"Ляда піднялася і ми опинилися віч-на-віч із розлюченим зубром" Випадок на полюванні...фотоапаратом

Фотомисливець Антон Кащеєв: -Заради вдалого кадру можу годинами сидіти в очереті

-Як ви йому дозволяєте стільки часу проводити в очереті? – запитував якось дружину Кащєєва один із земляків.

Чоловіку було невтямки, наскільки дружина розуміє фотомисливця.

У відповідь жінка тільки усміхнулася. «Давно змирилася і я, і син», - сказала у відповідь.

На полюванні проводить немало часу. Каже, буває, п’ять годин, буває трохи менше. Зізнається, що за гарної погоди, коли умови дозволяють робити якісні фото, на годинник ніколи дивитися.

Де полює і як саме це робить Кащеєв? Якою «зброєю» користується?

Човен подарували

У селі Широка Гребля, де проживає фотомисливець, озташована частина зоологічного заказника «Сандрацький». Саме там Кащеєв зробив переважну більшість світлин птахів. Їх у заказнику десятки видів. Територія є місцем для перепочинку окремих перелітних пернатих. Деякі залишаються тут протягом зими.

На полювання обов’язково бере бінокль. Нині у нього фотоапарат марки «Кенон» з 300-міліметровим об’єктивом.

-Раніше у мене були різні камери, всі – радянського виробництва, - розповідає фотомисливець. – Хороша оптика. Особливо ЛОМО (це абревіатура Ленінградського оптико-механічного заводу, точніше, об’єднання – Авт.)  Сучасну техніку, придатну для якісного фотополювання, доводилося тільки бачити в інших. У мене на таку нема грошей. Вона дуже дорога.

Чоловік згадує, як одного разу через село проїжджали зарубіжні гості, обвішані фотоапаратами. Зустрів їх випадково. У нього у той час на шиї теж висіла камера. Якраз повертався з полювання. Іноземці зупинилися. Почали спілкуватися. Один з них трохи розумів по-російськи. Репортери поверталися додому у Чехію.

-Ото були справжні рушниці! – каже із захватом співрозмовник. – Я обходжуся тим, що маю. Пристосовуюся…

Фотомисливець пояснює, що найкращі знімки виходять з близької відстані. Багато також залежить від освітлення. При яскравому сонці не фотографує. Пересвідчився, що найкраще, коли світло мяке, а це буває вранці, або у післяобідній час, коли день хилиться до надвечір’я. Це якщо говорити про літню пору.

Непросто наблизитися до птаха, що ховається в очереті.

-Мені подарували списаний човен, - розповідає Антон Кащеєв. – 38 років перебував у Товаристві мисливців і рибалок. Човен металічний. Беру одяг захисного зеленого кольору. Таку само шапку на голову. Навіть шию прикриваю для маскування. Вибираю об’єкт для полювання і поволі пливу до нього. Як кажуть, нижче трави, тихіше води.

За словами співрозмовника, буває, наблизитися до об’єкта зйомки вдається тільки через два-три дні. Головне, аби  до мінімуму звести фактор турбування птахів. Тоді вони звикають і підпускають до себе ближче й ближче. Потім сидить незворушно у човні і ловить момент. Далі залишається натиснути кнопку.

-Найближча відстань, на яку вдавалося підібратися до птахів, становила приблизно 20 метрів, - уточнює співрозмовник.

Світлин птахів найбільше у фотомисливця. Воно й не дивно – у заказнику нараховуються не сотні, а тисячі крилатих мешканців.

Складніше полювати на тварин.

Усі завмерли з переляку

-Григорович, ви краще розкажіть журналісту про те, як фотографували молодого зубра, - усміхається присутній при розмові мисливствознавець Хмільницького лісгоспу Володимир Ткач (ліворуч)

Пан Володимир каже, що багато років поспіль залучають Кащеєва до участі у переписі лісових тварин, зокрема, зубрів, диких кабанів. Процедура перепису вимагає фотопідтвердження. Краще, ніж Кащеєв у їхньому лісгоспі цього ніхто не може зробити. Принаймні так стверджує Володимир Ткач.

