Навіки 21-річні. Козятин прощався з Артуром Венжиком та Віталієм Печенюком

• У неділю, 27 березня, козятинчани провели в останню путь  Артура Венжика та Віталія Печенюка, які загинули у війні з росією.
• Героям було всього по 21. Обидва – випуснии залізничного училища.
• Шану  героям громада віддавала, стоячи на колінах. 

На прощанні з героями були наші колеги з RIA-Козятин.

Обидві траурні процесії взяли початок з домівок, де жили герої. Коли обидві процесії звернули на площу, в знак шани воїнам всі люди на площі стали на коліна. 





Мітинг реквієм відкрила директор управління культури Козятина Світлана Рибінська. Вона розповіла біографію героїв. 

Артур Венжик народився 17 квітня 2000 року. Навчався в школі №1, після її закінчення вступив до залізничного училища.  У 2021 році був призваний на строкову військову службу у Національну гвардію України. Через 5 місяців підписав контракт. Служив в місті Гостомель на посаді водія-санітара зенітно-ракетного артилерійського дивізіону. 16 березня 2022 року потрапив під ворожий обстріл та отримав поранення голови. Лікарі лікарні ім. Мечнікова міста Дніпро боролися до останнього за його життя та 20 березня серце Артура зупинилось

Віталій Печенюк народився 1 червня 2000 року. У 2015 році закінчив школу № 2. Після школи вступив до залізничного училища за спеціальністю електрик контактної мережі. З 2018 року працював по місцю проживання у виробничому підрозділі електропостачання. 

Другого липня 2020 року був призваний на строкову службу Національної гвардії України. Після проходження служби в липні минулого року підписав контракт. Служив у роті оперативного призначення. 20 березня цього року вірний військовій присязі під час захисту Батьківщини потрапив під ворожий мінометний обстріл та загинув у місті Волноваха Донецької області. 

— Ми завжди пам’ятатимемо їх якими ми їх знаємо і якими вони були, — сказала Світлана Рибінська.

Зі словами вдячності до батьків загиблих воїнів звернулися міський голова нашого міста та командири Національної гвардії, де служили сини України. Обоє командирів відмітили, що хлопці в бою проявили себе, як справжні герої. 

— Ми вибачаємось, що не вберегли ваших синів. Вони загинули в бою, прикриваючи поранених побратимів, з переважаючим за чисельністю ворогом і це війна, — сказав один із командирів

З болем в душі звернувся до громади директор залізничного училища Андрій Стецюк. Директор був небагатослівним, тому що ледь стримував сльози.















Земляки без слів підходили до героїв, щоб віддати їм свою шану і провести загиблих воїнів в останню дорогу. На площі утворилася колона людей з живими квітами. 

Приблизно за годину всі присутні на площі попрощалися з героями і траурні процесії продовжили свій курс до місця поховання. 

 Артура Венжика поховали на алеї слави міського кладовища. Віталія Печенюка — на алеї слави кладовища села Козятина. 

Автор: Вячеслав Гончарук

Читайте також:

Калинівка та Погребище в жалобі. Люди на колінах зустрічали полеглих воїнів

Де збирають або пропонують допомогу? Перевірені оголошення про воєнні потреби Вінниці

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.