Звечора і до опівночі щедрувальники обходять оселі. Ввечері натрапляємо на ватагу молоді, що якраз збирається щедрувати. Приєднуємося до хлопців - Артура, Вані, Влада та вирушаємо разом з ними на Корею, в приватний сектор. Їм по 14, 16 років і вони не новачки в цій справі. Дорогою розказують, що зранку встигли пощедрувати у родичів, тому йдуть подалі в перевірені місця. Минулого року школярі вже ходили по Кореї і знають куди слід заходити.
Корея немов окремий острівець у місті, вулички пусті та звивисті. Піднявшись угору по одній з таких вулиць натрапляємо на будинок. Хвіртка відчинена - а раптом чекають саме на нас? На поготові класичний “Щедрик” Леонтовича.
Господиня уважно слухає пісню та дякує паперовими купюрами - по п’ять гривень.
Відчиняють не всі, хоча ворота у більшості не зачинені. Та й світло горить у вікні.
- Якщо одразу не відкривають - чекати марно, - каже Артур. - Треба йти далі.
Стукають не в кожні двері. В одному з дворів порається пані. Мало не завітали сюди, але Артур вчасно зупинив.
- Вона, мабуть, пенсіонерка, - говорить Артур. - Не будемо ... хай прибереже гроші.
По дорозі зустрічаємо малечу, яка щойно залишила якесь обістя. Теж щедрувальники.
Пакети в них побільші і наповнені цукерками.
Ми їх полишаємо, а вони нам - петарду під ноги. Хлопці кажуть, що меншим завжди більше солодощів дістається, а пригощати смаколиками таких як вони, люди якось соромляться.Тому дають гроші. Хлопці цьому тільки радіють.
У наступній оселі нас зустрічає енергійний собака, що в’ється біля ніг. Ваня жартома питає в нього дозволу віншувати.
Та ось і господарі на порозі. Молода дівчина люб’язно запрошу до себе, де ще кілька панночок приймають поздоровлення. В залі на святковому столі кутя, страви, свічки - все відповідає традиції. До столу ще не сідали, кажуть, що зарано. Але до вечері запрошують.
З пустими руками хлопці не виходять, тільки з винагородою.
На порозі іншої оселі нас зустрічає жінка в смарагдового кольору костюмі.
В будинку чутно як спілкуються гості. Господиня дякує, що прийшли вітати і дарує кожному по “червончику”.
Десь за півтори години хлопці назбирали жменю цукерок та близько 50-ти гривень на двох. Роботи в Артура та Вані багато - їм ще посівати зранку. До речі, Влад по дорозі “відсіявся” і примкнув до іншого гурту.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер
Артем Гоца
P.S. Церковні і театральні щедрувальники (посівальники) не рахуються.
Грабовий Олександр
Дарья reply Грабовий Олександр