Палац у Вороновиці: 300 тисяч євро на ремонт і спогади про оголених жінок

Гроші на реставрацію пам’ятки архітектури національного значення – Вороновицького палацу Грохольських-Можайських – отримали завдяки участі в проекті Євросоюзу. Матеріали на конкурс подавала Вінницька районна рада. Найбільше зусиль до написання проекту доклав Юрій Царук, керівник ГО «Центр регіонального розвитку». Він же є керівником проекту, що має назву «Туризм – запорука динамічного соціально-економічного розвитку сільських громад». На конкурс проект подали у 2013 році. Для проведення експертиз і розробку проектно-кошторисної документації знадобилося ще понад два роки. роботи розпочали у липні 2016-го.Їх виконували будівельники вінницького підприємства «МУР». Урочисте відкриття оновленого палацу відбулося у п’ятницю, 9 червня.

Про експертизи

Координатор проектів ЄС в Україні Мирослава Дідух розповіла, що зарубіжні експерти тримали під постійним контролем витрачання коштів.

-Експертизи проводили від початку тендерних процедур, аналізу проектно-кошторисної документації, до виконання безпосередньо реставрації, - наголосила пані Мирослава у розмові з «20 хвилин». – Мені не відомо про зауваження експертів щодо нецільового чи нераціонального використання коштів. Їх надавали частинами. Якби таке сталося, проект припинили б фінансувати. зараз триває ще один аудит. Він не закінчений. Європейці дуже прискіпливо ставляться до витрачання наданих інвестицій.

Загалом, за її словами, було проведено п’ять зарубіжних експертиз.

Про кошти

Навіть під час відкриття палацу у коментарях посадовців називалися різні суми витрачених грошей. Журналіст «20 хвилин» уточнив у керівника проекту Юрія Царука, чим викликано такий різнобій.

-Проект відновлення палацу передбачає три етапи робіт, - наголошує співрозмовник. – Загальна сума цих трьох етапів становить 30 мільйонів гривень. Це передбачено у проектно-кошторисній документації, розробленій фахівцями «МУР», затвердженій європейцями. Поки що виконано роботи тільки першого етапу – реставрація зовнішнього вигляду палацу.

•На реставрацію фасаду витрачено дев’ять мільйонів гривень.

•90% від названої суми надали структури Євросоюзу

•10% розділили між собою структури місцевої влади: 450 тис.грн. виділено з обласного бюджету, по 130 тис.грн – районного і селищної ради.

Про сто вікон

За словами Юрія Царука, європейці десятки разів приїжджали у Вороновицю. Приємно вразили тим, що істина для них, як мовиться, дорожча за гроші.

-Показовим у цьому плані є випадок із заміною вікон, - продовжує Юрій Царук. – Загалом у палаці нараховується 100 вікон. З них 37 було замінено раніше на сучасні металопластикові. Робилося це в різні періоди, відповідно вікна мали різний вигляд. Тому в проекті передбачали заміну 63 старих вікон.

Один з експертів висловив здивування таким підходом до справи. Йому пояснили, що зроблено це з метою економії коштів.

Про тильну сторону будівлі також не забули

-Європеєць наполіг на внесені змін у проектно-кошторисну документацію,- продовжує Юрій Царук. – Всі вікна встановили дерев’яні, такої само форми, як вони були у час забудови палацу. дізнатися про це вдалося з фотографії і малюнків первісного вигляду будівлі, що збереглася до наших днів. Отож, усі вікна тепер з дерева. Металопластикові довелося демонтувати. на таку заміну додали коштів.

Про ліпнину

На третьому поверсі палацу можна побачити частину знятої з фасаду ліпнини. Це зображення голів тварин, є також голова людини-лева, деякі інші вироби, що символізують хліборобську працю. Грохольські займалися хліборобством, відповідними символами оздоблено фасад палацу.

-З цією ліпниною виник неабиякий скандал, - уточнює Юрій Царук. – зрозуміло, що реставрувати на висоті майстри не мають можливості. За їхніми умовами, вироби треба було зняти і реставрувати на місці. Однак не всі з них вдалося відновити. ті, що не піддаються реставрації, ми передамо у музей для збереження. Поки ми роз’яснили ситуацію, в Інтернеті зчинили крик, що у Вороновиці будівельники знищують унікальні реліквії.

Ліпнина це те, що найбільше збереглося в палаці. особливо у двох залах на другому поверсі. Висота стелі в одному із залів – 6 метрів, в іншому – 8 метрів. Стеля має куполоподібну форму. Вся вона - в узорах ліпнини.

-Звичайно, кольори вже зовсім інші, - пояснює науковий співробітник музею авіації, що розташований у палаці, Тамара Савчук. – раніше це була позолота й срібло, тепер звичайна фарба.

Директор музею Віктор Демяненко пояснив, що узори і зображення фігур людей на стелі збереглися тому, що кожна пелюсточка кріпилася окремо.

