Останні роки Анатолій Фартушняк проживав у селі Ободівка Тростянецького району. Там, на сільському кладовищі, з’явився ще один свіжий пагорб.
-Гірку новину повідомила по телефону дружина Анатолія пані Люба, - розповідає Федір Шевчук, редактор Бершадської районної газети. – У той час я знаходився в Одесі, на підсумках національного конкурсу «Українська мова – мова єднання». В Анатолія було хворе серце. Все одно він працював. Лікувався і працював. Готував матеріали до газети і вірші продовжував писати…
Фартушняк видав книгу «Крила моєї долі». Вона стала останньою у його творчій біографії. Автор зібрав спогади про творчу співпрацю з тими, хто стояв біля витоків української естрадної пісні. До речі, ця його робота відзначена на згаданому конкурсі «Українська мова – мова єднання». Щоправда, було це у минулому 2018-му.
Анатолій Фартушняк написав першу пісню для ансамблю «Смерічка». Називалася вона «Сніжинки падають…» Поетичні рядки поклав на музику Левко Дутківський. Це він створив вокально-інструментальний ансамбль «Смерічка». Було це у райцентрі Вижниця Чернівецької області. У той час Фартушняк навчався там в художньому училищі декоративно-прикладного мистецтва. Його однокурсником був Василь Зінкевич. Познайомилися під час навчання, а ближче зійшлися у «Смерічці». Їх обох взяв за кумів керівник ансамблю Левко Дутківський.
Втім, найбільше товаришував з Назарієм Яремчуком. Назарій неодноразово бував в Анатолія дома у Бершаді, коли Фартушняк працював там спочатку у районній газеті, потім – власкором обласної газети.
В оригінальні костюми "Смерічку" одягала вінничанка Алла Дехтяр, вона також навчалася у Вижниці в художньому училищі, на ній одружився керівник колективу Левко Дутківський
Про те, як створювалася «Смерічка», як писалися пісні, журналісту 20minut.ua особисто розповідав при житті Анатолій Фартушняк.
-Прикро, що нинішнє покоління не пошанувало ні ювілей «Смерічки», ні Володимира Івасюка, - говорив під час одного з наших спілкувань Анатолій Фартушняк. – «Червону руту» співають дотепер. Звучать інші пісні тих часів. Серцем відчуваю, на пошанування Івасюка зібрався б повний зал палацу «Україна». Тоталітарна система звела Володю у могилу, але у незалежній державі також не знайшлося тих, хто б організував вечір пам’яті до його ювілею.
Нагадаю, нинішньої весни популярному композитору виповнилася б 70. До речі, рівно 40 років тому обірвалося його життя.
До останніх днів Фартушняк спілкувався з Левком Дутківським. Телефонував, хоча й не так часто, Зінкевичу.
-Номер телефону Василя набираю зазвичай на день його народження, - згадував Фартушняк. – З Дутківським спілкуємося частіше. Теж по телефону.
Пан Анатолій розповідав, що Дутківский ще працює у Чернівецькій обласній філармонії. Має велике бажання організувати вечір до ювілею «Смерічки». 50-а річниця зіркового ансамблю уже минула. На загальноукраїнському рівні колектив заявив про себе у новорічну ніч 1967-го.
-Левко чоловік дуже наполегливий, - говорив про творчого побратима Фартушняк. – Завядки його наполегливості раніше нам вдавалося багато-чого зробити. Хочеться вірити, що й тепер так само станеться.
Вірш «Високо в горах стою» Фартушняк присвятив саме ювілею «Смерічки». Його ще ніде не друкували. Поетичні рядки передав Левку Дутківському. Жаль, що нова пісня звучатиме уже без автора вірша.
Василь Джуран, голова спілки письменників Буковинського краю, один з тих, з ким підтримував стосунки Анатолій Фартушняк. Коли вийшла згадана книга Анатолія «Крилам моєї долі»,
Джуран організував її презентацію у Чернівцях. Зрозуміло, запрошував автора.
-Моє серденько мене не пустило, - пояснював свою причину відсутності на презентації пан Анатолій. – Насправді дуже хотілося поїхати, але…
Так сталося, що звістку з Вінниці про смерть Фартушняка Джуран теж почув в Одесі. На тому ж конкурсі «Українська мова – мова єднання». Повідомив її Федір Шевчук. А вже Джуран зажурив своїм дзвінком у Чернівці Левка Дутківського.
Світлій пам’яті незабутнього першого поета «Смерічки» Джуран присвятив диптих печалі.
-Ми одразу надрукували вірша у нашій газеті «Бершадський край», - продовжує її редактор Федір Шевчук. – Сумно! Думаю, у пам'ять про нашого щирого друга організуємо творчий вечір-спогад. Можливо, запросимо на скайп-зв'язок Василя Джурана, Левка Дутківського, доктора філології Богдана Мельничука, гарного знайомого Фартушняка ще з років їхньої молодості.
Анатолію Фартушняку було 73 роки. Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам Анатолія Демяновича. Гортаю його останню книгу – і ніби вчуваються пісні на його вірші – «Сніжинки падають», У Карпатах ходить осінь», «Бажання», «Ти прийди в синю ніч», «Незрівнянний світ краси». До речі, саме так назвав свій перший альбом Назарій Яремчук. Ця пісня на платівці звучала першою. А пісню бажання виконував Володимир Івасюк. Зберігаю платівку з піснями «Смерічки». Її подарував під час однієї зустрічі Анатолій Фартушняк. Залишив на ній автограф.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 6 від 5 лютого 2025
Читати номер
Stanislav Morozenko
Роман
Mykhaylo Hural
Ганна Гураль