Не дочекався рішення суду. Пам'ять про найстарішого майданівця, побитого «Беркутом»

Не дочекався рішення суду. Пам'ять про найстарішого майданівця, побитого «Беркутом»
Хто кого побив - Пасічник беркутівців, чи вони його? Суд визнав, що дід був сильніший і завдав травми правоохоронцям
  • У Ладижині провели в останню путь Миколу Пасічника. Епідемія коронавірусу не дала можливості прийти на похорон усім, хто мав намір попрощатися з патріотом.
  • Його ім’я стало відомо під час Революції Гідності. Фотографія окровавленого ветерана облетіла інтернет.  Що ще відомо про цю людину?

Труну з тілом встановили біля будинку, де проживав Микола Пасічник. Він пішов з життя у 78 років. Хворів. Потрясіння, які пережив у січні 2014-го, також підірвали здоров’я. Прикро, що нинішня ситуація з коронавірусом, стала на заваді тому, щоб земляки достойно попрощалися з патріотом. Як розповів Петро Войт, біля труни було приблизно 30 людей. Представники «Свободи» прийшли з партійним прапором і червоно-чорним знаменом. Микола Данилович був «свободівцем». А ще його знаємо як патріота, всеціло відданого незалежній державі Україна.

Патріотичний текст роздав людям

— Своїм патріотизмом,  любов’ю до України заряджав молодих, — говорить Петро Войт. — Не залишався байдужим до жодного патріотичного вчинку. Якось почув пісню нашого ладижинського композитора Василя Панцирєва «Сповідь». Розпитав чиї слова. Дізнався, щ я є автором. Прийшов, попросив текст. Потім я дізнався,  що Микола Данилович роздрукував вірша у багатьох примірниках і роздавав текст людям. Аби читали, переймалися патріотичними почуттями.

Відео дня

Там же, на вулиці, відспівав покійного священик місцевої Православної церкви України.

— Як зараз бачу пана Миколу, — продовжує Петро Войт. — Їде на велосипеді, вітер закидає на голові його «оселедця». Його найчастіше можна було зустріти на своєму двоколісному «коні». Набирав газет «Свобода» і їхав на зустріч з людьми. Не просто вручав з рук в руки газету. При цьому вмів для кожного знайти п переконливе слово. Ладижин втратив справжнього патріота. Сумно.

«Оселедця» завів — як нагадування Янику

Журналіст 20minut.ua познайомився з Миколою пасічником у Києві в лікарні швидкої допомоги, де він лікувався після побиття на Майдані. Спочатку суд ухвалив рішення про тримання чоловіка під вартою протягом двох місяців. Згодом після широкого засудження факту побиття ветерана, Феміда змінила запобіжний захід — на домашній арешт. Зі слідчого ізолятора Оболонського райвідділу міліції Києва Пасічника доставили до лікарні.

У їхній палаті було четверо таких само майданівців. Біля них вартували троє міліціонерів. Пан Микола пояснив, що охороняють тільки його сусідів по палаті. Він може виходити з палати, не питаючи на те дозволу. Розмовляли з ним коридорі. Поправляючи «оселедця», Микола Данилович сказав: «Таку зачіску зробив після того, як Янукович став президентом. Це моє нагадування про те, що в Україні ще не перевелися козаки. Пізніше народ підтвердив на Майдані, що в українців є ще козацький дух».

Пасічник розповів про себе.

— У Ладижин ми приїхали разом з дружиною в 1977 році на будівництво теплової станції. Дружина сибірячка. Живемо з нею вже 50 років. Маємо четверо дітей, троє синів і дочку. Найстаршому сину у цьому році буде 50, а найменшому — 26 (розмова відбувалася у січні 2014-го - авт.)

Родом Пасічник з Рівненської області. Але доля мотала по світу.  Його батько  у свій час відмовився йти в колгосп і подався на заробітки на Донбас. Потім переїхав з сім’єю в Казахстан. Вже працюючи в Ладижині, пан Микола їздив, як каже, за довгим рублем на Північ. Через рік повернувся додому, бо дружина відмовилася переїжджати на Північ.

Після повернення в Ладижин влаштувався на роботу в Києві у «Київміськбуд».  Працював сантехніком.

