«Дістала гранату і кинула услід танку» У свої 22 роки вінничанка командує взводом і вишиває весільну сукню

-Вишивання бісером тренує зір, - каже Маргарита Кисляк. - Зосередженість і увагу - також. Все це необхідно для влучної стрільби

Зі взводною Маргаритою Кисляк журналіста познайомив прес-офіцер частини 3028 Микола Коваль. Зацікавив розповіддю, як дівчина виконувала обкатку танком. Вправа психологічно складна не тільки для жінок. Таке випробування Маргарита проходила на навчальних зборах майбутніх офіцерів під час навчання на військовій кафедрі.

Боєць маскується в окопі, через який проїздить танк. Без сміливості під танк не підеш. Саме сміливість і вміння влучно стрілятивідіграли важливу роль при призначенні молодшого лейтенанта Кисляк на посаду командира взводу.

Першою пішла  під танк

Практичні заняття студентів військової кафедри відбувалися на полігоні однієї з військових частин. Майбутні офіцери вишикувалися в очікуванні команди зайняти місця в окопах. Раптом крок зі строю зробила дівчина. Звернулася до командира з проханням першою піти під танк. Слідом за нею те само зробили декілька хлопців. Командир мав намір віддати перевагу комусь із них. Однак дівчина ще раз наполягла на своєму.

Цією дівчиною була Маргарита Кисляк. Не всі дівчата зуміли тоді здолати страх.

-Звичайно, страшно, коли в тебе над головою скрегочуть металеві гусениці, - говорить Маргарита. – Щоб не виказувати це, попросилася першою.

В окопі треба було залягти на дно або присісти , опустивши голову до низу, накрити зверху руками. Встигла дістати мобілку і зафіксувати на камеру момент проїзду важкої машини. 

Потім дістала гранату і кинула услід танку. Поцілила прямо у люк. Зрозуміло, граната була навчальна.

На згаданих навчальних зборах нинішній комвзводу Кисляк відзначилася ще раз. Найвлучніше відстріляла з автомата і пістолета.

-То були мої перші в житті стрільби з автомата і пістолета на відкритій місцевості, - говорить дівчина. – До того стріляли у тирі, але там зовсім інша обстановка і зброя не та.

Маю двох синів, а служить дочка

У військовій частині задоволені новою взводною. Так стверджує заступник командира роти по роботі з особовим складом капітан Сергій Стратій. Вона ж зізнається, що служба у Нацгвардії це те, про що мріяла давно. Каже, навіть оливковий колір одностроїв їй до лиця.

Дівчина розповіла, що з дитинства бачила себе слідчим у поліції чи прокуратурі, або військовим. Але нікому про це не зізнавалася. До речі, так само мовчала і тоді, коли вирішила спробувати поступити на в військову кафедру. Навіть найближча подруга не знала про це.

Екзамени відбувалися влітку, коли студенти відпочивали на канікулах. Не знала, як про це попередити батьків.

-Мамо, тату, у мене є до вас розмова, - звернулася напередодні першого  екзамену з фізпідготовки.

Батьки переглянулися між собою. Але почули не те, на що, очевидно, сподівалися. Не про весілля говорила донька.

Мати одразу заперечила, щоб донька йшла вчитися на офіцера. Втім, Маргариті поталанило. Батько підтримав двома руками. Удвох їм вдалося переконати неньку.

-Маю двох синів, а служити буде дочка, - ці слова тата Маргарита пам’ятає дотепер.

Кабінетна робота не для мене

Іспити для вступу на військову кафедру вона витримала успішно. Нормативи з фізо не лякали. З братами постійно займалася різними видами спорту. Вчитель фізкультури у школі у них був класний. Не пропускав з учнями жодні змагання районного рівня.

-О-о!Писарівка приїхала! Знов чемпіонами стануть, – так говорили про їхню школу у районі.

Маргарита родом з цього села.Там закінчувала школу. Звідти пішла навчатися в коледж, потім –університет. Дуже вдячна мамі й татові за розуміння. Не всім дівчатам батьки дозволи йти на «воєнку». Про це вона дізналася пізніше. Дехто з дівчатне міг стримати сліз,коли говорив про це. На військовій кафедрі отримала ще одну спеціальність – соціального психолога. Має також диплом бухгалтера.

