Чи варто їхати в Албанію? Поради досвідченого туриста Андрія Гуменчука

Андрій Гуменчук. На самій вершині гори Ловчен, біля мавзолею Негоша — останнього царя Чорногорії.

• Ще одна країна, куди нам відкрили безвіз — це Албанія.
• Пребувати на її території можна до 90 днів протягом півроку.
• Що подивитися, як відпочити в майже закритій для зовнішнього світу країні, розповів вінничанин Андрій Гуменчук.

У вересні 2016 року Кабмін схвалив проект угоди з урядом Албанії про взаємне скасування візових вимог. Напрямок не надто популярній серед туристів, як, наприклад, Туреччина або сусідня Чорногорія. Але туди також їздять. У середині вересня мандрівник та блогер Андрій Гуменчук вирушив саме до Чорногорії. Та «одного дня взяли машину напрокат і на один день махнули до Албанії», — пише він. — Власне, ми були там лиш один день, зранку до вечора».

Що впало в око та запам'яталося за день перебування в албанському прикордонному місті Шкодер, журналіст RIA дізнався з блогу хлопця та інтерв'ю з ним. І згрупував цитати Андрія за темами.

Віза

— Так склалось, що в мене була болгарська віза, яку я отримав порівняно легко, без зайвої мороки.

Місто Шкодер, це...

— суцільний стихійний ринок 90-х, безжальний та нечесаний. Поміж люстр, сантехніки та взуття на вулицях продають тютюн. Купами та розфасованим у самокрутки. У дворах із балконів звисають немиті діти й тицяють туристам fuck. Цю картину бачила одна з моїх супутниць, але я в подібне гетто охоче вірю.

Туризм

— Склалося враження, що Албанія нікого не чекає. Це не туристична країна. Люди живуть бідно, особисто мені вона чимось нагадала Молдову.

Транспорт

— Там дуже хардкорний трафік на дорогах. Багато саморобних, дивних видів транспорту й велосипедів. Це може бути щось схоже на ванну на коліщатках, кошик із кермом чи щось, що взагалі не піддається опису. Усі рухаються, як їм заманеться.

Ставлення місцевих до туристів

— До приїжджих не відчув ні гарного ставлення, ні поганого. Хоча обслуговування в закладах харчування трохи перелякане й не знає, що робити з іншомовними відвідувачами (це враження моїх друзів, не моє власне).

Природа

— Сподобалася. Вздовж траси часто росте очерет. Дуже гарне Скадарське озеро й рельєф цікавий. Рівнина, рівнина й посеред неї одна гора. Не хребти й пагорби, як у нас водиться, а одна гора.

Що подивитися

У самому місті робити нічого, зате над ним є фортеця Розафа. Хтось може нарікати, мовляв, самі лиш руїни. Мені ж сподобались і розвалені стіни, і вид із них.

Міст Мес — справді рідкісне видовище. Недалеко від Шкодера є мальовничий міст Мес. Ріка, через яку його перекинуто, сезонна, й ми потрапили на засуху. Гнітюче видовище. Велетенські камені у висохлому руслі схожі на тіла мертвих слонів. Кущі на кручах шелестять і шелестять, швидше за все, зміями. Але гарно.

Чи варто їхати?

— Варто їхати будь-куди. У будь-якому випадку, ти побачиш щось нове й отримаєш неоціненний досвід :)

Враження

— Попри те, що ми так і не побачили жодного бункера (хоч і проїжджали поруч), за співвідношенням очікування/реальність Албанія неочікувано затьмарила Болгарію та Румунію. Принаймні, у цій поїздці.

Албанія. Міст Месі, довжиною 108 метрів, присвячений національному герою Албанії Скандербегу.

Албанія Фортеця Розафа

«Велосипедисти в третій смузі, автомобілі припарковані в другій [...] – все це звична справа», — пише Андрій. Базар в місті ШкодерМісто ШкодерБільше про подорож Андрія до країн  Балканського півострову (Болгарія, Албанія, Румунія) можете прочитати в його блозі.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google