Залишився без ніг та почав розводити креветки. Історія захисника Миколи Тарасенка

Микола Тарасенко на фоні будівництва промислового цеху

• 21 річний захисник, воїн 95 Дшб ЗСУ Микола Тарасенко отримав поранення на війні, залишився без ніг, але започаткував власний бізнес та почав розводити креветки. Розповідаємо про нелегкий шлях героя.

Герой нашої публікації — 21-річний юнак, наділений  надзвичайною  мужністю та відвагою, який мав велику мрію — стати військовим. Хлопець, який за півроку до початку повномасштабної війни  росії проти України підписав контракт з ЗСУ та вступив до лав славетної 95 бригади ДШБ. Мова піде про Миколу Тарасенка, який отримав поранення, залишився без ніг та, завдяки небайдужим людям, започаткував власний бізнес.

Мрія стати військовим

Микола Тарасенко народився в  2002 році в  робітничій сім’ї, закінчив середню школу в селі Дітківці та Турчинівський професійний ліцей Житомирської області за спеціальністю газоелектрозварювальник. Хлопець працював на кузні за професією, але все життя мріяв стати військовим та побудувати кар’єру. Микола таки втілив свою мрію в життя — підписав контракт з ЗСУ та вступив до лав славетної 95 бригади ДШБ.   

 24 лютого 2022 року наш герой не вагаючись сказав «так» на запитання керівництва військової частини: «Чи готовий до захисту Батьківщини?»  і вирушив з іншими побратимами на фронт. Ось так, відразу,почалась військова біографія Миколи Тарасенка, хлопця з села Волосівка Житомирської області, який у молодому віці мав чітке переконання та розумів свій обов'язок як чоловіка і захисника.

 З початку повномасштабної війни Микола Тарасенко  виконував обов’язки старшого навідника 1-го мінометного розрахунку 1-го мінометного взводу, мінометної батареї 1-го десантно-штурмового батальйону в/ч А0284.

 Нашого героя разом із іншими його побратимами в лютому 2022 року терміново передислокували на південь України в Херсонську область. Так Микола Тарасенко вступив в перший в своєму житті справжній пекельний бій із ворогом.

Залишився без ніг

В одному з боїв, виконуючи завдання біля села Шилова Балка Бериславського району Херсонської області, Микола Тарасенко потрапив під авіаційний обстріл, в результаті якого отримав численні тяжкі відкриті травми, черепно-мозкову травму, компресійні переломи. Перебуваючи певний час в комі, лікарі боролись за життя біця, і він прийшов до свідомості. Далі почались довгі та важкі дні лікування та реабілітації.

В результаті отриманих травм наш боєць залишився без обох ніг. На той час ніхто з близьких та рідних не знав , що буде далі — всі жили вірою та сподіванням.

Історію Миколи Тарасенка розповідає вінничанин Ігор Корнійчук, голова правління ГО «Нова армія-Україна».

— Я познайомився з Миколою Тарасенко, коли він лежав у санаторії міста Немирів під час Великодніх свят в 2022 році,— говорить Ігор Корнійчук. — На той час переживши та витерпівши численні операції Микола знаходився на реабілітації. Скажу відверто, що він був дуже в пригніченому настрої. Весь 2022 рік я та члени громадської організації були постійно на зв’язку з Миколою Тарасенком, зі свого боку намагались підтримувати його чим могли та реагувати на  запити бійця.

Так йшли довгі дні і тижні реабілітації бійця Миколи Тарасенка.

— Микола щомісячно всіх нас, в першу чергу своїх рідних та близьких, позитивно дивував тим прогресом у видужанні та зміною психологічного настрою, — каже  голова правління  ГО «Нова армія-Україна». — І тут треба відмітити позитивний вплив рідних та внутрішній сталевий чоловічий стрижень самого нашого героя.

Розведення креветки

Перебуваючи на лікуванні, а бійцю потрібно було періодично відвідувати певні лікувальні заклади, Микола серйозно почав розмірковувати над майбутнім, почав шукати свою нову мету, нову мрію, адже його перша ціль, військова кар’єра, була завершена.

— В численних розмовах зі мною Микола генерував різні бізнес-ідеї  і своє бачення і я всередині душе тішився над тим, що Микола нарешті вийшов майбуть із самого страшного етапу після поранення і так завзято сфокусувався над пошуком свого місця і ролі в майбутньому власному житті, — говорить Ігор Корнійчук.

