Навіщо атестат зрілості довічнику?

- Завтрашній день покаже, - говорить засуджений на довічне ув’язнення Віталій Матухно, тримаючи у наручниках щойно отриманий атестат про повну середню освіту. – У мене в Мелітополі сім’я є. Чекає мене. І дочекається!

Віталій – один з п’ятьох цьогорічний випускників Вечірньої загальноосвітньої середньої школи при Вінницькій установі виконання покарань №1. Найстарший випускник. Наймолодшому ще доведеться скористатися документом про повну середню освіту. Решта – довічно ув’язнені.
Втім, ці зрілого віку чоловіки впевнені – вчилися не даремно. Сиділи за шкільними партами тюремного класу позаду всіх учнів, за гратами і в наручниках. Їхні вчителі з вечірньої школи №24 хвалять учнів. Говорять, що із засудженими проблем нема. Усі хочуть вчитися, виконують домашні завдання. Конфліктних ситуацій не виникало.

В клас, де проходило вручення атестатів, спочатку завели довічників. І вивели їх так само останніми 
Так само з-за грат і руками у металевих браслетах ставили підписи про отримання атестату ці випускники. Дивно, що ув’язнені довічно мають надію на звільнення і всі в один глос кажуть: вчитимуться далі. Тим більше, держава дає таку можливість.
Як каже заступник начальник Управління Держдепартаменту з питань виконання покарань у Вінницькій області, полковник внутрішньої служби Микола Калита, засуджені так само, як і випускники на волі, пройдуть незалежне оцінювання. І якщо наберуть більше 124 балів, можуть вступити до вишу, який практикує дистанційну форму навчання.

Щоб довічник поставив підпис за отримання атестату, металеві браслети не знімають. Не можна без них навіть під час уроків  
Незалежному тестуванню вже три роки, але жоден в’язень, що закінчив школу при установі виконання покарань (таких у області вісім), не намагався вступити у вуз. Можливо, що цього року такі з’являться. Аби тестування пройшли вдало, незалежне оцінювання для засуджених до ув’язнення на Вінниччині проведуть у Літинській та Стирижавській колоніях.
У школі при вінницькій тюрмі цього навчального року вчилося 55 учнів. Це ті, які з різних причин не отримали освіти на свободі. З неблагополучних сімей чи кинули навчання, бо пішли злочинним шляхом. Але надають статус учнів, як каже відповідальна за навчання засуджених у місцях позбавлення волі Галина Пилипко, не всім неосвіченим в’язням. Тільки бажаючим.

За партами і без наручників сидять тільки тимчамсово засуджені. Довічники - позаду всіх за гратами
Віталій Матухно вчився у тюремній школі чотири роки. У вінницькій камері мелітополець вже дев’ять років. У нього, як і в решти випускників-довічників, улюблений предмет – християнська етика.
- Чи буду я священиком? Ні. Священик це спеціальність, а слуга Бога – це призначення, - каже він, мовляв, хотів би вчитися далі, але вступати до вишу не буде. - Проблематично це в моїй ситуації.
З нового року, зі слів Миколи Калити, наберуть чинності зміни до Кримінально-виконавчого кодексу. І після 15 років відбування покарання в двомісній камері довічника можуть перевести в загальну камеру. Ще через п’ять - можуть перевести у колонію максимального рівня безпеки. А звідти й під амністію потрапити реально. Певно, на це в’язні й сподіваються.

Випускник тюремної школи дякував вчителям за ставлення до засуджених, як до звичайних учнів
Трохи більше 300 довічно ув’язнених знаходяться сьогодні у Вінницькій установі виконання покарань №1. Є громадяни Молдови, Білорусії, Росії. І один китаєць. Він розуміє українців, хоча в тюремній школі не вчився. Кажуть, йому це не здогадалися запропонувати.

Подарунки від мера довічникам вручали на виході з камери. Останній дзвоник вони теж просиділи за гратами

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google