«Молю всіх – не зрадити Майдан!» Музей Мужніх буде у Вінниці з ініціативи мами Героя Небесної сотні

-Хто зрадить Майдан, матиме гріх перед Богом і людьми, - каже Зоя Семенівна, мама вбитого Максима Шимка (крайня ліворуч); поруч - Ірина Брезденюк, дружина загиблого на Майдані Валерія Брезденюка і їхня дочка Юлія

—Молю  всіх небайдужих за долю України ніколи, ні за яких умов не зрадити Майдан, - каже мати Максима Шимка Зоя Семенівна. — Бо це буде найбільший  гріх не тільки перед Всевишнім, а й перед нашим народом. Наші полеглі діти навіть з того світу оберігають нас

Мені приснився син у військових обладунках, зі зброєю в руках.  Ніби сидить у засідці. Я кажу до нього: «Максиме, що ти тут робиш?». А він прикладає палець до губів, показує, щоб мовчала.  Показує, що він на варті.

Наш Максим не залишив нам внуків. Через це болить і серце, і душа. Такої болі не бажаю навіть ворогам нашої держави, бо ми у своїй сім’ї не маємо ворогів.

Якби такі працювали у владі, ми мали б зовсім іншу країну

— Я б радила усім, хто приходить до влади, уважно прочитати статтю молодого політолога Сергія Кемського під назвою «Чуєш, Майдане?»,  —  каже Зоя Семенівна. — Сергій  Кемський  написав її незадовго до того, як снайпер обрав його своєю мішенню. Земля йому пухом. Він загинув у той самий день, що й наш Максим. Навіть впав недалеко від того місця. Я їх обох оплакую, за обох молюся. Сергій збирав на Майдані думки людей про те, якою вони бачать  нашу державу. Втілив їх у своїй статті «Чуєш, Майдане?». Прочитайте обов’язково, тоді зрозумієте, яка світла голова була у цього ще зовсім молодого хлопця.  Якби такі працювали у нашому парламенті, ми мали б зовсім іншу державу.

Зоя Семенівна розповідає, що після загибелі Сергія статтю читав з трибуни Майдану його брат.

—Вона, як та Конституція, тільки написана коротко, просто і зрозуміло для кожного, - каже пані Зоя. — Там конкретно сказано, як нам змінити державу на краще.  Я звернула увагу, що фрагменти статті  використовує у своїх виступах дехто з політиків. Ми, батьки вбитих на Майдані дітей, раніше додавали цю статтю до свої листів, які адресували владі,

У ній своєрідний наказ керівництву держави від тих, хто  боровся  на Майдані, і тих, кого вже ніколи не буде з нами.

Не раз говорив батькам, що не помре старим

Вже неодноразово розповідали про те, як загинув Максим Шимко. Його заклик у соцмережі «За Україну! Всі на Київ!» став крилатим. Він увійшов у Вікіпедію. Це був останній запис нашого земляка.

На Майдані у Києві Максим був прапороносцем. Але коли треба було забрати пораненого, не вагаючись, пішов туди, де свистіли кулі. У нього вистрелили  у сонну артерію.

Коли з вінничанином прощалися на Майдані у Києві, маму, Зою Семенівну, і батька,  Миколу Федоровича, запросили на сцену.

—Мене попросили сказати щось людям, — розповідає Зоя Семенівна. — Я як побачила стільки людей переді мною, немов закам’яніла, поворухнутися не можу, горло щось стиснуло, що слова не можу вимовити. Весь Майдан, Хрещатик, пагорби на Інститутській — все заповнено людьми. Навряд чи хтось з них повірив би, якби сказала, що Максим ще у 17 років прочитав мені написаний ним самим чотири віршовані рядки. Як тільки треба буде Вітчизну захищати, ви скажіть мені, коли, і я піду. Це не дослівно, але зміст точний.

Мати каже, що так само не повірили б у те, що Максим не раз говорив їй і  батькові,  що він не помре старим, а загине молодим, від кулі. Батько на це інколи жартував, мовляв, де ти візьмеш тієї кулі? Син відповідав, що станеться це у бою.

—Просила його, не говори дурниць, не можна про таке навіть думати, — продовжує мати Героя. — А він усміхався у відповідь  і пригортався до мене. Думала, це в нього від того, що брав участь у сценах історичної реконструкції. А він, мабуть, щось відчував, чи бачив якісь знаки долі…

Зняв оператор з Польщі

Одного разу на місці, де загинув Максим, до Зої Семенівни і Миколи Федоровича, на жаль, його вже нема з нами, підійшов оператор польського телебачення.  Розповів, що знімав епізод розстрілу майданівців снайперами. Йому вдалося пробратися на автостоянку, залізти під автомобіль і звідти знімати.

