йому одразу вказали на вік. На той час за плечима у чоловіка було 62 роки. Він пояснював військовим, що служив в армії в інженерних військах, що такі фахівці потрібні на фронті.

«Що ви нас просите, ми не дівчата, аби умовляти», — згадує слова, якими тоді йому відповіли у військкоматі.

Наполегливість чоловіка, вміння переконувати інших взяли гору. Западнюк пройшов комісію у Тростянці і разом з групою таких само добровольців поїхав у Козятин на збірний пункт.

«Тоді у всіх було велике піднесення патріотизму, — згадує співрозмовник. — Не повірите, всю дорогу хлопці смішили один одного анекдотами. Я навіть зробив зауваження, мовляв, їдемо ж не на весілля, а на війну, і може таке статися, що не всі повернемося. Згадував тоді свого діда, який зник безвісти у попередню війну».

Разом з Григорієм їхав його односелець Олександр. Ще молодий чоловік. Виділявся з-поміж інших настроєм. Ніби відчував щось недобре.

«У Козятині комісія мене, як кажуть, забракувала і повернула додому, —продовжує співрозмовник. — А Сашко, на жаль, загинув».

Під час похорону земляка Григорій підійшов до доньки Олександра. Вручив їй іконку. Її вручив священик, коли виїжджали з Тростянця в Козятин. Олександр тоді, чомусь, не взяв її. Григорій зберігав і свою, і земляка. Тепер вона у доньки поле голо Героя.

Читайте також:

Виконав останнє бажання сина: на кошти за загибель дитини купив будинок для відпочинку військових

 Викрили злочинну групу, яка на Вінниччині зливала та продавала пальне з локомотивів 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.