Картини Михайла Довганя (крайній праворуч) є у посольстві Угорщини в Україні (поруч колишній посол Ерно Кешкень та дипломат Дмитро Ткач)

У той час, коли заслужений художник України Михайло Довгань і знаний майстер пензля Аліна Славгородська, працювали на пленері в Угорщині, у Лісабоні презентували роботу пана Михайла під назвою «Польова дорога». Як це відбувалося? З якими враженнями повернулися з Угорщини двоє наших митців?

Планують виставку у Лісабоні

Про презентацію картини Довганя У Лісабоні журналісту «20 хвилин» повідомив Віталій Шевчук, наш земляк, який нині проживає у Португалії. Відбулося це в одному з концертних залів столиці цієї держави під час мистецького заходу «Від щирого серця даруймо добро».  Його організувала асоціація українців у цій країні «Джерело Світу». У залі зібралися українці і португальці. Серед них була депутат Асамблеї Лісабона Аліна Холл де Бейвінк та її мати, українка за походженням, Людмила Холл. Учасники студій культурно-мистецького центру «Оберіг», а також низка мистецьких колективів українців, дарували присутнім своє мистецтво пісні і танцю.

Віталій Шевчук презентував роботу нашого земляка, відтак передав її у подарунок культурно-мистецькому центру «Оберіг».  Ще одна робота Довганя – портрет Тараса Шевченка - прикрашає українську школу «Світлиця».

Українська громада планує організувати персональну виставку Михайла Довганя у Португалії.  Сам митець не заперечує проти цього. «Тільки відстань відлякує, - каже він. – Це чотири тисячі кілометрів. Багато клопотів з доставкою робіт».

Зате до угорців їде, як додому. Навіть тепер, коли погіршилися стосунки між нашими країнами, митці продовжують спілкування. Кажуть, зміцнюють мости дружби. Якщо люди знайому між собою вже десять років, то ніхто з політиків не здатен зруйнувати їхні добрі стосунки. Художники упевнені, що народна дипломатія здатна зробити більше, ніж політики чи державні чиновники.

Будапешт зачаровує і надихає

-Контакти з угорцями починалися у… Тульчині, - розповідає пан Михайло. – Коли створював свій мистецький куточок на березі озера недалеко від міста, до мене приїздили в гості знані люди – президент  національної Академії мистецтв Андрій Чебикін, письменник Володимир Яворівський. Одного разу з ними в компанії був Дмитро Ткач. Він дипломат. Працював в Угорщині послом нашої держави.  Саме панові Дмитру завдячую за можливість спілкуватися  з угорськими художниками.

У 2007-му у Будапешті відбулася перша персональна виставка Михайла Довганя. Її демонстрували у декількох галереях столиці Угорщини. Значну частину робіт залишив у подарунок угорцям.

-Будапешт з першого разу і дотепер приємно вражає, - говорить пан Михайло. – Місто надихає на творчість. Тому при кожній нагоді з радістю їду до сусідів-угорців.

В Угорщині митець з Тульчина познайомився з меценатом Міклошем Інончем. Упродовж десяти років угорець запрошує нашого майстра пензля на пленери. І не тільки його.  «На такий захід з’їжджаються художники з деяких інших країн Європи, але найбільше – з України, - розповідає Михайло Довгань. -  Відбувається пленер у курортному містечку Гойдусобосло на базі туристично-лікувального комплексу  " Hotel Aurum Family".

Багато спілкуємося, обмінюємося думками. Така атмосфера дуже важлива для кожного з нас».

Аліна Славгородська також не приховує позитивних емоцій від пленеру. Раніше їй уже доводилося бувати в Угорщині. Каже, відчувається щирість у стосунках, незважаючи ні на що. Перед поїздкою на пленер у них була зустріч у посольстві Угорщини в Україні. Спілкувалися з послом, уже колишнім, Ерно Кешкенем. Дипломат добре обізнаний про пленер угорців і українців. У подарунок від Михайла Довганя отримав картину.

Очолював делегацію ще один вінничанин

Академік Андрій Чебикін (в центрі) очолював художників з України. Президент Національної академії мистецтв, пан Чебикін родом з Гайсина.

Знаний митець щороку приїздить на пленер у Тульчин. На «Козацьку леваду» художники приїздять традиційно влітку –в липні або серпні. Відбуваються пленери за підтримки згаданої Академії мистецтв України.

-Довгань давно мріяв, щоб у нього збиралися художники, і не тільки з України, - каже Аліна Славгородська. – Його мрія здійснилася. Багато зусиль і коштів затрачено заради цього. Зате тепер щороку пан Михайло з радістю зустрічає гостей на пленері «Подільська вольниця». Нинішнього літа приїжджали художники з Прибалтики, раніше був представник з Китаю, Чехії, Словаччини. Найбільше, звичайно, з України. У свою чергу з радістю приймаємо пропозицію від інших художників. Прибалти запрошували до себе. Щоправда, не завжди вдається знайти час.

Однак до угорців пан Михайло їде з радістю. Особисто переконалася, наскільки дружна атмосфера панує між учасниками. Незважаючи на непрості стосунки між державами, люди залишаються людьми. Не втрачають довіри, сподіваються, що навіть їхні контакти сприятимуть налагодження атмосфери добросусідства між нашими країнами.

На традиційний пленер до угорців у містечко Гойдусобосло приїздять також митці із Закарпаття. Серед них – народний художник Борис Кузма, заслужений художник Ондраш Іванчо, заслужений архітектор України Бокшая-Шандор Андялоші . Були також львівяни – народний художник Андрій Бокотей, Олеся Фіголь і Ольга Гук-Фіголь. Київ, крім академіка Андрія Чебикіна, представляли заслужений художник України Олександр Ольхов, Тетяна Красна. Працював митець із Словакії Юрій Ткачик.  Роботи учасників пленеру поповнили картинну галерею Міклоша Інонча. Вона одна з кращих в Угорщині.

Звітна вситавка робіт учасників пленеру відбулася у Культурному центрі містечка Гойдусобосло. На її відкриття прийшли представники імсцевої влади. Українці почули немало схвальних слів на свою адресу. За нинішньої ситуації для українців не так важливі були слова про їхню майстерність і професіоналізм.Значно більше значило те, що влада угорського міста прийшла на зустріч з митцямит нашої держави. Не проігнорувала захід у звязку з ситуацією, що скалался у стосунках між двома країнами. Мистецтво справді єднає народи. З цікавістю оглянули виставку угорці, а також гості міста. Відпочиваючих тут завжди багато. Приїздять з різних куточків Європи. Десятий пленер у Гойдусобосло закінчився словами: "До зустрічі у наступному році!.."

-Перед тим наша делегація влаштувала для всіх український вечір, - розповідає Аліна Славгородська. - Наліпили 150 вареників. Приємно здивуав Дмитро Ткач, він приготував наш борщ. Зверунла увагу, як кухарі ресторану 4-зіркового готелю уважно стежили за його роботою. Угорські страви дуже смачні. Але наші вареники й борщ теж самі себе хвалили,я к то мовиться в народі.