— Ми будували київські хмарочоси, — розповідав чоловік. — Бувало, пішки піднімалися по два-три рази на день на 24 поверх. Молодші від мене зупинялися перепочивати, а я на це говорив, щоб менше палили, тоді буде нормальне дихання і сили.

Працював до того часу, поки не стукнуло 68 років.

Не знав тоді Пасічник, що у місті, яке йому припало до душі, де залишив свій слід у вигляді новобудов, доведеться пройти складні випробування. Одне з них — перебування у слідчому ізоляторі.

«Хлопці, до нас прийшла солодка Даруся»

Одного разу до них у камеру навідалися поважні гості — Віталій Кличко, Ірина Луценко й Марія Матіос, авторка відомої книги «Солодка Даруся». Пізніше письменниця, лауреатка Шевченківської премії так згадувала про ту зустріч:

— У тій камері, куди не було доступу нікому, крім конвою, сиділо 15 чи 16 жахливо побитих чоловіків різного віку. Микола Данилович був найстарший.

У це важко повірити, але коли я нарешті прорвалася до них, перше, що я почула: "Хлопці, дивіться, до нас прийшла солодка Даруся!" Той час я детально описала у книжці «Приватний щоденник: майдан.Війна». Далі були суди. Перебування у конвойованому приміщенні лікарні швидкої допомоги,

— Микола Данилович Пасічник був дивовижною людиною, — продовжує Матіос. — Навіть там, під конвоєм, просив приносити книги, переживав про наймолодшого затриманого Вітю Давидюка, бо хлопець залишався у пригніченому настрої,  про Майдан.

...Опісля ми довгий час підтримували зв’язок з ним та його сином. Господи, він радів, як дитина, коли я повідомила, що він може поїхати відпочити в санаторій разом з дружиною. Буваючи в столиці, тривожився, як іде розслідування майданівських справ.

Зрідка спілкувалися телефоном. Микола Данилович на моє запрошення приїжджав до Києва на презентацію тізера «Солодка Даруся», на тій зустрічі було декілька його колишніх «співкамерників». То був чудовий вечір розмов і приязні.

Таким я його й запам'ятаю: усміхненим, зі своїм знаменитим «оселедцем», твердим у своїй вірі і нашій правді...

Він був на обох Майданах

Кожного року 22 січня Микола Пасічник приїжджав до Києва. Робив це після першого Майдану 204 року. Приходив на Софійську площу, щоб бути під час урочистостей з нагоди свята Соборності України. Так було і в 2014-му. За його словами, приблизно о 12-й дня над Софійською площею пролунав голос диктора. Йшлося про те, що на Грушевського беркутів ці прорвали оборону Майдану. Потрібна допомога. Багато присутніх  побігли у сторону Грушевського. Пасічник у своїх 72 не міг бігти.

Коли добрався, там уже вирували події. Беркутня била учасників Майдану. Силою тягнули затриманих до автозаків. Микола Данилович зрозумів, що тут залишатися небезпечно. Зійшов на тротуар. Попід стіну будинку повертався до Хрещатика. Повз нього пробігли двої екіпірованих беркутівців. Не зачепили. Тільки про це подумав, як отримав ззаду удар по голові і знепритомнів. Коли прийшов до тями, відчув, як його вдеть беркутів ці. Ні сумки, в якій привіз шмат сала і пляшку води, біля нього не було.

Після революції суддю, яка ухвалила рішення про притягнення Пасічника до кримінальної відповідальності, нібито за побиття беркутівців, а також зберігання в сумці сім пляшок коктейлів Мололтова та посяганнятна повалення влади, звільнили від роботи. Слідство з виправдальними матеріалами передано до Оболонського суду. Два роки судді відкладали розгляд справи. Активісти припускають, що робили це свідомо, щоб не карати прокурорів, які сфабрикували справу проти пенсіонера. Микола Пасічник так і не дочекався виправдального рішення суду.  

Без шапки, без сумки і телефону

Ось ще декілька епізодів, про які розповів у січні 2014-го під час розмови з журналістом RIA у київській лікарні швидкої допомоги Микола Пасічник.

