«Не буде цей пам’ятник стояти». Акцію протесту планують у Жмеринці рідні загиблих на Майдані

Не тільки проти ось такого памятника протестуватимуть рідні Брезденюка і Полянського. Місце вшанування пропонують інше

— Даремно встановлюють пам’ятник, все одно доведеться його демонтувати, — каже мати Леоніда Полянського пані Людмила. – Будемо добиватися цього доти, доки не приберуть скульптуру».

Рідні Брезденюка і Полянського не погоджуються ні з місцем для пам’ятника, ні зі скульптурним зображенням. Кажуть, їх міські чиновники пошили в дурні. «Нам с казали, що обговорять нашу пропозицію, а самі тим часом встановлювали пам’ятник, -— продовжує Людмила Полянська. -— Хіба можна так відверто брехати?»

— На відкриття прийдемо, але тільки для того, щоб висловити протест міській владі, — розповідає колишня дружина Валерія Брезденюка пані Ірина. — У якій формі будемо протестувати? Придумаємо, як це краще зробити. Нехай люди знають, як наша влада дослухається до думки родин загиблих.

За її словами, пам’ятник уже встановили, накрили рядниною. Відкриття заплановано на 24 серпня. Офіційно про день урочистостей рідним ще не повідомили. Кажуть, про дату вони дізналися від знайомих у міськраді.

Про місце вшанування

— Чотири роки минуло з часу загибелі Валерія і Леоніда, а в місті дотепер не вшанували їхню пам'ять, — розповідає пані Ірина. – Що говорити про пам’ятник, коли в приміщенні міськради нема навіть їхніх фотографій. Мені показували місце, визначене для цього. Але самих фотографій там не встановили. Хоча брали у нас знімки.

За словами пані Ірини, у Жмеринці є площа Героїв Небесної Сотні. Саме там, на її думку, мав би бути пам’ятник. Такої само думки і рідні Полянського. Їх підтримують окремі депутати міськради. Юрій Заморський організовував збір підписів на підтримку такої пропозиції. Депутат міськради  Анатолій Осаулов та депутат облради Олександр Васильчук писали листа до Українського інституту національної пам’яті з проханням висловити думку стосовно місця для вшанування полеглих на Майдані.

— Український інститут національної пам’яті вважає недоречним розташування пам’ятника Героям Небесної Сотні та загиблим в АТО на території Меморіалу, присвяченого тим, хто загинув у Другій світовій війні.  Вважаємо за доцільне встановити пам’ятник у центральній частині міста, де не буде сусідства з радянським військовим меморіалом.

Людмила Полянська двічі виступала на сесії міськради. Жінка каже приходила без запрошення. Дізнавалася, коли депутати мають збиратися, і разом з ними заходила до зали.

— Мене слухали, але, зрештою, все зробили по-своєму, — каже пані Людмила. –місце визначили там, де братська могила з плитами, на яких є прізвища тих, хто не повернувся з минулої війни.

Про скульптуру

У травні рідні дізналися, що пам’ятник загиблим уже готовий. Пані Ірина уточнює, що дізналися про це з газети.

— Прийшли на прийом  до нового керівника міста пана Світлака,— говорить пані Ірина. – Він викликав помічників і доручив їм вивчити наше питання про встановлення пам’ятника на Майдані Небесної Сотні. Насправді, як стало зрозуміло пізніше, рішення вже було прийнято – встановити скульптуру на території Братської могили.

За словами співрозмовниці, тоді ж, у газеті, вони побачили, яким має бути скульптура.

— З нами жодного разу не радилися, яким саме хотіли б бачити пам’ятник, — продовжує жінка. – Як можна так? Це ж наші рідні. Вони віддали найдорожче. В обох сиротами залишилися діти.

— Ні я, ні Ірина, ні наші рідні не хотіли б, що на пам’ятнику були відтворені обличчя Льоні і Валерія, — говорить Людмила Полянська. – Нам дуже боляче буде дивитися на них, закам’янілих. Невже так складно було врахувати хоча б це прохання?

Обидві жінки звертають увагу, що скульптура дуже громіздка, перенасичена зображеннями людей. На їхню думку, нагадує собою монументи радянських часів.

