Голод 46-47: «Мого батька посадили на 10 років за 2 качани кукурудзи»

Голод 46-47: «Мого батька посадили на 10 років за 2 качани кукурудзи»
  • Зараз йому 77. Коли почався повоєнний голод, йому йшов шостий рік.
  • Більшовики забрали його батька у тюрму на 10 років за пару качанів кукурудзи, залишивши мати з чотирма дітьми на руках.
  • Не усім його рідним судилося пережити голод.
До Дня пам'яті жертв голодоморів, що припадає на четверту суботу листопада, ми подготували історію одного вінничанина, який ще хлопчиком пережив голод 1945-1946. На відміну від геноциду 1932-1933 років, цей масовий голод(як і голод 1922-1923 років) не має статусу «Голодомор» на законодавчому рівні. Але з історії пана Альберта ясно, що голодувала сім'я у ці два повоєнні роки не через неврожаї. 

У пана Альберта не так вже й багато вільного часу: коли не на дачі, то у офісі громадської організації чорнобильців. До редакції RIA приходив розповісти історію свого життя. Голос його звучить спокійно, коли він згадує трагічні події семидесятирічної давнини. Коли почався третій голод в Україні, Альберту Яременко було 5 років.

Батьки Альберта Яременка

«При німцях було краще»

— Як війна закінчилася, усі чекали, що перемога буде, буде краще жити. А вийшло так, що ще гірше стало. При німцях набагато краще було жити: вони не втручалися. В нас тоді багато хліба було і дід був живий. Все, що треба, було: і картопля, і квашена капуста… Німці навіть не заглядали до нас. Пам’ятаю, коли навіть якусь курку спіймають, завжди за неї платили марками. Зла не робили, — розповів пан Альберт.

А потім прийшла зима 1946-го: намело снігу по коліна, і комуністи почали нишпорити по селах.

— Коли оточили хату, так четверо діб варта стояла, аби мої батьки не сховали в сусідів те, що в них було: картоплю, зерно.

Фото з сайту http://territoryterror.org.ua/uk/history/1945-1953/1946-1947/
Охоронці врожаю у колгоспі ім. Й. Сталіна, 1947 р. Фото з сайту http://territoryterror.org.ua/uk/history/1945-1953/1946-1947/

Забрали все, на наступний день після обшуку залишилася тільки гола хата.

— Пам’ятаю, їли ми картоплю в мундирах тоді, як обшук почався. Так вони її з мискою прямо зі столу у мішок вкинули. Чергували попід вікнами, потім все добро вивезли. На другий день нічого в нас не стало: голо, порожньо. І все. І так все село. Все забрали, а потім, знаєте, хату нашу, глиною обмазану, дрючками залізними обкололи. Вони проколювали глину, щоб побачити, чи, бува, не заховали ми у простінку зерна, — згадав чоловік.

За що в тюрму?

У родині Яременків було четверо дітей: сам Альберт, його старші сестра та брат і наймолодшенький. Він зими 46 року не пережив. У той же рік посадили і Євгенія, батька хлопця.

— Я не знаю причину, тільки пам’ятаю, що забрали його. Мама потім сказала, мовляв, комуністи знайшли два качани кукурудзи десь у нас удома, забрали мого батька. Він щез на 10 років. Такий шмон тоді був — трудно передати. Мати моя посивіла, батька ув’язнили, грошей не платили, допомоги було нізвідки чекати. Можете уявити, як це було: жити із трьома дітьми, коли в тебе ні грошей, ні їжі.

За усі 10 років ув’язнення мати Альберта отримала від свого чоловіка лише тільки пару листів.

Голодна зима

На початку 1947 року легше жити не стало — здирництво й смерті тривали.

— То гнилу картоплю копали, лобода рятувала. Ще щось мама шукала. Позичити ні в кого не можна було  — у всіх порожньо по засіках. Це, уявіть, зараз: не дати грошей людям, та ще й зачинити магазини… Такий же самий голодомор був би. Як було потепління, гнилу картоплю шукали по городі, листя лободи збирали, гілки зелені з дерев обривали та й їли раз на добу. А який з лободи суп? Ніби й не порожньо у животі, а їсти всеодно хочеться, — розповів пан Альберт. — У Ялтушкові тоді центр був «усієї цієї червоної банди» (так із презирством у голосі чоловік називає комуністів — авт.). Тоді вони кожного дня посилали своїх посіпак, аби ті дивилися, «що там люди їдять».

