Генерал Андрій Верба: «Не вірте тим, хто збирає кошти на ліки для поранених»

-Ті, хто нині збирає кошти на ліки для поранених бійців, або повідомляють в мережах списки потрібних їм препаратів, компрометують не тільки себе, а й поранених бійців та військових медиків, - зазначив генерал-майор медичної служби директор Військово-медичного департаменту Міноборони Андрій Верба. – Нині в АТО нема жодного мобілізованого. Служать тільки військові за контрактом. Ліками, обмундируванням їх забезпечує держава. Всі медичні центри мають у наявності необхідні препарати. На що ж тоді збирають кошти благодійники?

Половина поранень – це мінно-вибухові травми

Досвідчений військовий медик, до служби у Міноборони Андрій Верба був головним хірургом у Вінницькому військово-медичному центрі, прочитав на одному з вінницьких сайтів, що для поранених під Авдіївкою волонтери шукають медичні препарати.

-По-перше, названий ними препарат не застосовується для лікування травм, від яких лікують нині у Вінниці захисників Авдіївки, - наголошує співрозмовник. – По-друге, про це нічого не знають лікарі у Вінниці. Тому я звернувся з проханням поцікавитися у тих, хто зробив таке повідомлення, для кого насправді вони шукають медпрепарати і хто їм рекомендував це робити.

Генерал уточнив, що на нинішній рік з бюджету держави для військових виділено на придбання ліків і медичних препаратів 253 мільйони гривень (торік цифра становила 190 млн., позаторік – 100 млн. грн.). Крім того, понад 90 мільйонів гривень передбачено на медичне обладнання, це у три рази більше, ніж торік і в десять (!) разів більше у порівнянні з 2015-им роком.

Після того, як російсько-терористичні війська почали використовувати гради, артилерію та міномети, що заборонено Мінськими домовленостями, 51% поранень наших захисників становлять мінно-вибухові травми.

-Такі травми здебільшого супроводжуються ще й контузіями, - каже Андрій Верба. – такі травми медики називають комбіновані. Для надання першої допомоги підсилено мобільний госпіталь, а також забезпечено додатковим обладнанням Авдіївську міську лікарню.

-Серед поранених, яких доправили у Вінницю, тільки один перебуває у реанімації, у нього панкреатит, його прооперовано, триває процес лікування, - зазначив головний хірург Центру Ігор Марцинковський. – Оперативні втручання здійснено у процесі лікування ще чотирьох бійців. В одного перелом ноги, в інших осколкові поранення.

До Києва  Жмеринка не відпускає

Коментувати ситуацію з пораненими генерал Верба спершу відмовлявся.

-Я у відпустці, - каже генерал, - через вісім днів повернуся на службу, тоді поспілкуємося.

Незважаючи на свої законні вихідні, генерал навідався до колишніх колег, щоб ознайомитися, як триває лікування поранених, надати необхідні консультації, почути думки медиків. Він був у білому халаті. Ходив по палатах, спілкувався з пораненими.

-Тут почуваюся як дома, - каже генерал. – Зрештою, тут мій дім. Бо у Києві не маю наміру залишатися. Там я терміново, на час служби. Квартири не маю і не збираюся піклуватися про житло. Жмеринка не відпускає.

Андрій Верба уточнив, що дружина не переїхала разом з ним, продовжує, як і раніше, працювати у лікарні. Донька у Вінниці навчається в інтернатурі.

Бойові дії на Донбасі залишили у військового медика невигойну рану. Не фізичну – моральну. У 2014 році, коли він  перебував у зоні АТО, у нього помер батько. Ситуація була настільки складана, що син не мав можливості добратися до рідної Жмеринки, де проживав батько, і де його поховали. В останню путь його провели без сина.

-У мене у Жмеринці сім могил рідні, як мені їх залишити? – каже генерал.

Тато пішов добровольцем, а я слідом за ним

Боєць 72-ї бригади на 22-річний  Віктор пересувається у палаті на милицях. У нього пошкоджено кульшовий суглоб. Крім того, зазнав осколкових поранень. Частину осколків хірурги уже видалили. Решту боєць має намір залишити на згадку. Говорить про це жартома.

-Вони в такому місці, що діставати небезпечно, - пояснює хлопець. – Менший ризик, коли залишатимуться у тілі, ніж коли оперуватимуть. Втім, ще буду радитися з лікарями.

Його поранило 29 січня під час першого активного обстрілу російськими найманцями Авдіїівки. Віктор якраз був на чергуванні. Сталося це о четвертій ранку. Йому надали допомогу в авдіївській лікарні, потім доставили до Дніпра, а звідти вже до Вінниці. Він родом з Каховки Херсонської області.

-У нас батько першим пішов в АТО добровольцем, ще у 2014-му році, як тільки все це почалося, - продовжує співрозмовник. а я вже слідом за ним. Підписав контракт із ЗСУ. Служив у 72-й бригаді. Бригада дислокується у Білій Церкві. Це місто мені тепер рідне, як і Каховка. Там зустрів своє кохання.

Віктор поділився думками, що його дівчина щоразу просить дозволу приїхати у Вінницю провідати його. Але він не дозволяє. Каже, не хоче, щоб бачила його на милицях. Його суджена не знає того, що сказав він журналісту:

-Після лікування попрошу у свої дівчини руки, якщо не відмовить поведу під вінець.

 На закінчення розмови уточнив, що його брат також військовий. Але він зараз не в АТО. Служить в одній з частин ЗСУ.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.