—Тоді я відмовилася переглядати такі кадри, бо серце не витримало б того страхіття, - каже пані Зоя. —  Стріляли нелюди. Бо нормальні люди не зробили б такого.

Пізніше Зоя Семенівна все-таки попросила поляка, щоб він перекинув запис по електронці.

На залізничний вокзал верталися на таксі.

—Бачу, у водія газету з цим само епізодом, але вже Максим лежить вбитий, — розповідає Зоя Семенівна. - Біля нього двоє дівчат. Взяла ту газету, пригорнула до грудей…

Приснився у пшеничному полі

Перед похороном  Максима  у  Вінниці, його молодшому брату Павлу приснився сон. Він бачив чисту-чисту воду у річці. На березі багато людей. Вони заходили у воду і йшли на протилежний берег. Там був храм і люди збиралися на службу.

—Я ще хотів запитати, чи ця річка не Йордань називається, — розповідає Павло. — Але не встиг. Побачив  біля храму батька, він плакав, і я прокинувся.

Снився Максим також двом дівчатам – Вероніці і Надії. Причому, вони бачили однаковий сон.

—Вероніка наша племінниця, — каже мати Героя. — Вона розповіла, що бачила сина у великому-великому пшеничному полі.  Колоски ще тільки міддю взялися, догори стирчать. А над ним синє-синє небо. Максим розставив руки, обережно торкається колосся, щоб не пошкодити, ніби захищає його. Вероніка розповіла мені цей сон, а після того Паша каже, що Максим снився Наді, це наша знайома дівчина. Запитую, як саме снився? Він каже, що теж у пшеничному полі, колоски аж блищали від позолоти. Максим був у синій сорочці, лежав на землі, широко, розкинувши руки.

Зоя Семенівна розповіла про почуте знайомим. Всі сходяться на тому, що синє небо і золоте колосся це те, що захистив син від зла.

—Хочеться вірити, щоб так воно і було, щоб все у нас стало краще, ніж раніше, щоб ці люди відчули себе людьми, — не стримує сліз Зоя Семенівна. – Тільки б не марно пролилася кров дорогих нам людей. Весь час, коли молюся за сина, повторюю ці слова: «Тільки б не марно…»

Готував на фестиваль сорочку

У квартирі Шимків  можна побачити викройку сорочки. Її зробив Максим. Готував її для участі у фестивалі клубів історичної реконструкції «Форпост», який мав відбутися в Кам’янці -Подільському.

—Це він сам викроїв, - каже мати. — Вона із старовинного лляного полотна. Ми його купили у закарпатців на одному з фестивалів. Я мала шити її…

Зоя Семенівна, відколи вийшла на пенсію, разом з чоловіком постійно їздили з синами на фестивалі. Їх добре знали в клубі «Білий вовк». Допомагали учасникам шити одяг, готувати обіди, жили однією великою сім’єю.

—Вони мені дуже допомогли у перші дні втрати сина, — каже Зоя Семенівна. — Залишалися допізна. Розмовляли. Гуртом легше переносити горе. Дякую усім, хто дотепер підтримує і пам’ятає Максима.

Де буде музей?

Катерина Висоцька, директор обласного краєзнавчого музею, розповіла, що нині створюють концепцію нового музею – Музей Мужніх. Є ще один варіант назви – Музей Мужності.

—Це Зоя Семенівна подала таку пропозицію, — каже Катерина Висоцька. — Вона багато разів повторювала у своїх виступах, що такий музей потрібен. До її думки дослухалися.  Тепер втілюємо її в життя.

Співрозмовниця не називає дати, коли саме з’явиться такий заклад. Бо це робота не одного дня. Нині працюють над концепцією. Чи  встигнуть до кінця нинішнього року, не відомо.

На запитання, де саме буде новий музей, Катерина Висоцька відповіла, що з місцем уже визначилися.

—Розмістимо його у приміщенні музею «Мій край – Поділля», — каже вона. — Це будинок по вулиці Пирогова , неподалік від зупинки трамваю «Електромережа».

Директор обласного департаменту культури Ольга Дернова підтвердила факт створення такого музею. За її словами, уже прийнято рішення і розпочато роботи над створенням такого закладу. У ньому представлять експонати, що розповідатимуть про мужніх вінничан, які провили сміливість заради захисту рідної землі і її людей.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.