«Різні можливості, рівні права»: як у Вінниці працює унікальний інклюзивний освітній простір

• У Вінниці вже дев'ять місяців функціонує пілотний проєкт «Різні можливості, рівні права» для дітей з особливими освітніми проблемами. Що це за проєкт та які його перспективи? 
• Які є проблеми з інклюзивною освітою у Вінниці та що робити, аби покращувати її?

«Щоб інклюзивна освіта була не на словах, а на ділі», — саме з такою метою у Вінниці сьогодні відбувся круглий стіл «Інклюзивне навчання: право, можливість, результат». 

Захід організували Херсонська організація підтримки дітей з синдромом Дауна та їх сімей «Сонячні діти Херсонщини» та громадська організація «Вінниця ДАУН СИНДРОМ». 

У рамках цього круглого столу представили проєкт для діток з особливими освітніми потребами — освітній простір «Різні можливості, рівні права». Суть проєкту — об'єднати спеціальну та інклюзивну освіти. Для цього на базі вінницької гімназії №24 створили середовище, де діти з особливими освітніми потребами мають можливість не лише навчатися теоретичних знань, а й навичкам самообслуговування та частково профорієнтації. 

Як функціонує проєкт?

У рамках цього проєкту створили спеціальну групу, у якій навчаються діти з різними ментальними порушеннями з різних шкіл Вінниці. У пілотному проєкті дітки в першу половину дня ходять навчатися у загальноосвітню школу, а тричі на тиждень приходять у новостворений освітній простір «Різні можливості, рівні права». 









— Основний меседж, який ми хочемо донести цим проєктом — це те, що не потрібно обирати між спеціальною та інклюзивною освітами, а можна їх адаптувати та об'єднувати. Це призведе до досягнення найкращого результату, — розповідає ідейна засновниця проєкту Наталія Косніцька, яка виховує дочку з ментальними порушеннями. — Для мене важлива не сама школа, а те, що моя донька буде робити після школи. Я не хочу, щоб вона сиділа вдома.

А для того, щоб донька Наталії повноцінно жила у соціумі, то вона має мати певне професійне навчання чи практичні навички. Тому, думаючи про те, що ж буде з її дочкою після завершення школи, у Наталії виникло питання, чого ж не вистачає інклюзивній освіті? 

— Так я почала працювати над створенням цього проєкту. Його особливість у тому, що тут дітей навчають за спеціальною програмою «Радість». Дітей навчають тільки того, що вони зможуть використати в житті, а також програма містить подальшу профорієнтацію, — продовжує жінка. — На сьогодні у нашому проєкті залучені на постійній основі три фахівці: психолог, логопед і вчитель початкової освіти загальноосвітньої школи. Також є методист, який адаптував навчальні програми під потреби дітей. Насправді фахівці — це золотий скарб, це мають бути дуже вмотивовані люди. 

Нині в освітньому просторі навчається дев'ять дітей, вони учні з першого по четвертий клас. Однак у цьому просторі діти всі разом почали навчання з рівня першого класу. Основний план — дійти до дев'ятого класу, щоб діти пройшли повноцінний курс загальноосвітньої школи. 

Створила цей проєкт громадська організація у співпраці з донорами та вінницькою міською радою. 

— Разом з ГО «Вінниця ДАУН СИНДРОМ» ми співпрацюємо поспіль вже кілька років. На підтримку цієї організації з бюджету територіальної громади торік ми виділили понад 440 тисяч гривень. А на 2023 рік передбачили майже 600 тисяч на їхню фінансову підтримку. Ми розуміємо, що допомагати діткам з особливими освітніми потребами дуже важливо, — говорить директорка департаменту соціальної політики міської ради Валентина Войткова. 

Наприкінці офіційної частина методистка відділу «Ресурсний центр підтримки інклюзивної освіти КЗВО "Вінницька академія безперервної освіти" Людмила Молошнюк розповіла про підсумки дев'яти місяців функціонування проєкту. 

