Брацлав: забутий осередок історії та архітектурних скарбів Поділля

• Містечко Брацлав є важливим осередком брацлавського хасидизму, а також зберігає визначні пам'ятки архітектури. Розповідаємо про цікаві місця колишнього воєводства.

Брацлав — чудове, але недооцінене місто, яке колись було воєводським, а тепер є селищем з багатою культурною спадщиною та чудовими краєвидами на річку Буг.  Як повідомляє Україна Інкогніта,  туристи рідко відвідують це місце.

Про Брацлав, що на Вінниччині, можна писати довго та багато, оскільки його історія дуже давня, багатогранна та напрочуд цікава. Королевське місто, центр Брацлавського воєводства, місто з магдебурзьким правом, полкове місто під час Хмельниччини, колиска брацлавського хасидизму – все це Брацлав, із його як періодами значного піднесення, так і кривавими трагічними сторінками історії.

Вікіпедія пише, що Брацлав вперше згадується в літописах у ХІІ столітті, дехто посилається на письмові джерела литовського літопису від 1362 року, а от Дмитро Малаков писав, що Брацлав згадується ще у вірменських літописах 1059 року, як місто, з яким вірмени вели торгівлю.

Брацлав колись був місцем розташування однієї з найстаріших фортець на Поділлі, яка протягом тривалого часу була центром важливих історичних подій. Замок, збудований ще за часів Коріатовичів, близько 1360-х років, до наших днів не зберігся, і єдине, що нагадує про його існування — це Замкова гора. 

У Брацлаві можна знайти безліч історичних пам'яток, таких як костел Матері Божої святого скаптулярію, збудований у 1743 році, млиновий комплекс (тепер гідроелектростанція), церкву святого Миколая, побудовану на початку 19 століття за зразком козацьких храмів, старовинні купецькі садиби, лікарню та гімназію. Однак незважаючи на ці багатства, туристів тут не так багато, хіба що хасиди з Умані.

Найстаріші мацеви офіційно датують 1800 роком, хоча, напевно, там можна віднайти і більш давні. Євреї проживали в містечку дуже давно і великою громадою. Брацлав є колискою окремого напряму в хасидизмі, так званого брацлавського хасидизму. Засновником його був один з найвідоміших цадиків ребе Нахман із Брацлава. Хоча народився він у Меджибожі, був правнуком засновника хасидизму Ісраеля Баал Шем Това, виріс у його домі, але саме з Брацлавом пов’язані його основні роки діяльності та просвітництва. Ребе Нахман різко виступав проти деяких лідерів хасидизму, звинувачуючи тих в занепаді хасидського руху, а у відповідь сам зазнавав нищівної критики , в тому числі щодо порушення моральних принципів (цадик Ар’є Лейб із Шполи).

Саме тому ребе довелось кілька разів змінювати місце проживання. Врешті решт він осів у Брацлаві.Тут же познайомився з ребе Натаном Штернгарцем, який став його учнем, найближчим послідовником і згодом присвятив своє життя для збереження пам’яті вчителя та поширення його вчення. Похований ребе Нахман, за його заповітом в Умані, перебувабчи в якій, помер від сухот. До його могили щорічно приїздять паломники зі всього світу. А от саме на старому кіркуті Брацлава похований його вірний соратник ребе Натан. В усипальниці-огелі, окрім нього поховано і його тестя Давида Цві Ойербаха, головного ребе Шаргорода.  Там же, на кіркуті можна знайти поховання родини Солітерманів (власників млина у Брацлаві, про це буде далі), яка стала жертвою погромів у квітні 1919 року.

У Брацлаві протягом 1918-1921 років відбувались єврейські погроми, в цей період їх налічують щонайменше 14. Створювались загони самооборони, на захист єврейської громади стали також старообрядці, яких теж було у містечку чимало. Під час цих погромів було вбито більше тисячі євреїв та спалені їх оселі. Враховуючи також тотальне знищення євреїв під час німецької окупації, бачимо результат — ще перед першою світовою війною єврейська громада Брацлава налічувала до 6000 євреїв (це близько половини мешканців, в місті була синагога та 6 молитовних будинків), в 1923 році — 2000 (третина мешканців), перед другою світовою – 1000 (чверть), а зараз лише близько 40.

Цікавим для перегляду є млинарний комплекс. Збудований він, ймовірно у 1903 році (саме ця дата присутня на будівлі сушарки, хоча млин, за джерелами, вже існував у 1887 році, моживо інший?), багатим євреєм-підприємцем, купцем 3-ї гільдії Яковом (Янкелем) Солітерманом у підніжжя Замкової гори, складається з кількох частин, і навіть зараз виглядає грандіозно. Ліва частина стоїть без перекриттів та дивиться на світ вибитими вікнами (не рахував, але десь читав, що їх біля 60). Права частина, кажуть, була перебудована вже в 50-х роках ХХ ст., в ній ГЕС, яка працює і донині. Свого часу на млині працювало до 150 робітників, і він, маючи три водяні турбіни та дизельний двигун, вважався одним із сучасніших на той час. Навпроти, трохи в стороні — вже згадана сушарка, і саме в ній зараз мелють зерно.

У садибі архітектора Авраама Шойхета, колись розміщувався краєзнавчий музей, а наразі облаштована музична школа. Під музей віддали лише одну кімнату бібліотеки, як на мене, цього дуже замало для містечка з такою багатою історією. Неподалік від будинку — пам’ятник брацлавському полковнику Нечаю.

 

Читайте також:

«Він не боявся смерті, він боявся за Україну», — до місця вічного спочинку провели Михайла Чурільова

«Дуже важко прийти до тями після усього пережитого..», — з полону повернувся Захисник Маріуполя

У Гайсині завершується будівництво сучасного реабілітаційного відділення

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.