У Вінниці російську мову вивчають за бажанням батьків

Незважаючи на те, що сьогодні українці не відносять мовне питання до найбільш актуальних, воно залишається в розряді найбільш суперечливих. Парадоксально, але Україна залишається однією з небагатьох держав, де собі дозволяють дискутувати з приводу аксіом. Одна з них – яка мова має бути державною, і все, що з цього може слідувати. Зокрема і вивчення російської мови у школі. Але вже на сьогодні російська в Україні розцінюється як мова іншої держави, а тому й викладається як іноземна разом з польською, англійською, французькою. Але ж якщо з приводу мов інших національних меншин дискусій не виникає, то чомусь російській досі намагаються нав’язати привілейований стан. Зрозуміло, що даються взнаки історичні обставини. Так, на сході та в центрі російська спільнота є однією з найчисельніших. Але на заході України такими ж численними є польська, румунська та угорська спільнота.
І це право спільноти - створювати свої школи і викладати там предмети своєю рідною мовою. У державних загальноосвітніх школах для всіх мов національних менших умови мають бути однаковими. І в них привілейоване становище повинна мати одна – державна мова.
У Вінниці на сьогодні існують три російськомовні школи, в інших школах російська вводиться тоді, коли на це є бажання батьків. Вона вводиться не як факультатив, а як звичайний предмет і вивчається нарівні з іншими іноземними мовами. Водночас, незважаючи на те, що вінничани начебто і не проти того, щоб їх дітлахи вчили російську мову, такі школи у Вінниці не переповнені, кажуть у міському управлінні освіти.
За словами начальника відділу у справах національностей облдержадміністрації Алли Ратинської, національні спільноти області можуть задовольнити свої мовно-освітні потреби у середніх загальноосвітніх закладах. Так, у 2010–2011 навчальному році російська мова викладається у шести двомовних школах, в яких навчаються 842 учні. Як предмет її вивчають у 502 школах – 61683 учні, факультативно – у 144 школах 2410 учнів.
Одним із аргументів на користь вивчення російської мови у школах учителі називають і те, що Пушкіна, Тургенєва або Булгакова краще читати мовою оригіналу. Безсумнівно, це так. Але будь-якого автора краще читати в оригіналі. Однак чомусь „Ромео і Джульєтта” Вільяма Шекспіра в українському перекладі у декого викликає якщо не відразу, то принаймні „праведне” здивування. Проблема у тому, що професійні переклади іншомовних авторів наразі в Україні залишають бажати кращого. І якщо не перевершити, то принаймні виступити нарівні з уже існуючими пропозиціями справді складно.
Є ще один момент, про якийсь чомусь не поспішають говорити ні наші чиновники, ні вчителі. Це звичайне навантаження, яке може витримати дитина в школі і яке розраховується Міністерством освіти та науки. І справа не в тому, що російська важка для вивчення. Просто в щільний навчальний процес уже закладена певна кількість годин для математики, історії, фізкультури, української і т.д. А запровадження будь-якого предмета або ж збільшення годин на вже існуючий відбувається за рахунок чогось іншого. Крім того, педагоги знають, що одночасно легше починати вивчати абсолютно різні мови, оскільки при вивченні схожих одні навички накладаються на інші. У результаті маємо те, що при письмі українською починають з’являтися особливості російського письма, а російська просто рясніє українськими літерами. Простіше кажучи - письмовий суржик і жодних глибоких знань.

Катерина Пірус (24)
науковий співробітник лабораторії етнології педуніверситету
- Утвердження мови в суспільстві залежить від того, наскільки вона панує в сім'ї. На жаль, у міських сім'ях використовується переважно суржик, інколи такі сім'ї — двомовні. Українсько-російська двомовність — ознака мовної ситуації в Україні протягом тривалого часу, яка згубно позначається на культурі обох мов, через недостатнє володіння кожною.
До білінгвів, тобто до осіб, котрі поперемінно користуються обома мовами, належать переважно українці, абсолютна ж більшість росіян надає перевагу вживанню однієї, тобто російської мови.
Причини домінування російської мови в Україні зрозумілі. Унаслідок багатовікової русифікації, міграції на територію України росіян, фізичного знищення і вимушеної міграції українців за межі України, виникла небезпечна мовна ситуація, коли не мігранти змушені докладати зусиль проти їх асиміляції корінним народом, а, навпаки, національно свідомі українці змушені захищатися від мови мігрантів.
Сьогодні русифікують українське населення телебачення, книги, періодичні видання.
Обстоюючи потребу узаконити двомовність України на державному рівні посилаються на досвід багатьох демократичних країн. Та російська мова, яку ніби захищають від утисків, захисту не потребує, бо їй ніщо не загрожує. За нею стоїть велика спільнота з величезною територією. Українська мова знаходиться на своїй землі й іншої немає. Це її заганяють у глухий кут палкі захисники російської мови в Україні, і в цьому полягає цинізм їхньої позиції. Російська державна сприятиме ще більшому розколу Сходу і Заходу України.