— На цьому етапі проєкт є досить успішним, зокрема й у правовій частині. Тут поєднується інклюзивна та соціальна освіти. Для учнів, які навчаються у різних інклюзивних класах, можуть існувати інклюзивні міжкласні групи. Кількість учнів у цій групі повинна бути не більше 12 дітей, а у нас навчається дев'ять, — говорить Людмила Молошнюк. — Не менш успішною є освітня функція. У проєкті у повному обсязі використовуються інноваційні методики навчання. Ці методи спрямовані на компенсацію втрачених функцій та актуалізацію актуальних зон розвитку кожної людини. Крім того, дитина готується повноцінно жити у соціумі. Отримує правильну модель поведінки та спілкування. 

Є ще над чим працювати

Опісля презентації освітнього простору розпочався круглий стіл, на якому обговорили, які є проблеми з інклюзивною освітою у Вінниці та що робити, аби покращувати її. Це питання глибоко досліджували представниці Херсонської організації підтримки дітей з синдромом Дауна та їх сімей «Сонячні діти Херсонщини». 

Напередодні круглого столу вони провели опитування 76 родин, в яких є діти з різними ментальними порушеннями. З них — 44 дитини навчається на інклюзивній формі навчання. Як говорить керівниця організації, це доводить, що діти хочуть бути разом з усіма, а не вчитися в окремих спеціалізованих закладах. 

— Коли ми починали свою діяльність, то ми стикнулися з тим, що фахівці у школах не знають, що робити з такими дітьми. Усі знають, що у наших дітей є право навчатися у школі разом з усіма іншими. Й така можливість дійсно є, але чи є у нас результат?, — говорить керівниця організації Ірина Ханікова. — Для цього ми провели інтерв'ювання з батьками дітей з особливими освітніми потребами, і більшість говорить, що проблеми є істотні. Батьки часто відмічають, що не вистачає фаховості асистентам вчителів. А також мотивації і від вчителів, і від асистентів, і від батьків. 

Далі — цитуємо кілька думок батьків, які виховують дітей з різними ментальними розладами. 

Аріна Оніщук:

— Знаю, що у нашій державі є інклюзивне навчання, яке закріплене законодавчо. Але, на жаль, не вистачає спеціалістів, які правильно працюватимуть з цими дітками. Зараз моєму синові 14 років, він навчається у восьмому класі, але, на жаль, вимушений ходити до спеціальної школи. Але спеціальна школа не враховує індивідуальних потреб навчання. 

Володимир Хоменко:

— Мій син ходив спочатку в інклюзивну групу, а потім в інклюзивний клас. Ми були вимушені виїхати з міста, і зараз Артем займається в іншому класі, і я не задоволений роботою вчителя. Він зовсім не розповідає про успіхи мого сина. Я вважаю, що робота команди супроводу і батьків повинна бути спільною. 

Ірина Зілінська:

— Мій Тарас навчається у десятому класі за сімейною формою навчання, але наразі я не знаю жодного професійного навчального закладу, де б міг навчатися Тарас після закінчення школи. Я вважаю, що мають бути обов'язково створені різні інклюзивні секції для дітей. Ми маємо будувати інклюзивне суспільство. 

Ірина Ханікова: 

— Жоден вищий педагогічний заклад в Україні не навчає ні асистентів вчителів, ні самих вчителів працювати в інклюзивному класі. Я впевнена, що якісне інклюзивне навчання відкриє шлях до щасливого, повноцінного життя людей з різними ментальними розладами. Всі батьки хочуть, щоб їхні діти були повноцінними громадянами цієї країни. Вони не повинні бути десь відокремлені, а мають бути разом з усіма людьми. 

Учасники круглого столу торкалися багатьох проблем інклюзивної освіти в Україні, зокрема обговорювали питання престижності та кваліфікації асистента вчителя, впровадження у вищих навчальної програми з інклюзивної освіти для усіх студентів та збільшення годин обов’язкової практики для студентів. Всі присутні разом шукали шляхи розв'язання цих питань.

Творчиня проєкту «Різні можливості, рівні права» Наталія Косніцька сподівається, що їхніх новостворений проєкт стане прикладом для наслідування іншим школам. 

Читайте також:

50 питань для відвертої розмови, або Як батьки можуть розговорити свою дитину

Не Менделєєва, а Горбачевського. Пропонують перейменувати четвертий ліцей

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.