Пам’ятник Максиму Шимку: переможець конкурсу подався у священики. Хто зробить монумент?

Ім’я переможця конкурсу на кращий пам’ятник Герою Небесної Сотні Максиму Шимку стало відомо рік тому. Це студент Вінницького архітектурно-будівельного коледжу Михайло Розанов. Саме в стінах цього навчального закладу народилася прекрасна ініціатива – організувати творче змагання серед студентів. Рік часу відвели на виготовлення макетів. У січні 2016-го конкурсна комісія обрала з них шість кращих. Їх виставили на загальний огляд у краєзнавчому музеї. Там і визначили переможця. Вирішальну роль у цьому стала думка матері Героя – Зої Семенівни.

-Всі роботи заслуговують на увагу, - говорила тоді пані Зоя. – Вдячна кожному, хто долучився до вшанування пам’яті сина. Але найбільше гріє мені серце робота Михайла Розанова. Хочеться, щоб на основі саме його макету виготовили пам’ятник.

До слів матері дослухалися члени журі. Серед них були не тільки викладачі коледжу, а й місцеві скульптори та архітектори, фахівці з урбаністики. Вони назвали переможцем Михайла Розанова. Втім, на засіданні містобудівної ради затвердили інший макет. Чому і чий, дізнавався журналіст 20 хвилин/RIA.

Наша сім’я 110 років відпрацювала наоліє жирі

-Ми вдячні Михайлу Розанову, іншим студентам, які старалися з виготовленням макетів пам’ятника нашому синові, - розповідає мати Максима Шимка. – Але ситуація змінилася. Михайло раптом обрав для себе іншу стезю. Він сказав мені, що хоче стати священиком. І вже поїхав у духовну семінарію. Тобто його задум з пам’ятником залишився нереалізований. Зрештою, Михайло  не скульптор. Він не зміг би виготовити пам’ятник. Треба було б шукати того, хто знається на цій непростій справі.

Саме цим пояснюється пауза у роботі. Зате про місце для встановлення скульптури Зоя Семенівна висловлюється схвально.

-Я підрахувала, що наша сім’я 110 років відпрацювала на олієжиркомбінаті, - продовжує співрозмовниця. – Батьки прийшли сюди, коли тут ще було чисте поле. Як кажуть. починали все з нуля. Вони все життя віддали комбінату. Потім ми так само. До речі, і Максим деякий час працював тут. А якщо ще додати стаж наших близьких родичів, то мабуть, загалом буде понад 200 років.

Пам’ятник Герою планують встановити у сквері біля комбінату. За словами Зої Семенівни, більш підходящого місця для цього годі шукати. Як стверджує мати Максима, справа з пам’ятником дуже непроста.

-Якби не допомога Вадима Кудіярова, не знаю, чи вдалося б нам щось зробити, - наголошує Зоя Семенівна. – Фактично він взяв на себе всі клопоти – від організаційних моментів до пошуку скульптора. Ми вже познайомилися з ним, обмінялися думками. Якщо говорити коротко, я довіряю професіоналам. Це стосується будь-якої справи. Тому вірю, що монумент постане таким, як нам хочеться його бачити.

Постать у чорному «рваному» граніті

Роботу над пам’ятником Максиму Шимку розпочав відомий вінницький скульптор Анатолій Бурдейний. Він уточнює, що у класичній формі це буде пам’ятний знак. Його висота разом з постаментом сягатиме не більше 2,5 метра. Масштабний монумент не «впишеться» у невеликий сквер. Втратиться пропорція, порушаться форми.

-Я з хвилюванням сприйняв пропозицію увіковічнити образ нашого мужнього земляка Максима Шимка, - розповів журналісту RIA скульптор. – Познайомився з батьками Максима. Разом побували на місці, де буде стояти пам’ятник. Зоя Семенівна показала макет студента. Погодилася з тим, що пропонований раніше матеріал – камінь пісковик у цій ситуації не зовсім підходящий. Чому? Бо у тіні дерев, де стоятиме пам’ятник, камінь з часом змінить колір – почорніє, набере зеленуватого відтінку.

Як пояснив пан Анатолій, батьки підтримали його пропозицію використати інший матеріал – чорний граніт. Камінь уже завезли. Перший варіант проекту скульптор доповнив деякими пропозиціями батьків Героя. Після цього макет передали на засідання містобудівної ради.

-Форма каменю частково підказала варіант пам’ятника, - зауважує скульптор. – Він матиме дві складові. Одну частину граніту відшліфують, інша буде «рваною». У камінь вмонтують постать, Героя. У половину фігури. У руці він триматиме меч. Зображення виготовить з цементно-полімерної суміші, що нагадує бронзу. На відміну від бронзи, не темніє.

Проект скверу не затверджено

Скульптор готовий розпочати роботу. Стримує важлива обставина – ще не затверджено проект скверу, де встановлять пам’ятник. Цим займається архітектура. Скільки часу витратить на роботу, пан Анатолій не береться прогнозувати.

-По-перше, це буде залежати від того, як піде процес, - ділиться думками. – По-друге, з досвіду знаю, що інколи його затримують ті, хто замовив роботу.

Вони мають звикнути до зображення рідної їм людини у камені. Мистецтво загалом, а скульптура особливо, створює іншу нову реальність. Люди ж хочуть бачити навіть незначні риси чи просять відтворити достеменно деякі інші деталі, які були притаманні герою при житті. Мистецтво має «підтягувати» сприйняття твору до тих канонів, на яких базується у нашому випадку мистецтво скульптури.

Премію за монумент Стусу «зарубав» Медведчук

Анатолій Бурдейний професійний скульптор, випускник Львівської академії мистецтв. У його творчому доробку понад 20 робіт. З однією з них знайомляться молодята, які беруть шлюб у палаці одружень у Вінниці. Скульптурна композиція, виготовлена з глини й гіпсу, має назву «Крила кохання». Найбільш відомою роботою є пам’ятник Василю Стусу на площі імені поета перед «Книжкою». В Інтернеті є інформація, що цей творчий здобуток номінували на здобуття Державної премії України. Проти виступив тодішній глава адміністрації Кучми Віктор Медведчук. Навіть намагання Івана Дзюби переконати, що твір заслуговує на високу відзнаку, не дало бажаного результату. Нагадаємо, Медведчук був учасником судового процесу, під час якого поета відправили у тюремний табір.

«Труханівська Січ»: добру справу благословили побратими

Наріжний камінь на місці пам’ятника встановили восени минулого року учасники туру «Потяг єднання України «Труханівська Січ». У Вінниці на приміщенні школи №13 і в  селі Байраківка Немирівського району, де навчався Максим, встановлено пам’ятні меморіальні дошки. Школі Байраківки присвоєно ім’я Максима Шимка. В обласному центрі на його честь названо вулицю.

Максим Шимко був активним учасником Революції Гідності. Загинув на Майдані у Києві вранці 20 лютого 2014 року. Куля снайпера влучила йому у шию в той час, коли хлопець надавав допомогу пораненому побратиму. Любив історію, особливо її сторінки про вікінгів. Брав участь у фестивалях історичної реконструкції.