Не стало першого поета «Смерічки». Його пісні співали Івасюк, Яремчук, Зінкевич, Ротару…

Назарій Яремчук не раз приїздив до свого щирого друга Анатолія Фартушняка - і в Бершадь, і в його рідне село Баланівка

Останні роки Анатолій Фартушняк проживав у селі Ободівка Тростянецького району. Там, на сільському кладовищі, з’явився ще один свіжий пагорб.

-Гірку новину повідомила по телефону дружина Анатолія пані Люба, - розповідає Федір Шевчук, редактор Бершадської районної газети. – У той час я знаходився в Одесі, на підсумках національного конкурсу  «Українська мова – мова єднання». В Анатолія було хворе серце. Все одно він працював. Лікувався і працював. Готував матеріали до газети і вірші продовжував писати…

Фартушняк видав книгу «Крила моєї долі». Вона стала останньою у його творчій біографії. Автор зібрав спогади про творчу співпрацю з тими, хто стояв біля витоків української естрадної пісні. До речі, ця його робота відзначена на згаданому конкурсі «Українська мова – мова єднання». Щоправда, було це у минулому 2018-му.  

Не пошанували ні Івасюка, ні «Смерічку»…

Анатолій Фартушняк написав першу пісню для ансамблю «Смерічка». Називалася вона «Сніжинки падають…» Поетичні рядки поклав на музику Левко Дутківський. Це він створив вокально-інструментальний ансамбль «Смерічка». Було це у райцентрі Вижниця Чернівецької області. У той час Фартушняк навчався там в художньому училищі декоративно-прикладного мистецтва. Його однокурсником був Василь Зінкевич. Познайомилися під час навчання, а ближче зійшлися  у «Смерічці». Їх обох взяв за кумів керівник ансамблю Левко Дутківський.  

Втім, найбільше товаришував з Назарієм Яремчуком. Назарій неодноразово бував в Анатолія дома у Бершаді, коли Фартушняк працював там спочатку у районній газеті, потім – власкором обласної газети.

В оригінальні костюми "Смерічку" одягала вінничанка Алла Дехтяр, вона також навчалася у Вижниці в художньому училищі, на ній одружився керівник колективу Левко Дутківський

Про те, як створювалася «Смерічка», як писалися пісні, журналісту 20minut.ua особисто розповідав при житті Анатолій Фартушняк.

-Прикро, що нинішнє покоління не пошанувало ні ювілей «Смерічки», ні Володимира Івасюка, - говорив під час одного з наших спілкувань Анатолій Фартушняк. – «Червону руту» співають дотепер. Звучать інші пісні тих часів. Серцем відчуваю, на пошанування Івасюка зібрався б повний зал палацу «Україна». Тоталітарна система звела Володю у могилу, але у незалежній державі також не знайшлося тих, хто б організував вечір пам’яті до його ювілею.

Нагадаю, нинішньої весни популярному композитору виповнилася б 70. До речі, рівно 40 років тому обірвалося його життя.

«Високо в горах стою»

До останніх днів Фартушняк спілкувався з Левком Дутківським. Телефонував, хоча й не так часто, Зінкевичу.

-Номер телефону Василя набираю зазвичай на день його народження, - згадував Фартушняк. – З Дутківським спілкуємося частіше. Теж по телефону.

Пан Анатолій розповідав, що Дутківский ще працює у Чернівецькій обласній філармонії. Має велике бажання організувати вечір до ювілею «Смерічки». 50-а річниця зіркового ансамблю уже минула. На загальноукраїнському рівні колектив заявив про себе у новорічну ніч 1967-го.

-Левко чоловік дуже наполегливий, - говорив про творчого побратима Фартушняк. – Завядки його наполегливості раніше нам вдавалося багато-чого зробити. Хочеться вірити, що й тепер так само станеться.

Вірш «Високо в горах стою» Фартушняк присвятив саме ювілею «Смерічки». Його ще ніде не друкували. Поетичні рядки передав Левку Дутківському. Жаль, що нова пісня звучатиме уже без автора вірша.

«Крила моєї долі»: презентація у Чернівцях

Василь Джуран, голова спілки письменників Буковинського краю, один з тих, з ким підтримував стосунки Анатолій Фартушняк. Коли вийшла згадана  книга Анатолія «Крилам моєї долі»,  

Джуран організував її презентацію у Чернівцях. Зрозуміло, запрошував автора.

-Моє серденько мене не пустило, - пояснював свою причину відсутності на презентації пан Анатолій. – Насправді дуже хотілося поїхати, але…

Так сталося, що звістку з Вінниці про смерть Фартушняка Джуран теж почув в Одесі. На тому ж конкурсі «Українська мова – мова єднання». Повідомив її Федір Шевчук. А вже Джуран зажурив своїм дзвінком у Чернівці Левка Дутківського.

Світлій пам’яті незабутнього першого поета «Смерічки» Джуран присвятив диптих печалі.   

-Ми одразу надрукували вірша у нашій газеті «Бершадський край», - продовжує її редактор Федір Шевчук. – Сумно! Думаю, у пам'ять про нашого щирого друга організуємо творчий вечір-спогад. Можливо, запросимо на скайп-зв'язок Василя Джурана, Левка Дутківського, доктора філології Богдана Мельничука, гарного знайомого  Фартушняка ще з років їхньої молодості.

Платівка з автографом

Анатолію Фартушняку було 73 роки. Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам Анатолія Демяновича. Гортаю його останню книгу – і ніби вчуваються пісні на його вірші – «Сніжинки падають», У Карпатах ходить осінь», «Бажання», «Ти прийди в синю ніч», «Незрівнянний світ краси». До речі, саме так назвав свій перший альбом Назарій Яремчук. Ця пісня на платівці звучала першою. А пісню бажання виконував Володимир Івасюк.   Зберігаю платівку з піснями «Смерічки». Її подарував під час однієї зустрічі Анатолій Фартушняк. Залишив на ній автограф.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.