Людмила Цопа зловила дівчинку, яка падала з другого поверху
У той четвер усе було як звичайно. Діти бігали по майданчику та купалися в невеличкому басейні – стрибали, плавали грали в ігри. Вихователька розмовляла в тіні під деревом з мамою, яка прийшла забрати із садочку дитину.
- Під час розмови ми почули, як щось ніби падає, - розповідає вихователька Людмила Цопа. – Я підвела голову і бачу: з вікна летить дитина. Я швидко підбігала, нахилилася та при самій землі встигла спіймати її. Дівчинка летіла личком та животиком донизу.

Людмила розповідає, що в перші секунди дитина на її руках лежала тихенько і зовсім не плакала.
- Я легко обтерла пісочок біля ротика і потермосила її. Лише тоді дівчинка заплакала, - продовжує розповідь вихователька. - Відразу після цього я побігла та віднесла дитину до медпункту. А за мною слідом бігли бабуся Катрусі та її дядько.
Медсестра дитсадка Світлана Кобрінчук надала дівчинці першу медичну допомогу.
- У дитини були подряпані носик та ніжка, - каже вона. – Катруся була налякана та відразу не давалася, щоб її оглянути. У цей час бабуся стояла поруч, хрестилася і все повторювала: „Слава тобі, Боже”.
Бабуся дівчинки Олена Сень каже, що ледь вона відійшла від дитини, як та натиснула на москітну сітку та випала у вікно.
- Завдяки виховательці біди не сталося, звичайно, ніжка ще трішки болить, - каже вона. - Після того, як в обласній дитячій лікарні травматолог оглянув Катрусю, то сказав, що навіть не треба робити рентгена. Щоправда після того випадку дитина стала часто вживати слово „боюсь”.
Вихователька Людмила каже, що коли бігла ловити дитину, нічого не думала. Але коли вже все минулося, то відчула «мандраж», коли уявила, що могло статися, якби вона не встигла.
- Коли я повернулася до дітей у групі, то вони стояли завмерлі, - пригадує Людмила. - Вони відразу запитали мене чи дитина жива. А коли батьки їх забирали, то відразу розповідали їм про те, що вони бачили.
Опісля вихователі підібрали простирадло, Катрусину іграшку і москітну сітку та віднесли їх до квартири, з вікна якої впала дівчинка. „Народними процедурами” за кілька днів пані Людмилі вдалося підлікувати руку, яка опухла від удару голови дівчинки.
Людмила Цопа каже, що таку хорошу реакцію та відповідальність виховали в ній батьки. Взимку вона допомогла ще одній дитині – п’ятирічному хлопчику, який застряв у ліфті. Щоправда з ліфтом Людмилі прийшлося повозитися трішки довше.
За останні три тижні - це вже третій випадок у Вінниці, коли дитина випала з вікна опершись на москітну сітку.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
-
AnonymousВсе замечательно закончилось. Воспитательница не растерялась - молодчина, но все равно, не понимаю, как можно а) услышать, как кто-то летит со второго этажа. б) поднять голову, оценить ситуацию. в) успеть подбежать г) изловчиться поймать. Просто чудеса реакции и медленного падения. Хотя повторюсь, слава Богу, что все так закончилось и в любом случае, воспитательница молодчина. -
AnonymousЧеловек сделал добро, а вы здесь не понятно как критикуете, вы можете поделиться чем-то достойным в этой жизни, чтоб про вас заговорили и запомнили, откуда негатив?
Anonymous reply AnonymousЯ так зрозумів, що ніхто виховательку не критикує. Критикують бабульку, яка не впильнувала дитину.
Anonymous reply Anonymousдеякі видаляють коментарії, бо стало соромно, але всеодно не зрозумілий коментарій, цитую: " имя не указано - 14/07/2009 12:15 -2 таки да. сам себе не похвалиш, ніхто не похвалить". Хто тут себе хвалить? Я так розумію, що попросили розповісти про все, що сталось, а нам цікаво було прочитати і побачити, що є люди, яких цікавить доля інших. -
AnonymousА родителям мозги через какое место вправлять? Или обязательно нужно, чтобы какой-то ребенок убился насмерть, чтобы они эти сетки поменяли на что-нибудь покрепче и понадежнее?
Anonymous reply Anonymousправильно! Оштрафовать родителей, а на штраф воспитательнице купить цветы и медаль! ))
Anonymous reply AnonymousДорогие мамы и бабушки! Заканчивайте ловить ворон и запомните, наконец, что маленького ребёнка нельзя оставлять возле открытого окна одного даже на секунду. НИКОГДА. А то ведь в следующий раз прекрасного человека с хорошей реакцией под окном может и не оказаться.... -
Anonymousмодец, цветы и медаль надо вручать