— Коли мене запхали в автозак, на мені не було моєї кожушини, сидів я без шапки, без сумки і телефону, — говорив тоді чоловік. — В автозаку багато кліток, всі вони вузенькі, на двох чоловік. Я поворухнутися не міг, так тісно.  Міліціонер, побачивши, що я оклигав, почав кричати, мовляв, це ти в нас кидав пляшки з бензином, це ти бив металевою палицею. У цей час він пхав мені до рук палицю, мабуть, хотів,  щоб я торкнувся. Їм треба були відбитки пальців.

У мене дуже боліла голова, через силу тільки й говорив, що нічого такого не робив, бо обидві руки хворі. І це правда, можуть підтвердити лікарі. У правій пошкоджено плечовий суглоб, а лівою не можу нічого тримати.

Чоловік каже, що міліціонерів дратувала його зачіска у формі «оселедця».  Вони єхидно кепкували з нього. Усі говорили тільки російською мовою. В якийсь момент дід  почув слова російською: «Вот еще один казак!».  У цей час в автозак затягли чоловіка з такою само зачіскою, як у пана Миколи.

— Чоловік був без одягу, — так говорив співрозмовник. — Добре його не встиг розгледіти, але здається мені, що це той само Микола Гаврилюк.

До ночі тримали в холоді без води і їжі

— Після затримання нас кудись довго везли, — продовжував Микола Пасічник. — Їхали, можливо, годину, а то й більше. Потім зупинилися і так само довго стояли. Один чоловік постійно просив води. Міліціонери на це взагалі не реагували. А коли надокучило слухати його стогін, бо пізніше він ледве шепотів, якийсь з них відповів: «Сейчас я тебя напою, бандеровец!». Багато хто просився в туалет. На такі фрази служиві тільки дружно реготали. Нікого не відпустили. У мене хвора простата. Мені теж потрібно було справити нужду, але нелюди у формі й до цього не дослухалися.

Пан Микола розповідає, що згодом під’їхала ще одна машина, з якої витягли нову групу затриманих. Ними довантажили автозак і знову вирушили в дорогу.

— Зупинилися ми приблизно через годину. Ще трохи постояли — і двері відчинилися. На вулиці була вже темна ніч. Зайшов якийсь чоловік. Не назвався, хто він і звідки. Тільки переписав усіх прізвища й адреси. Після того поїхали далі, — розповідав Пасічник. — Пізнім вечором нас нарешті привезли до Оболонського управління міліції в Києві. Дивна річ виходить: у протоколі допиту значиться, що мене допитували у Печерському відділенні міліції, насправді, ми там не були. Можливо, вони називають допитом той епізод, коли невідомий чоловік зайшов в автозак і переписав наші прізвища?

Документи слідчі клепали до ранку

— Документи слідчі клепали мало не до ранку, — згадував дід Микола. — Як колись у 37-му чекісти катували людей вночі, так само тепер за їхнім прикладом працює система. Хоч молодий слідчий лейтенант Матюша, здавалося, уважно слухав мене, але все одно звинуватив у всіх смертних гріхах. У повідомленні про підозру записав, що я винен у порушенні одразу чотирьох статей Кримінального процесуального Кодексу — 42, 276, 277 і 278. При цьому написав, що має достатньо доказів, щоб довести всі мої порушення. Я його запитав: «Сину, а ти сам віриш в те, що написав?». Він нічого не відповів, тільки голову опустив.

«Наніс побої та травми працівникам міліції»

Наступної ночі його повезли до суду. Судили не вдень, а вночі. Дідові пред’явили звинувачення в тому, що він спільно з невстановленими особами організував натовп для  вчинення заворушень на вулиці Грушевського. Було це 22 січня у період між 11 годиною і 12 годиною. Що біля стадіону «Динамо» вчинив активні дії для досягнення своєї злочинної мети шляхом насильства над працівниками міліції та Внутрішніх військ, зокрема, киданням в правоохоронців «коктейлів Молотова».

Дід, нібито, винен ще й у тому, що вчинив опір працівникам міліції, відбиваючись від них, застосовував у вигляді зброї вибухові предмети, каміння, ножі та інші предмети. За висновком слідчих, під час такої  жорстокої битви діда з міліціонерами, останнім завдано побоїв та тілесних травм різного ступеня важкості. 

