Майже століття у руках читачів: газета «Наше Придністров’я» вийшла востаннє

Альона ЧЕРНІЮК

Від 1931 року газета була голосом Придністровського краю, зберігаючи будні та свята місцевих жителів.
Після 94 років роботи колектив призупинив випуск, адже сучасні виклики, війна і фінансові труднощі зробили роботу непідйомною.
Колектив редакції пішов з інформаційного простору, залишивши читачам лише загадкове повідомлення: «Ми пішли, але повернемося».

Понад 94 роки вона була голосом Придністровського краю, а тепер зійшла з інформаційної дистанції. Районна газета «Наше Придністров’я» у Мурованих Курилівцях опублікувала свій останній номер №48 (9902) 10 грудня 2025 року. Колектив редакції не попрощався зі своїми читачами, залишивши лише загадкове:

«Ми пішли, але повернемося», — повідомила редакторка Світлана Кубляк.

Перший номер видання вийшов ще у квітні 1931 року. З того часу змінювалися покоління читачів, назви газети та суспільно-політичні формації держави. Але газета завжди жила для людей, зберігаючи живу історію Придністровського краю у кореспонденціях та світлинах.

Після визволення Мурованих Курилівців від нацистської окупації у березні 1944 року газета відновилася під назвою «Наша Перемога». Тодішнього редактора Івана Гуменюка місцеві називали просто — «редактор Перемоги».

Сторінки газети — це справжній архів життя району, де відображено будні людей, історичні події та маленькі, але важливі миті. Для сучасних вінничан це не просто новини, а пам’ять про місцеву культуру та традиції, які формували спільноту протягом десятиліть.

Свого часу вагомий внесок у біографію газети зробив Віктор Григорович Богуцький, який редагував її понад десять років після відновлення у 1967 році Мурованокуриловецького району. Саме в той період працював потужний творчий колектив, у якому автор цих рядків розпочинав свою журналістську діяльність.

Останні двадцять два роки редактором газети працювала Світлана Анатоліївна Кубляк. Вчитель-історик за фахом, вона провела колектив крізь непрості випробування сучасності — аж до так званого роздержавлення ЗМІ, яке самі журналісти називали «початком кінця друкованої преси».

— Ми довго відтягували печальну мить закриття газети з надією, що щось зміниться на краще. Але не так сталося, як хотілося. Прискорили й дуже ускладнили критичну ситуацію постійне зростання цін на друк, енергоносії, поштові витрати, закриття поштових відділень, скорочення листонош, зменшення передплати — фінансовий крах став неминучим. А ще війна внесла свої страшні корективи, — каже Світлана Кубляк.

До лютого 2022 року ми друкували «Наше Придністров’я» на восьми сторінках у кольорі, а з початком повномасштабної війни перейшли на чотири сторінки чорно-білого друку і не пропустили жодного номера. Ми писали про кожного загиблого земляка на першій шпальті. Через нестачу коштів перший рік війни працювали на одному ентузіазмі — без заробітної плати. Останні три роки отримували по 0,25 відсотка мінімальної оплати.

Мужньо терпівши ці життєві негаразди, колектив зрештою ухвалив колегіальне рішення про призупинення своєї діяльності на період воєнного стану в Україні.

Днями ми розповідали, що у Німеччині вийшла книга про Вінниччину — «Герої країни, якої більше не існує». На 236-й сторінці книги розміщене фото пам’ятника трьом солдатам, який раніше знаходився на Європейській площі у Вінниці.

Читайте також:

Зарплати в мерії: хто і скільки зароблятиме в новому році

Поблизу Немирова 42-річний водій в’їхав у «Мазду». Двоє літніх пасажирів отримали травми

Подякуй журналісту гривнею