Один з учасників свята, місцевий житель, який навчався у приміщенні палацу (багато десятиліть тут знаходилася Вороновицька школа №1), згадав про свої шкільні роки.

-У цьому залі, де висота стелі 8 метрів, був клас біології, - розповідає чоловік. – Коли  вчитель повертався обличчям до дошки, ми одразу піднімали голову вгору. Чому? Щоб розгледіти оголених жінок, які зображені на ліпнині. Знаю, що так було не тільки з нашим класом. Коли вчитель бачив учнів із задертими до стелі головами, то сам червонів і опускав очі донизу.

До наших днів збереглися також дерев’яні сходи з першого на третій поверх, перила і двері на другому поверсі.

Про подальші роботи

Два наступні етапи передбачають ремонт всередині приміщення і благоустрій території.

-Проект на ці роботи уже написаний, але чи знайде він підтримку, а це відповісти не можу, - продовжує Юрій Царук. – Європейці ніколи не дадуть гроші, якщо ви скажете, що треба відремонтувати будівлю, навіть якщо вона пам’ятка архітектури. Їм важливо, щоб вона служила нинішньому поколінню.

У палаці знаходяться на першому поверсі музична школа і бібліотека, на другому музей авіації і кімната-музей Володимира Перепелюка.

Третій поверх порожній. там могла б бути картинна галерея, наприклад, або ще чимось наповнити його життя. Знаю, що в обласному краєзнавчому музеї не вистачає місця і багато експонатів знаходяться у запасниках, а тут є місце…

Про це вже йшла мова, щоб передати частину хоча б художніх полотен.

У Грохольських, як відомо, була своя картинна галерея.

Про палаци дбають, про людей - забувають

-А чи не можна було ці мільйони витратити на лікарню, наприклад, чи на щось інше, що зараз потрібно людям? - запитує одна з мешканок Вороновиці. - Я не проти палаців, їх мали колишні пани, мають і нинішні, ще й набагато кращі. мене дивує, чому про палаци дбають, а про людей - ні. Якщо вмієте так гарно випролшувати гроші, то зробіть, щоб вони пішли на благо тим, хто нині живе у злиднях.Красивий палац на фоні убогих напіврозвалених хатів декого з наших людей - якось воно виглядає, погодьтеся, не зовсім добре.

Про 500 пам’яток архітектури

У нашій області загалом нараховується 500 пам’яток архітектури, - каже Михайло Потупчик, завідувач сектору памяток архітектури обласного управілння культури. -0 Більшість з них у сільській місцевості. Всі вони унікальні. Їх стан  різний – деякі збереглися краше, деякі гірше, а частина взагалі зруйнована. Наприклад, в Андрушівці Погребищенського району. Там від пам’ятки національного значення залишилися руїни. В Ободівці Тросятнецького району теж руйнується палац.

Проблема не тільки в коштах  і навіть не стільки в них. Проблема – під що використовувати такі будівлі. Раніше в них знаходилися школи, лікарні, санаторії… Тепер вони закриваються. Коли в будівлі нема життя, вона руйнується без догляду.  Вкласти кошти і не використовувати будівлю після відновлення – це марно витратити гроші. У Вороновиці палац живе. В Тульчині у палаці Потоцьких училище культури. Коли порушують питання про реставрацію, одночасно треба говорити про те, під що використовуватимуть будівлю і хто її утримуватиме.

Про літунью

Палац Грохольських почали будувати у 1770 році, закінчили через сім років. Але служив він шляхетній польській династії менше ста років. У 1863, після визвольного повстання у Польщі, тодішній власник палацу виступав проти царського уряду Росії. За поділом Польщі ця територія відійшла до Росії.Палац у Грохольських відібрали.

Будинок продали в Одесі на аукціоні за 74 тисячі тодішніх російських рублів (документи дотепер зберігаються в Одеському архіві). Купив його Микола Можайський, брат Олександра Можайського, засновнка повітроплавання.

Після загибелі у Вороновиці брата Олександр приїхав у Вороновицю і тут розпочав свою роботу над створення літального апарату. Назвав він його просто - літунья. Випробовував на березі Південного Бугу в урочищі Дубина. Запрягав баских коней, вони розганяли апарат на колесах - і той злітав у повітря. У музеї є фото таких випробувань. Можайський залишив записи про те, як успішно перелітав річку.

У 1917 після жовтневого перевороту більшовиків приміщення дісталося різним структурам нової радянської влади. У роки Другої світової війни фашисти розмістили в ньому штаб школи німецької розвідки. Один з радянських офіцерів, який влаштувався простим робітником, планував підірвати будинок разом з фашистами. Його наміри вирахували, затриманого розстріляли на подвірї палацу. Після війни тут багато десятиліть знаходилася школа №1. Починаючи з 1971-го, діє музей авіації.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.