Під час судового засідання Микола Пасічник в якусь мить перехопив погляд судді. Той спрямував його у бік прокурора. Каже, в його очах читалося нерозуміння. Мовляв, як дід міг побити молодих, фізично здорових беркутівців. Все одно рішення виніс таке, яке було потрібно тодішній владі.

«У сумці було сім пляшок з коктейлями Молотова»

Пан Микола каже, що найбільше його здивувало повідомлення про те, що в нього в сумці, виявили аж сім пляшок з “коктейлем Молотова”. Словом, суд звинуватив діда в організації масових заворушень, опорі представникам влади із застосуванням зброї, що призвело до тяжких наслідків і загибелі людей (частина друга статті 294 Кримінального кодексу України). Все це тягне за собою покарання шляхом позбавлення волі на строк від 8 до 15 років.

У протоколі записали, що вс умці знайшли сім пляшок з коктейлем Молотова. Наспрвді там був кусок сала і пляшка води.

— Вирок суддя зачитувала так, аби ніхто не чув, що він говорить, щось там бубнів собі під ніс, — згадував Пасічник. — Вони добре розуміли, що все це шито білими нитками.

Чоловік розповідав, що на суд їх викликали по одному, але утримували всіх разом. 

— На суді я сказав, що пред’явлених звинувачень не визнаю, бо фізично не міг їх вчинити, — так говорив Микола Пасічник. — Але якби мав сили, то  був би у перших рядах протестувальників.

Після суду діда  знову відвезли у СІЗО Оболонської  міліції. Там він мав провести два місяці в очікуванні завершення розслідування. Але наступного вечора  йому дали команду: «На вихід». Повезли до того ж  Шевченківського суду Києва. Дід не знав, чого хочуть від нього на цей раз. Там зачитали рішення про зміну запобіжного засобу: перебування в СІЗО замінили на домашній арешт. Додому не відпустили, а відправили в лікарню. У нього діагностували струс мозку і ще низку порушень, пов’язаних з системою неврологічних захворювань.

Сало віддав міліціонерам

— З моїх речей повернули тільки сало і вже зачерствілий хліб, — розповідав Микола Пасічник. — На суд возили в чужому одязі, не знаю, чий він і де його взяли. Що дали, те змушений був одягнути. Думаю, що моя кожушина і шапка для них залишилася речовим доказом.

Сало дід готував за власним рецептом. Колись у Казахстані рецептом  поділилися тамтешні німці. Пояснював, що виходить не тільки смачним, а дуже м’яким, як масло. Робиться це методом своєрідної пастеризації. Для приготування треба брати тільки підчеревину.

— Коли мені замінили покарання на домашній арешт, я вийшов з СІЗО в Оболоні і кажу до міліціонерів: «Візьміть сало, такого ви ще не пробували, з’їсте за дідове здоров’я». Взяли. Хто від сала відмовиться?

Під час розмови запам’яталися слова Миколи Пасічника. Наприкінці він сказав:  «Якщо моя крапля поповнила море Майдану, то я радий від того. Радів, що бачив багато молоді. Ще більше радітиму, якщо моя історія розбудтьб трохи земляків у Ладижині. Хочеться, щоб вони не на словах, а на ділі відстоювали гідне  життя у рідній державі. Щоб не схиляли голови перед таким режимом, який запровадив в Україні колишній зек.

На коліна і кажи: Я люблю «Беркут»

Під час нашої розмови з палати вийшов хлопець у супроводі міліціонера. Пан Микола повідомив, що це наш земляк з Бершаді Богдан Сутик. Поки міліціонер говорив по телефону, той повідомив, що він родом з Бершаді, але проживає у Вінниці.

Микола Пасічник і Богдан Сутик — земляки опинилися в одній палаті

— У той злополучний для мене день, 22 січня, я повертався з Луганська, — говорив Богдан. — Мій поїзд був під вечір. Щоб не сидіти на вокзалі, поїхав на Майдан. Там шукав земляків. Мене напоїли чаєм. Все було нормально до того часу, поки  не підійшов один чоловік. Він попросив допомогти. Я запитав, що саме робити. Сказав, зараз побачиш. Як я міг відмовити людям на Майдані?