Відібране зерно, з його слів, відправляли за кордон на експорт, а награбоване в селян добро зберігали у місцевому цукровому заводі.

— Там прямо надвір звозили його та висипали його. Дощ піде — усе добро намокне, а потім і згниє. А що могли — вантажили й везли від Ялтушкова до Бару. Звідти до Одеси, а з Одеси — кудись за кордон. Колгоспи сіяли зерно тоді, колоски не давали збирати,  дуже карали за це. Хоч я і не розумію, за що? Вони ж, ті колоски, всеодно нікому не потрібні на полях гнили, — обурено згадав Альберт Яременко. — Люди тоді вмирали масово. Хто від голоду, а хто від відчаю. У мене по сусідству дівчина була років із 14. Гарна така. Від голоду осліпла, а мама її наклала на себе руки. Лишився у неї тільки батько — інвалід війни без ніг.  

Дорога в Донецьк

Пан Альберт пережив ці скрутні часи, закінчив 7 класів школи. А далі довелося переїжджати. Грошей на місцеву школу у нього не було.

— Я закінчував тоді школу у Ялтушківській слободі. Той район, звідки я родом, зараз називається Старе місто. Там я закінчував школу, сьомий клас. Далі нам заборонено було вчитися. Ну, як заборонено? Вже у восьмому класі потрібно було платити гроші за навчання. А чим? Тоді ж не платили людям, ставили хрестики тільки, — розповів пан Альберт.

Але вчитися хлопцеві кортіло не на жарт. Він подався до Києва, аж тут у приймальній комісії йому сказали: київське училище, мовляв, —  не для селюків.

— І я мусив поїхати до Донецька. Туди брали людей, бо не вистачало робітників на шахти.

От Альберт і вчився — спочатку електриком був. Каже, були часи, коли одягнутися не мав у що.

— Але навчили мене робити. Майстерня там була, так навчили молотки виготовляти. А шахтарем робив у шахті Абакумова. Зарплата була у мене гарна. Поїхав до Вінниці у гості, і тут запропонували мені залишитися, — згадав співрозмовник.

А там підійшов час, і батько з ув`язнення повернувся.

— Коли тато відсидів строк, його звільнили й реабілітували. Повернувся звідти хворим, робив комбайнером потім, — розповів пан Альберт.

Він досі не знає, де саме був ув’язнений його батько протягом 1946-1956 років.

— Батьки вирішили, що краще, аби діти не знали тих жахіть. А вже коли постарішали - то й не хотіли розповідати нам, — сказав чоловік.

Життя триває

Зараз його брат живе десь у вінницькому селі на пенсії. Сестра теж у області живе.

— А ми із жінкою на пенсії. Я, тако, знаєте, дачу маю. Та й пораюсь на дачі: дерева собі прищеплюю.

Є у Альберта Євгенійовича і онуки. Він посміхається, коли розмова заходить за два покоління його малечі — сина із донькою та онуків:

— Діти мої забезпечені. Дочка тут в Академічному, щасливо одружена, є діти. А син — адвокат, із родиною в Італії живе. Є онук - вже у другому класі, і ще дівчинка - їй рочки чотири. Можна сказати, я щасливий.

Повоєнний голод був спланованою акцією

Іван Романюк, доктор історичних наук, профессор Вінницького державного педагогічного університету

— Післявоєнний голод в Україні в цілому був величезною репресивною акцією держави проти народу. Її складові - насильницькі хлібозаготівлі, непосильні податки, виселення людей з рідних місць. Засушливого, неврожайного 1946 року для України було встановлено нереальний хлібозаготівельний план - 340 млн пудів. У липні він був збільшений до 362,7 млн пудів. Вінничина здала у рахунок плану хлібозаготівель 376 тис. тонн збіжжя, або стільки ж, скільки й у 1932 році, коли наша область займала вдвічі більшу територію. Пік голоду повоєнних років припав та зиму 1946-1947 років та весну-літо 1947 років. З початку 1947 року органами МВС велося розслідування 180 випадків людоїдства, зафіксовано 189 з`їдених людських трупів, до кримінальної відповідальності притягнуті 132 особи. У голодні роки посилюється переслідування “розкрадачів соціалістичної власності”, які згідно радянської Конституції 1936 року кваліфікувалися як вороги народу. За підрахунками, зробленими професором Шульгою, в 1947 році у 44 районах Вінничини, 1089 селах і в місті Вінниці пішло з життя 43,1 тис. осіб. Безперечно,частину людей забрала старість, хвороби, рани війни. Але навіть якщо половина з них загинула внаслідок голоду, то й тоді ця цифра вражає.