Вакантної посади психолога у нас нема

Проситися на службу вирішила до гвардійців у Калинівку. Їй одразу сказали, що вакантної посади психолога нема.

-Мене така відповідь повністю влаштовувала, - каже співрозмовниця. – Бо на жодну кабінетну роботу все одно не погодилася б.

-Є вакансія командира взводу, - повідомив їй кадровик. – Але там непрості випробування. Погоджуєтеся пройти їх? Тільки ж врахуйте, командувати доведеться чоловіками. У взводі і контрактники, і строковики. Жінки теж є, тільки їх небагато.

Дівчина дала згоду. Подумки сказала собі , що зробить все, аби довести, що вона може командувати взводом. Їй це вдалося. Пройшла всі випробування, комісії медиків, психологів.

У вівторок, 26 лютого, вона вперше постала перед строєм свого взводу у ролі командира.

Після зарахування у підрозділ Нацгвардії молодшого лейтенанта направили на навчальні збори офіцерів на одному з полігонів в Івано-Франківській області.

-Хто хоче бути командиром відділення? – запитали під час шикування у військовослужбовців групи, в якій знаходилася Маргарита.

-Можна я!

У той день вони відпрацьовували завдання зі штурму будівель і захоплення  терористів. Залишилося проникнути в останній з будинків. В ньому переховувався «злочинець».Його роль виконував їхній інструктор. Дуже вмілий гвардієць. Завдання полягало в тому, щоб не тільки виявити його. Зробити мали це безшумно. Вони справді йшли по-котячому тихо. Пролазячи через розбите вікно, Маргарита раптом порізала руку. Аби не видати себе і групу, стримувала біль, стиснувши зуби.

Свого інструктора вони застали настільки зненацька, що він не мав можливості навіть крикнути, не те що втекти.

-Я дійсно не чув, як ви зайшли, - говорив він.

-Дозвольте, мені першій! – сказала Маргарита і попрямувала на пагорб з перебинтованою рукою.

Добові чергування, виїзди на полігон на стрільби, охорона порядку під час масових заходів, представники її взводу забезпечували громадський порядок не тільки у Вінниці, а й у столиці, стежили за поведінкою уболівальників під час футбольного матчу нашої збірної у Львові – такими є будні її взводу.

-А якщо завтра у район бойових дій? – запитую взводну.

-Я ж знала, на що йду, - відповідає молодший лейтенант. – Морально і фізично готова до такого відрядження.

Що кажуть про командира побратими

Олександр Опольський, старший лейтенант командир роти:

-Молодший лейтенант Кисляк нічим не відрізняється від офіцерів чоловіків. Хоча, мабуть, все-таки є різниця – у неї завищено відчуття відповідальності.

Анастасія Чмихал, молодший сержант:

-Наш взводний справедлива людина, командує коректно, всі команди подає дохідливо та спокійним голосом, але інколи і зірватися може.

Микола Коваль, старший лейтенант прес-офіцер частини:

-Службу на посаді командира взводу Кисляк почала з детального вивчення кожного підлеглого. Як кажуть, знає, хто чим дихає. Сумлінних заохочує, хто провинився, попереджує, за повторне порушення – карає. Їй подобається служба. Тому й ставлення відповідальне.

Солдати-строковики по-своєму оцінили взводну. Кажуть, спочатку була така тихенька, а тепер уже виробила командирський голос. Командує як бойовий офіцер.

Вишила весільний рушник і сорочку для нареченого

Маргарита ще зі школи вишиває бісером. Як тоді, так і тепер, шукає найменшу можливість, аби взяти до рук голку. Каже, таке заняття її заспокоює. Виробляє зосередженість. Переконана, що вишивання допомагає їй… влучно стріляти.

Ця розкішна сукня - робота Маргарити Кисляк

-На перший погляд,  між вишиванням і стрільбою нічого спільного, але перед тим, як натиснути на спусковий гачок, треба зосередитися так само, як і під час мережива полотна, - говорить вона.- Циферки на мішені на віддалі такі само дрібні, як намистини бісеру.

Нині вишиває весільну сукню. Майбутній наречений отримає від неї у подарунок вишиту сорочку. Вона вже готова. І весіль ний рушник уже чекає свого часу.

Загалом у неї майже десять полотен, змережених намистинами з бісеру. Три з них з однаковою назвою – «Тайна вечеря». Дві передала у подарунок.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.