Богдан йшов слідом за незнайомцем. Недалеко від Майдану стояв жовтий автобус. В салоні декілька таких, як він хлопців, про щось весело перемовлялися. Їм так само запропонували поїхати привезти для майданівців якісь речі. Незнайомець щоразу відлучався і назад повертався з черговим бажаючим надати допомогу. Коли всі місця заповнили, вирушили в дорогу.

— Від’їхали зовсім недалеко, — казав Богдан. — Автобус зупинився, ми вийшли і опинилися в оточенні… беркутівців. Ті одразу почали нас молотити. Тільки тоді я зрозумів, що потрапив у пастку.

Богдан побитий лежав на снігу. Стверджує, що його й інших хлопців спеціально тримали на холодній землі. У Богдана були побиті руки й ноги. Йому дали два місяці тримання під вартою.

— У нас в палаті ще двоє хлопців з таким само терміном, — каже Богдан. — Вони взагалі на Майдані не були. Живуть у Києві, поверталися додому, попали під гарячу руку «Беркута». Розповідають, що їх ставили на коліна і змушували говорити: «Я люблю «Беркут».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким істинного патріота країни. Світла пам'ять Миколі Пасічнику. Земля пухом.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (8)
  • Иван Иванов

    Там, де церква та лiвуруцii, там завжди трупами смердить. А чого тодi до Ленiна причепились? Майдани, барикади, безлад, мародерство, вбивство, насилля....
  • покращення

    старый до...боеб

    Metalka reply покращення

    це ти про батю свого?

    покращення reply Metalka

    нет это об таких дол..оебах как ты

    Metalka reply покращення

    в цьому випадку дол... тут тільки ти
    вали за поребрік

    покращення reply Metalka

    смерд я не знаю что такое перебрик  но я уже 10 лет как я
    оставил эту територию о только смотрю на таких долб..ебв как ты итебе подобным

    Metalka reply покращення

    ну так у***в звідси

    покращення reply Metalka

    не смердам командовать а х..й сосать
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Вінниці за сьогодні
21:11 В Україні планують закрити майже всі сільські школи 20:17 У Козятині чоловік осквернив Меморіал полеглим воїнам 19:46 Під час спільного застілля донька побила батька сокирою 19:15 Екстремальна їзда на даху Range Rover: як поліція покарала «каскадерів» photo_camera Від читача 00:11 Учні з Вінниці здобули призове місце на Таборі підприємництва у Львові 18:27 «Патрульний мало не зашпортнувся з TruСАМ у руках». За що поліцейські покарали подружжя військових офіцерів? 18:21 До яких лікарів можна звернутися без електронного направлення? 17:58 Зібрали 66 тисяч гривень на ЗСУ. В техколеджі відбувся благодійний бал в стилі 60 – 70 років photo_camera 17:23 Родинам полеглих військових у Вінниці вручили державні нагороди, присвоєні захисникам посмертно photo_camera 16:46 ТОП 3 ідеї, як відсвяткувати день народження сучасного підлітка у Вінниці (партнерський проєкт) 16:19 Сьогодні у Вінниці завершують опалювальний сезон 15:30 Що таке шале? Про затишні будиночки на природі та хто їх будує (Новини компаній) 15:21 З палаючої квартири на вулиці Дачній у Вінниці врятували чоловіка 15:15 Власна справа від 100 тисяч гривень: який готовий бізнес можна придбати у Вінниці photo_camera 14:24 Чемпіон підняв гирю 220 разів. В області визначили найкращих спортсменів серед аграріїв 14:14 У лабораторії виготовляли кілограм амфетаміну на місяць і збували через мережу клієнтів у Вінниці play_circle_filled photo_camera 13:20 Напівфабрикати: шкода чи користь? (партнерський проєкт) 13:16 Внаслідок масштабного обстрілу 22 березня пошкоджені всі енергоблоки на Ладижинській ТЕС 12:57 Чому «Долина» має забрати водомати з Вінниці? Отримали пояснення від мерії 12:12 Судитимуть ділків, які пропонували «посприяти» отримати посаду ректора медуніверситету
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Ваші відгуки про послуги у Вінниці Ваші відгуки про послуги у Вінниці
keyboard_arrow_up