В один із днів фотомисливець, озброєний своєю звичною «гвинтівкою», опинився біля пастки для відлову зубрів. Мова йде про тварин, яких переселяють в інші регіони. Для цього заманюють у спеціально виготовлені дерев’яні клітки. Тварини бачать там корми і забувають про обережність. Як тільки туди заходять, за ними опускається хвіртка.

Тоді у пастку потрапив молодий здоровий зубр. Він мало не розніс дерев’яну огорожу. З розбігу бив у дошки. Копитами рив землю. Врешті-решт, трохи заспокоївся.

В цей час до Кащеєва підійшов один з працівників лісгоспу. Попросив фотоапарат, щоб зафіксувати на камеру красивого зубра. Наставив об’єктив у щілину.

Далі – усі завмерли.

-Ляда несподівано піднялася вгору і ми опинилися віч-на-віч з розлюченим зубром, - каже співрозмовник. – Він уважно дивився на нас, а ми – на нього. Присутні - ні пари з уст, ніхто ані руш. Не знаю, чим би все закінчилося, якби ляда знову так само автоматично не зачинилася.

Фотомисливець розповідає, що диких кабанів також непросто знімати. Буває, його завозять на автомобілі, до місця, де зафіксували стадо вепрів,  залишають там одного, тим часом автомобіль повертається у безпечне місце. Чоловік з фотоапаратом забирається на дерево і чекає на свою мить.

Із ста кадрів вибираю один або два

Знімки Антона Кащєєва із зображенням птахів і тварин  можна побачити у багатьох книгах і фотоальбомах.

Вони також розміщені на стендах у приміщенні будівлі підприємства «Хмільницьке лісове господарство» та районної організації Товариства мисливців і рибалок. Електронна версія знаходиться у фотоархіві лісгоспу. Її часто демонструють на великому екрані під час різноманітних заходів або для поважних гостей, які навідуються у господарство з метою вивчення досвіду.

Високо оцінювали роботи фотомисливця, як наші, так і зарубіжні гості. Переважна більшість робіт позначена динамікою. Це свідчить про професійність майстра.

-Нині працювати значно простіше, - ділиться думками Антон Кащеєв. – Електроніку не порівняти зі старими камерами. А скільки було замороки з плівками, перенесенням зробленого на фотопапір!  Чорно-білі світлини уже в минулому. Вони вже стали раритетом. Втім, бачу, що їх цінують більше, ніж раніше. Незвичні!..

Кащеєв згадує слова фотографа одного з президентів США. Читав їх в якомусь виданні. Той казав, що із ста зроблених кадрів відбирає один або два, але не більше. Приблизно за таким принципом працює фотомисливець з Хмільника.

Перші кадри зробив на Байкалі

-Для чого вам все це? – запитую співрозмовника.

-Справжні мисливці вбивають птахів і тварин, а я, навпаки, рятую їх, - говорить Кащеєв. – Як саме? Зберігаю зображення на світлинах. Показую людям, аби бачили, якими вони є насправді у живій природі. Одна й та само тварина у лісі і клітці – не схожі між собою. Можливо, мої знімки спонукають когось із мисливців змінити рушницю на об’єктив…

Антон Кащеєв за фахом мисливствознавець. Закінчив Шацький лісовий технікум на Волині, навчався в Іркутському інституті лісового господарства. Бачив Байкал, де зробив свої перші фотознімки. Майже 40 років віддав роботі у Товаристві мисливців і рибалок.

-Жива природа не для того, щоб її вбивати, - говорить чоловік. – Її рятувати і берегти треба. Щоб мали можливість милуватися ті, хто житиме після нас.

Найбільше у заказнику крижнів

Царством птахів називає Антон Кащеєв Сандрацький заказник, де він постійно полює. Розташований заказник на території Літинського і Хмільницького районів. Створений у 1997 році на Сандрацькому водосховищі, яке утворилося після перекриття греблі для ГЕС. Гідростанція з’явилася тут ще у 1961 році.

Найбільше у заказнику нараховується крижнів – понад 3600 осіб, лисок – три тисячі, річкових качок – понад тисячу одиниць . Гніздяться лебеді-шипуни, різних видів чайки, кулики, чаплі…Зустрічаються ондатри, видри, бобри, водиться багато видів риб.

-Серед такого царства я провів чималу частину днів свого життя, - говорить чоловік. – Повірте, нітрохи не шкодую.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.