«Ми будемо боротися до останнього»: що зі справою ДТП біля Сокиринців, де загинула 7-річна дівчинка
- Наприкінці жовтня неподалік Вінниці сталася смертельна ДТП.
- 72-річний чоловік на автомобілі Renault врізався у легковик, у якому перебували троє людей — семирічна Ангеліна, її тітка Тетяна та чоловік Іван. На жаль, дівчинка померла.
- Зараз батьки борються за справедливе покарання у суді, але зазначають, що побоюються затягування справи.
Нагадаємо, що 27 жовтня поблизу села Сокиринці на Вінниччині сталася дорожньо-транспортна пригода. Як повідомили у поліції, близько 12-ї години дня 72-річний водій автомобіля Renault не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen, який рухався попереду в попутному напрямку та здійснював поворот ліворуч.
Невдовзі після аварії в соцмережах з’явилося відео з місця події. Камера зафіксувала, як водій автомобіля Volkswagen зупиняється на дорозі, щоб повернути ліворуч. У наступну мить у нього на швидкості врізається Renault, за кермом якого був обвинувачений Сергій Заїка. Від удару обидва авто відкинуло на узбіччя.

А за кермом Volkswagen перебував Іван Томляк, поруч — його дружина Тетяна Сокольвак та семирічна племінниця Ангеліна Перетяжко. Мама постраждалої дівчинки, Ольга Перетяжко, розповідала журналістці «20 хвилин», що дівчинка перебувала у комі третього ступеня два тижні. Однак, як стало відомо редакції, увечері 10 листопада серце семирічної Ангеліни Перетяжко зупинилося.

Обвинувачуваному повідомили про підозру і 7 листопада Вінницький міський суд розглянув клопотання щодо запобіжного заходу для водія Renault. За результатами розгляду суд задовольнив клопотання — підозрюваного взяли під варту на 60 діб, визначивши заставу у розмірі 151 400 гривень.
Що нині з цією справою?
А сьогодні, у п'ятницю, у Вінницькому районному суді відбулося підготовче засідання, щоб перейти до розгляду справи по суті. Мати Ольга була з портретом донечки в руках.

У суді прокурор просив провести розгляд справи в закритому режимі, оскільки мова йде про неповнолітню дитину, а також продовжити запобіжний захід обвинуваченому. Проти закритого розгляду виступила сторона потерпілих. Сторона обвинуваченого залишила це питання на розгляд суду.
Щодо другого питання, то сторони не заперечували проти продовження запобіжного заходу, і Сергій Заїка підтвердив, що погоджується з інкримінованим йому обвинуваченням.
Мати Ангеліни, Ольга, у розмові з журналісткою зазначила, що це був перший раз, коли вони почули таке визнання.
— Після похорону, коли ми з чоловіком були на кладовищі, мені зателефонував його син. Представився і сказав, що його батько — хороша людина, що він не винен і це можна довести. Знаєте, у житті всяке буває. Але якби, не дай Боже, щось таке сталося з моєю дитиною через мене, я б на колінах благала пробачення і не відходила б від реанімації. А тут людина навіть не покаялася, — каже жінка.

У день похорону, пригадує Ольга, ввечері вона побачила на телефоні повідомлення — їй надійшли 20 тисяч гривень, які обвинувачений переказав через пошту.
— Ми з чоловіком одразу поїхали й відмовилися від цих грошей. Я сказала, що не візьму жодної копійки, — зазначає мати загиблої дівчинки.
Крім того, Ольга Перетяжко згадує, що обвинувачений приходив до лікарні.
— До нього виходив мій чоловік. Я не змогла вийти, бо була біля дитини. Чоловік передав, що він сказав: «Це життя, прошу зрозуміти і пробачити». Але хіба це життя? Моє життя обірвалося того числа. Його більше немає, — згадує мати.
Родина побоюється можливого затягування справи, адже, як вони розповідають, коли сталася ДТП, вони ні про що не думали — були біля дитини.
— Два тижні не відходили від неї в лікарні. І навіть підозру йому тоді не оголосили. Після того як я написала про це публічно, мені почали писати друзі, знайомі — мовляв, треба щось робити. Я сіла й написала звернення у Facebook, у соцмережах, звернулася до генерального прокурора у Вінницькій області. І лише після цього йому оголосили підозру, — розповідає Ольга.
Родина наголошує, що налаштована йти до кінця.
— У мене була одна-єдина дитина. Це було моє життя. І після цього життя в мене немає. Ми будемо боротися до останнього, — кажуть батьки. — Хіба життя дитини можна оцінити грошима? Та будь-яке життя — людини чи навіть тварини — не вартує жодних грошей.
Розгляд справи триває. Ухвалу за результатами підготовчого засідання мають оголосити в понеділок вранці.
Читайте також:
Від митника до шахрая: скільки коштує втеча за кордон і як карають організаторів на Вінниччині
Зламаний ніс та заяви до поліції: що відомо про конфлікт директора водоканалу в Гнівані з мешканцем?
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Я батько Ангеліни, Роман.
Вважаю не варто жаліти дідуся, який, як Ви пишете, втратив сина, молоду, освідчену людину, яка впала з драбини. Так, шкода, але хочу сказати, що існують правила техніки безпеки. Сам пов'язаний з висотними роботами, тому відповідальність за свою безпеку на тобі. До того ж син займався не благодійністю, а заробляв гроші.
Мабудь батько після втрати одного з трьох синів мав би переосмислити цінність життя, особливо чужого.
Отже, не зробивши належних висновків,вирішив ганяти з вітерцем, це в 72 роки! А перевищення було значне. І як освідчена людина, бо уявіть маю більше 10 років навчання після школи, впевнено заявляю: при швидкості 90 зіткнення несло б майже в двічі менше енергії, можливо б тоді в моєї ЄДИНОЇ дитини був хоч найменший шанс. А тут ще й загальмувати не намагався, чи швидкість знизити! Давайте його пожаліємо! А чого б ні? Він же цього не хотів, просто залип в телефон, бо як ще можна пояснити таку неуважність?
З приводу пасків безпеки і крісел, впевнений що вони б нічим не зарадили, зважаючи на об'єм деформації авто і сили удару. Допомогло б лише дотримання допустимої швидкості та дистанції.
Знаєте,читач 01, є різниця між втратою дорослої людини, яка має вибір і беззахисною семи річною дівчинкою, що тільки починала робити свої перші кроки в житті.
А хто пожаліє її дідусів і бабусь?
Недбалість однієї людини принесла стільки біди!
Дитина була затиснена в авто, не дихала, а він ходив взад перед і балакав по телефону!
Дякуємо людям що зупинились і дістали її. Дякуємо всім не байдужим за підтримку і розголос.
Знаєте, читач 01, два тижні в реанімації, цілодобово, біля згасаючої іскорки... А дідусь за два тижні підзбирав довідочок, позитивних характеристик, зліг в лікарню, то де тут щире каяття? А ми з дружиною записані як судимі в справі! Уявляєте, читач 01! Отож наступного разу, коли будете захищати свого родича, будьте більш делікатним і поважаєте думку спільноти.
Щиро вдячний редакції, людям,що підтримують і не залишаються осторонь, а я піду до донечки на цвинтар, занесу цукерок...