0
0
0
0
Коментарі (34)
  • Purgen Purgen

    Ба! Так это звезда холодомору ЯРЕМЕНКО АЛЬБЕРТ ЕВГЕНИЕВИЧ! 1941-06-29 ВІННИЦЯ ЮНОСТІ 20 0 118. Вот где этот деятель окопался. )
  • Purgen Purgen

    Альберт Яременко, престарелый звездун,  как там твоя Альцгеймера? Дети есть чтоб подкармливать, когда на твою полностью нэзалэжную пенсию можно будет купить аж никуа?
  • Задунайский Торонтуй

    И еще про ложь "пана" Альберта. Закон о 5-ти колосках был неоправданно суров. Его исполняли только самые упоротые на местах. Через два года закон был отменен, сроки отменены или заменены до года условно.

    Или он упорствует, что папец таки отсидел десятку? Тогда там не колоски были. Много жулья тех времен впоследствии строили из себя "репрессированных".
  • Задунайский Торонтуй

    === Пам’ятаю, коли навіть якусь курку спіймають, завжди за неї платили марками. Зла не робили, — розповів пан Альберт.

    Пану Альберту на момент прихода немецких фашистов был год. А на момент, когда доблестная Красная Армия очистила Винницу от гитлеровской нечисти и их пособников - 3-4.

    Но он помнит как немцы расплачивались марками "коли навіть якусь курку спіймають". Добрые дяди немцы! Конфетку может еще давали roshen?

    Как бы вы не уродовали историю, правды не замазать. Послевоенные годы были очень тяжелыми, спасибо добрым немцам. Но страна смогла врсстановиться и рвануть вперед! Всего через 16 лет после войны Гагарин (которого вы тоже хотите забыть) уже был в космосе.

    Чего вы добились за почти 30 лет, кроме нытья, путинхуйла и протянутой на запад руки в согнутой унизительной позе?
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Вінниці за сьогодні

21:20 Вінницька збірна стала другою на чемпіонаті України з кульової стрільби photo_camera 19:06 «Милуйтеся жовтнем красивим»: синоптик про погоду на цей тиждень 18:58 До кінця дня тепловики увімкнуть опалення в 400 будинках 17:30 На Вінниччині знайшли повішеним 30-річного солдата-контрактника Від читача 15:43 Священник, українські прапори та канадійці: як пройшов фестиваль "З країни в Україну" на Донбасі 17:23 Дороги від льоду звільнятимуть бішофітом. Його вартість — 5,6 мільйона гривень 17:10 Дев'ять годин без світла. Де завтра діятимуть планові відключення? 16:25 Клятва ліцеїста. З Тульчинської школи-ліцею випустилося 86 вихованців photo_camera 15:40 100 доларів за вагон. На Вінниччині посадовці залізниці попались на хабарі photo_camera 15:12 Як депутатів по «пироговці» водили – «ол інклюзів» для облради 14:55 Вінничани приєдналися до Всеукраїнської міжцерковної молитви за Україну photo_camera 14:23 «Над воїном схилилась Богоматір» - У Жмеринці відкрили два пам’ятники Захисникам України 13:39 На Тиврівському шосе в дорожню яму невідомі посадили квіти 12:19 Стали переможцями спортивного фотоконкурсу. За версією нашого віділення НОК 12:15 Реконструкція Замостянської. Що там нині роблять та як це виглядає? photo_camera 11:35 Курс валют у Вінниці на сьогодні, 15 жовтня 2018 року 10:52 Намагався вкрасти телефон. На Коцюбинського свідки затримали грабіжника 10:06 В Іллінецькому районі в пожежі загинув 59-річний чоловік 09:01 TruCAM вже на дорогах, чи бути податку на вживані авто: огляд автоновин тижня 08:05 Прогноз погоди в Вінниці сьогодні, 15 жовтня 2018 року
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Афіша та квитки на Moemisto.ua Афіша:
Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up