— Маємо ескіз роботи «Свічка пам’яті», - кажуть жінки. – Його виконав професійний скульптор з Києва. Гарно вписується у територію площі Героїв Небесної Сотні. Дуже боляче, що  до нас не дослухалися. Йдеться ж про найдорожчих нам людей. Не раз чули про те, що не обов’язково нас запитувати.

Напередодні відкриття пам’ятника рідні Брезденюка і Полянського відправили листи керівнику області, Президенту та Голові ВР, в яких йдеться про те, що вони проти встановлення такого пам’ятника у місці, визначеному Жмеринською міськрадою. Вимагають демонтажу такої скульптури і встановлення пам’ятного знака, схваленого ними. Назва площа Героїв Небесної Сотні говорить сама за себе, де має стояти такий знак.

Все зробимо — тільки не задавайте запитань

Розслідування загибелі Брезденюка і Полянського триває дотепер. За словами колишньої дружини Валерія Брезденюка пані Ірини, у справі нема жодного свідка. Каже, був один чоловік, причому з Вінниці. Про це вона дізналася під час ознайомлення з матеріалами справи. Тепер нема. Чому, незрозуміло.

— Дуже прикро, що нема можливості забезпечити дочку квартирою, — каже жінка. – Говорила про це під час зустрічі з головою облдержадміністрації. Коровій на той час вийшов, а його помічники нічого не сказали. Хотіла порушити це питання в Києві. З нами зустрічалися Порошенко і Гройсман. Як же мене просили не задавати питання! Казали, ми все самі вирішимо. Я довірилася і що з того маю?  Коли Порошенко і Гройсман виходили із залу, мене мало за руки не тримала, аби раптом не підійшла до них.

Людмила Полянська теж має питання: з її внука, сина Леоніда Полянського, Едуарда зняли пенсію за втратою годувальника. Пояснюють це тим, що він отримує стипендію. Хлопець навчається в ліцеї Богуна.

Справжніми є два Герої, інші зображення – художній образ

Скульптурну композицію на честь жмеринських Героїв Майдану виготовив вінницький скульптор Анатолій Бурдейний. Його знають, зокрема, за роботою пам’ятника Василя Стусу на площі біля «Книжки».

— Пам’ятник замовляла міськрада Жмеринки, узгодження з рідними не передбачалося, тим більше, з практики знаю, що ніколи не можна задовольнити сповна всі вимоги до роботи скульптора, — каже пан Анатолій. – Працював за фотографіями загиблих Брезденюка і Полянського. Працювати доводилося по 12-14 годин на добу. Ескіз замовник погодив наприкінці минулого року. Відкривати пам’ятник планували до 9 травня 2018-го. Я встиг з роботою. Ремонт площі не закінчили, тому відкриття перенесли. Коли тепер планують, мені не повідомляли.

Конкретними є тільки два Герої – Брезденюк і Полянський. Робітники, які встановлювали пам’ятник, упізнали їх. Говорили – схожі. Всі інші персонажі, що є в композиції, то художні образи. Тому говорити, що хтось на когось схожий, нема підстав.

Знаю обох, з одним навчався у школі

В.о. міського голови Жмеринки Юрій Світлак:

— Проект пам’ятника і місце для нього визначали ще при попередньому міському голові, — каже пан Юрій. – На мою думку, ставити його в центрі міста, недоцільно. Бо поруч нічний клуб.  Незважаючи на те, що фінансуються роботи за кошти міського бюджету, рідних Брезденюка і Полянського запрошували на засідання громадської ради, де обговорювали питання про пам’ятник. Вони були обізнані з ситуацією. Я особисто знав обох Героїв майдану. З одним навчався у школі. Гідно вшануємо пам'ять про них.  

Згадаймо їх...

Валерій Брезденюк загинув 18 ютого 2014 року біля Будинку профспілок на Майдані у Києві.

Сталося це увечері між 19.30 і 22.00 годиною. Тіло перевезли на подвіря Михайлівського монастиря. Його відспівували у храмі Олександра Невського у Жмеринці.

Поховали на місцевому кладовищі. Йому було 49 років.

Леонід Полянський у день загибелі, 20 лютого, мав бути на зміні.

Напередодні помінявся з напарником. Казав, що ситуація дуже напружена і він має бути поруч з хлопцями на Майдані.

Поховали  у Жмеринці на римо-католицькому кладовищі. На той час йому було 38 років. Звання Героя України обом присвоєно в один день -21 листопада 2014-го.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.