«Бархан мені — як брат! Такого відданого собаки у мене ще не було»

-Не дай Бог, підняти на собаку руку! Більше не повірить, - говорить кінологі Сергій Ткач

— Бархан  у мене змалку, — говорить інструктор-кінолог Сергій Ткач. – Нині йому три роки. Коли був зовсім малий, сильно захворів. Я тоді від нього на крок не відходив. Бувало, доводилося, як мовиться, з ложечки годувати - через систему, а то й з піпетки.

Після одужання вони помінялися ролями – уже Бархан ні на крок не відходить від господаря.

Додаткова пігулка

Дні, коли хворів Бархан, були тривожні для Сергія. Доглядав за твариною, як за малою дитиною. Ретельно виконував всі приписи, що їх давав ветеринарний лікар. Розмовляв, гладив, заспокоював.

Припускає, що все це могло стати додатковою пігулкою. Приховати тривогу у такі хвилини кінологу не вдавалося. Собака не міг цього не відчувати. Удвох боролися з недугою.

На щастя, хвороба відступила. Настав той день, коли Бархан, як мовиться знову став на ноги. Відтоді віддячує надзвичайною відданістю. За господаря, як мовиться, готовий у вогонь і воду.

— У мене раніше теж були собаки, — говорить кінолог. – Але такої великої відданості, як у Бархана не відчував у них. Мабуть, у нього відклалося те, як намагався допомогти йому вилікуватися. Тепер віддячує по-своєму. Іншого пояснення не знаходжу.

— Маєте справжнього друга, — кажемо кінологу.

— Ні, це не друг, — уточнює співрозмовник. — Бархан  мені, як брат. Так буде точніше. Вольєр може рознести, якщо мене довго нема.

Сергій Ткач (праворуч) контрактник. Проживає вдома у приватному будинку. Бархан з ним цілодобово. На службу і з служби – разом. На подвір’ї. має ще одного чотирилапого домашнього сторожа.

— Терпіння, це те, що має постійно пам’ятати кінолог під час тренувань, — говорить співрозмовник. – Не дай Бог, на собаку підняти руку! Після такого можна ставити хрест на тренуванні. Бажаного результату не вдасться досягти.

Собаки, як і люди, дуже різні. До кожного, навіть якщо вони однакової породи, потрібен  свій, індивідуальний підхід. Тварину треба відчувати. Одній достатньо для стимулу рукою поплескати по грудях, для іншої такої зацікавленості недостатньо.

Кінолог це не робота. Це – покликання. Принаймні так вважає співрозмовник. Сергій згадує, як починав службу водієм. Щоразу придивлявся до чотирилапих друзів прикордонників. Зрештою, попросився перевести його в кінологи. Дуже скоро відчув, що це його справа.

Слід порушника брали в темноті

Кінолог каже, що у їхній перемозі більша роль належить Бархану.

– Я в нього як додаток, – усміхається прикордонник. – Собака все зробив, аби ми перемогли.

Змагання відбувалися на базі Кінологічного центру Держприкордонслужби у містечку Великі Мости на Львівщині. Звання кращого виборювали сім команд по три кінологи у кожній. На кожному з декількох етапів учасники здобували певну кількість балів. Причому, як саме оцінювали дії учасників, журі повідомило тільки під час підбиття підсумків.

– Нам ускладнили розшук слідів порушника тим, що вправу довелося виконувати у темну пору доби, – говорить прикордонник. – За легендою, порушник кордону загубив один з аксесуарів. Мені вручили його. Я дав обнюхати Бархану.

Працювати довелося на місцевості за межами населеного пункту. Ліс, яри, яруги з кущами. Собаці найбільше дошкуляють кущі з колючками, шипшина, наприклад. Незважаючи на це, Бархан справився із завданням. Розшукав порушника кордону,  хоч як той не намагався замести сліди. Так само чітко виконав інші вправи – охорона території, долання смуги перешкод.

За загальною кількістю балів могилівчанин разом зі своїм чотирилапим став абсолютним чемпіоном. Сергій каже, що на п’ять пунктів вони випередили  переслідувачів, які здобули другий результат.

На службу беруть зі своїм чотирилапим другом: зарплата стартує з 8-9 тисяч

Керівник кінологічної служби Могилів-Подільського прикордонного загону Олексій Федоров запрошує охочих юнаків приходити до них на службу разом зі своїм чотирилапим другом. Зарплата починається з 8-9 тис.грн.

– Якщо власної натренованої собаки нема, її нададуть на кордоні, – уточнює підполковник. – Головне бажання. У структурі Держприкордонслужби є свій загін чотирилапих вартових. Є навчальний центр. Допомога собак дуже цінна – як на зеленій ділянці кордону, так і в пунктах пропуску.

На місцевості собаки допомагають виявляти порушників. Нині у загоні роблять ставку на бельгійських вівчарок. Пояснюють це тим, що такі породи дуже витривалі. У пунктах пропуску, автомобільних та залізничних, перевіряють багаж пасажирів на наявність наркотиків, зброї. Там працюють інші породи.

– Тільки заберіть собаку! – часто можна почути від затриманого порушника.

Ті пасажири у потязі, чи автомобілі, які перетинають кордон, пр. появі собаки, одразу видають себе. Так пояснює підполковник. Каже, у таких починають тремтіти руки, мимоволі починаються панічні рухи, змінюється колір обличчя.

На жаль, на кордоні є сумна статистика. У зоні АТО прикордонники втратили не тільки своїх побратимів. У загін також не поверунлися дві собаки.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.