А «Маяк» не згас! Заводу побажали світити ще 500 років. На честь ювілею преміювали всіх

Двоє з тих, хто зумів врятувати "Маяк"від занепаду - голова наглядової ради Петро Кузнецов (праворуч) та гендиректор Василь Терліковський

Наказ про створення у Вінниці заводу радіотехнічної апаратури підписано 10 вересня 1968 року. Копія документа під №492 нині зберігається у музеї підприємства. Завод  створили для випуску комплектуючих (блоків і систем живлення) для електронно-обчислювальних машин для військово-промислового комплексу (ВПК). Москва створила ще один з оборонних гігантів. Для працівників заводу збудували шість житлових будинків, чотири гуртожитки. З розпадом Союзу припинили своє існування «Термінал», «Жовтень», електротехнічний, підшипниковий,  деякі інші підприємства. А «Маяк» не згас! Як вдалося утримати завод на плаву?

І тринадцяту платять, і пільги є, а робітників не вистачає

-Два важливі фактори врятували світло нашого «Маяка» , - каже один з ветеранів виробництва. – По-перше, це те, що називають людський фактор. По-друге, визначення ніші на ринку, заповнення продукцією, що має попит.

У 1994 році завод очолив Петро Кузнецов. Саме з ним пов’язують відродження підприємства. Новий директор зумів зберегти досвідчених фахівців, разом з ними визначили продукцію, яка була затребувана на ринку. Теплові обігрівальні прилади, обладнання для систем опалення  під торговою маркою «Термія» стали тією продукцією, що врятувала завод. Нині 40% виробів експортують за межі держави. Вони сертифіковані згідно з європейськими стандартами.

Поставляють їх  не тільки до країн колишнього Союзу. Освоїли ринки низки європейських країн, Південної Америки, Азії. Нині налагоджують контакти зі споживачами з Великої Британії, Китаю, Перу, Чилі, Туреччини.

Петро Пахолюк на заводі 48 років

Оголошення про потреби у робітниках на завод «Маяк» можна почути по обласному радіо, знайти у місцевих газетах. Навіть при середній зарплаті, яка на «Маяку» становить понад вісім тисяч гривень, не просто знайти робітників. Для працюючих на заводі, виплачують також 13-ту зарплату. Вони користуються пільгами.

При користуванні заводським культурно-оздоровчим комплексом. Мають можливість на оздоровлення дітей у лікувально-оздоровчому спортивному комплексі. Трудова міграція стала неабиякою проблемою для вітчизняних підприємств. До того ж, наголосив пан Кузнецов, знизився престиж робітничих професій.

Він справді «Золотий» роботодавець

За створення нових робочих місць Петро Кузнецов, нині він голова наглядової ради, удостоєний відзнаки «Золотий роботодавець України». Така нагорода запроваджена Радою федерації роботодавців України. Вручив її на святі перший заступник голови облдержадміністрації Андрій Гижко.

-Петро Кузнецов по праву заслуговує на таку відзнаку, - наголосив пан Гижко. – Врятувати таке велике підприємство – нелегка справа. Ще складніше було переоірєнтувати виробництво і вийти з новою продукцією на міжнародні ринки.

Про «Маяк» він говорив з особливою теплотою. «Я навчався у школі, що знаходиться  недалеко від підприємства, - зазначив пан Андрій. – ми бували на екскурсіях, нам доручали деякі незначні роботи. Такі завдання можна назвати першими трудовими уроками життя. Тому я з особливою щирістю вітаю колектив заводу з його ювілеєм».

«Сірі» схеми вбивають

Андрій Гижко неспроста побажав «Маяку» світити ще принаймні 500 років. За його словами, світовий гігант машинобудування завод «Форд» має розроблену перспективу на наступні 500 років.

«Саме тому бажаю нашому «Маяку» рівнятися на такі підприємства і теж дбати про перспективу, а також світити ще не менше як 500 років», - наголосив пан Гижко.

Гальмом у розвитку підприємства є «контрабандні схеми» конкурентів. Про це Петро Кузнецов говорив навіть під час урочистостей. За його словами, держава не захищає національного виробника від так званих окремих імпортерів, які використовують так звані мінімізовані схеми податків і завозять на нашу територію аналогічну продукцію за заниженими цінами. При цьому недоплачують, або взагалі не платять, податки.

У Кузнецова гарна українська, і не тільки

Давно не спілкувався з Петром Кузнецовим. Не доводилося також чути його виступи на зібраннях. Голова наглядової ради, якому доручили привітати колектив зі святом, зробив це українською мовою. До того ж, гарною українською. Раніше, нагадаю, пан Петро спілкувався російською і виступав російською.

-Я недавно брала інтерв’ю у Кузнецова, - поділилася думками одна з колег. – Знаю, що він спілкується російською, тому й сама почала розмову на російській. У відповідь почула українську мову. Співрозмовник приємно вразив такими змінами у спілкуванні.

Колеги Кузнецова повідомили, що Петро Дмитрович опанував англійську мову. Із зарубіжними колегами веде розмову без перекладача.  

«А де ви брали світло, коли нас не було?...»

Молодь, люди середнього віку і убілені сивиною ветерани – представник  заводу і різних поколінь зібралися у залі «Плеяди».

Багатьох з них удостоєно відзнак. Кожен працюючий отримав до свята премію. Називали суму – 500 гривень. Згадали першого директора заводу Віктора Радіонова, керівника культурно-спортивного комплексу Зої Садовської. На їх честь на будівлях підприємства встановлено меморіальні дошки.

Крім винуватців свята, прийшли гості. Звучали вітання від ради федерації профспілок області. Голова ради Микола Колесник вручив низці заводчан відзнаки. Від вінницького «Бізнес-клубу» іменинників вітав Дмитро Чаленко.

Керівник «Вінницяобленерго» Андрій Поліщук піднявся на сцену разом з колишнім керівником Олександром Бірюковим. Під час вітання пан Андрій зауважив: «Вам – 50, а нам, «Вінницяобленерго», тільки 25. Цікаво, а де ви брали енергію, коли нас не було?».

Після свята на «Маяку» можна буде відкривати картинну галерею. Бо найчастіше гості дарували живописні полотна.

Зі святом, «Маяк»! Твоє тепло зігріває не тільки помешкання, а й людські серця!

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.