До кого достукались щедрувальники на Кореї

Журналісти сайту "20 хвилин" разом з підлітками вирішили подивитися як щедрують діти 13 січня. Що і скільки накидали хлопцям у торби на Кореї, та чому не зайшли до пенсіонерки.

Звечора і до опівночі щедрувальники обходять оселі. Ввечері натрапляємо на ватагу молоді, що якраз збирається щедрувати. Приєднуємося до хлопців - Артура, Вані, Влада та вирушаємо разом з ними на Корею, в приватний сектор. Їм по 14, 16 років  і вони не новачки в цій справі. Дорогою розказують, що зранку встигли пощедрувати у родичів, тому йдуть подалі в перевірені місця. Минулого року школярі вже ходили по Кореї і знають куди слід заходити.

Корея немов окремий острівець у місті, вулички пусті та звивисті. Піднявшись угору по одній з таких вулиць натрапляємо на будинок. Хвіртка відчинена - а раптом чекають саме на нас? На поготові класичний “Щедрик” Леонтовича.

Господиня уважно слухає пісню та дякує паперовими купюрами - по п’ять гривень.

Відчиняють не всі, хоча ворота у більшості не зачинені. Та й світло горить у вікні.

- Якщо одразу не відкривають - чекати марно, - каже Артур. - Треба йти далі.

Стукають не в кожні двері. В одному з дворів порається пані. Мало не завітали сюди, але Артур вчасно зупинив.

- Вона, мабуть, пенсіонерка, - говорить Артур. - Не будемо ... хай прибереже гроші.

По дорозі зустрічаємо малечу, яка щойно залишила якесь обістя. Теж щедрувальники.

Пакети в них побільші і наповнені цукерками.

Ми їх полишаємо, а вони нам - петарду під ноги. Хлопці кажуть, що меншим завжди більше солодощів дістається, а  пригощати смаколиками таких як вони, люди якось соромляться.Тому дають гроші. Хлопці цьому тільки радіють.

У наступній оселі нас зустрічає енергійний собака, що в’ється біля ніг. Ваня жартома питає в нього дозволу віншувати.

Та ось і господарі на порозі. Молода дівчина люб’язно запрошу до себе, де ще кілька панночок приймають поздоровлення. В залі на святковому столі кутя, страви, свічки - все відповідає традиції. До столу ще не сідали, кажуть, що зарано. Але до вечері запрошують.

З пустими руками хлопці не виходять, тільки з винагородою.

На порозі іншої оселі нас зустрічає жінка в смарагдового кольору костюмі.

В будинку чутно як спілкуються гості. Господиня дякує, що прийшли вітати і дарує кожному по “червончику”.

Десь за півтори години хлопці назбирали жменю цукерок та близько 50-ти гривень на двох. Роботи в Артура та Вані багато - їм ще  посівати зранку. До речі, Влад по дорозі “відсіявся” і примкнув до іншого гурту.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.