Шукаючи свою нову мету Микола познайомився з керівництвом компанії ТОВ «Українська креветка», а саме — з директором компанії Олексієм Слєпньовим та військовим ЗСУ, атовцем Олександром Рябошликлом. Засновники цієї компанії, крім суто бізнес-моделі  розвитку свого бізнесу, запровадили ще і гуманітарний-волонтерський підхід, а саме: вони індивідуально підтримують поранених бійців ЗСУ, які виявили бажання займатись креветочним бізнесом та надають всіляку підтримку ( інформаційну, технологічну, виділяють обладнання для проектів).

— В результаті численних обговорень і зустрічей у Миколи Тарасенка сформувалось чітке бачення того, що він готовий займатись розведенням аквакультури- креветки Розенберга, — зазначає голова громадської організації. —  Так сформувалась команда однодумців із безпосередньо у Миколи та його родини, компанії  ТОВ  «Українська креветка» та ГО  «Нова армія-Україна»,  в моїй особі та членів організації.

Будівництва промислового цеху і меценати

Та для реалізації проекту, а саме будівництва промислового цеху із розведення креветки, з усім необхідним обладнанням та комунікаціями, потрібні були чималі кошти. Крім того, ще й піджимав час. Адже для того, щоб пішли перші прибутки в 2024 році, потрібно було почати вирощувати креветку з малька вже навесні 2023 року. Промисловий об’єкт потрібно було ввести в експлуатацію до початку осінніх морозів —  в іншому випадку креветка замерзне та помре, і вся робота по вирощуванню креветки в відкритих басейнах навесні та влітку просто пропаде. 

Було прийнято рішення про пошук фінансів із різних джерел, а таких було два: особисті кошти бійця Миколи Тарасенка та кошти меценатів, яких потрібно було знайти та залучити. Цим, не самим легким завданням, зайнялась ГО «Нова армія-Україна».  

В результаті численних зустрічей і презентацій громадська організація змогла знайти гарних людей з великим серцем, які зголосилися допомогти та виділити фінанси та підтримати значну частину проекту.

До реалізації проекту долучились ряд відомих вінницьких компаній, а саме :

• Компанія «Перчатка центр» ( ФОП В’ячеслав Шевченко, торгова марка Seven ). Один із лідерів на ринку України по продажу засобів індивідуального  захисту.
• Компанія «Екодім» —  одна з найбільших оптових компаній на ринку будівельних матеріалів та обладнання для будівництва та ремонту в Центральній Україні.
• Транспортна компанія братів Юрія та Михайла Немірових.
• Компанія з продажу засобів для пакування товарів «Альфа Пак» ( ФОП Мушинська О.М. на чолі з Олексієм Керницьким).
• Компанія «Укрсервіс» також доєдналась до даного проекту, надала та змонтувала систему автоматики керування роботою генератора, який був наданий  компанією «Перчатка центр».
• Компанія «Промавтоматика.

Також захід підтримало ряд громадян, серед яких: А.Сілагін, А.Ткач, В.Зінченко, Є. Мельник та інші. Керував всім будівництвом на об’єкті — Михайло Рудик.

Завдяки спільним зусиллям всіх учасників проекту та меценатів промисловий об’єкт — перший виробничий цех на чотири промислові басейни із усім необхідним обладнанням, був побудований та введений в експлуатацію вчасно. Креветка, що підростала з весни, була без втрат перенесена вже у приміщення промислового цеху.

— Гарний вийшов фінал цієї історії з  життя реальної людини — героя, 21 річного хлопця Миколи Тарасенка, пораненого бійця 95 бригади ДШБ ЗСУ, — підсумовуєІгор Корнійчук, голова правління ГО «Нова армія Україна». — Дякуємо всім, хто допомагає тим, які стали на захист України, і цим  своїм рішенням реально допомагають нам, людям, які не в лавах ЗСУ. Оскільки, допомагаючи бійцям в одностроях, ми, в першу чергу, допомагаємо собі — і це треба визнати.

Також ми, ГО «Нова армія-Україна», звертаємось до місцевих органів влади, не тільки Вінниці та Житомира, а й інших міст, а також і до центральної влади України — розробити та почати втілювати реальні індивідуальні проекти (місцеві, регіональні програми, національні програми) по підтримці поранених бійців ЗСУ, по інтеграції їх до нового життя. Щоб бійці, які ризикуючи власним життям та здоров’ям, в такий складний час захищаючи Україну від агресії ворога, не залишились сам на сам із проблемами та болями. Адже не кількістю метрів плитки, бордюрів, газонів та стадіонів, особливо під час війни, вимірюється справжня турбота та подяка воїнам ЗСУ. 

Читайте також:

Мобілізація по-новому: що з цього приводу думають вінничани і кажуть юристи

З доставкою додому? Як сприятимуть вінницькі ОСББ у роздачі повісток

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.